Тема 3: Основні принципи міжнародного публічного права

1. Юридична природа основних принципів міжнародного права

2. Зміст основних принципів міжнародного права

1.Основні принципи – керівні правила поведінки його суб’єктів, що виникають як результат суспільної практики, є юридично закріпленими основами міжнародного права, вони являють собою найбільш загальне вираження встановленої практики поведінки та взаємодії суб’єктів міжнародного права на міжнародній арені в межах міжнародних відносин.

Пушмін, Ушаков:

Об’єктивно зумовлені закономірності розвитку міжнародних відносин, найважливіші властивості міжнародного права, що відбивають його сутність та визначають зміст міжнародно-правових норм та інститутів, закріплені в с-мі міжнародного права, як норми найзагальнішого, універсального характеру, що мають основоположне значення та імперативний характер, які в силу цього є найважливішим критерієм міжнародної законності.

Принципи міжнародного права виконують наступні функції:

1. Функція зміцнення наявної системи міжнародних відносин та сприяння її розвитку

2. Сприяння становленню та розвитку с-ми міжнародного права, як безпосередньо так і шляхом обєднання норм, інститутів та галузей навколо власних, загальнообов’язкових правил

3. Функція закріплення основних прав, обов’язків та законних інтересів суб’єктів міжнародного права. Визначення основ їх взаємодії шляхом встановлення правових статусів.

4. Функція забезпечення основних засад правотворчого та правозастосовного процесів

5. Функція укріплення с-ми міжнародного правопорядку та визначення напрямів його розвитку. Функція зміцнення міжнародної законності та визначення її сутності.

6. Функція заповнення прогалин у міжнародному праві

7. Функція формування та розвитку міжнародної правосвідомості

2. Природа основних принципів міжнародного права

Ознаки:

• Є загальновизнаними і універсальними

• Вони формулюють права, обов’язки та інтереси безвідносно до суб’єктів міжнародного права

• Мають перевагу над іншими нормами

• Їх порушення кваліфікується більш серйозно

• Можуть застосовуватись за наявності прогалин

• Мають комплексний характер

Основні принципи міжнародного права закріпленні в статуті ООН та декларації «Про принципи міжнародного права», що стосується дружніх відносин та співробітництва між державами у відповідності зі статутом ООН прийнята в 1970р.

1. Незастосування сили, або загрози силою. Декларація про посилення ефективності принципу відмови від загрози силою чи її застосування у міжнародних відносинах 1987р. згідно з статутом ООН усі члени організації утримуються в їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування, як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави так і будь-яким іншим чином, що несумісний з цілями ООН. В нормативний зміст цього принципу включається :

• Заборона окупації іншої території з порушенням норм міжнародного права

• Заборона актів репресалії, пов’язаних зі застосуванням сили

• Надання державою своєї території іншій державі, яка використовує її для здійснення агресії проти інших держав

• Організація та заохочення військових банд для вторгнення на територію іншої держави.

Устав організації ООН передбачає лише 2 випадки правомірного застосування військової сили:

• З метою самооборони

• За рішенням ради безпеки у випадку загрози миру, порушення миру чи акту агресії

2. Мирного вирішення міжнародних спорів. Згідно зі статутом ООН всі члени ООН вирішують свої міжнародні спори мирними заходами, таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир та безпеку. Сторони, що сперечаються не в праві відмовлятися від мирного врегулювання та не можуть виключатись з під дії принципу будь-які спори. Еволюція цього принципу пройшла декілька етапів: перший – Статут Ліги Націй, більш повно був деталізований в Паризькому пакті відмови від війни, Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів 1982р

3. Невтручання у внутрішні справи. Декларація ООН про недопустимість інтервенції та невтручання у внутрішні справи держав 1982р. зміст цього принципу означає заборону державам та міжнародним організаціям втручатися у внутрішні справи держав та народів у будь-яких формах(військовим, дипломатичним, економічним шляхом, шляхом розсилки диверсантів, шпигунів, відкрито чи опосередковано, самостійно чи з групою інших держав під відкриттям міжнародної організації)

4. Принцип співробітництва. Зобов’язує держави співпрацювати одна з одною незалежно від різниці в їх політичних, економічних та соціальних системах. Згідно з статут ООН держави зобов’язані здійснювати міжнародну співпрацю у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного, гуманітарного характеру, а також зобов’язанні підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою приймати колективні ефективні заходи. Основними напрямками співробітництва є:

• Підтримання миру та безпеки

• Повага прав людини

• Здійснення міжнародних відносин в різних сферах

• Співпраці з ООН

• Сприяння економічного зростання у всьому світі

5. Рівноправ’я та самовизначення народів. Всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політичний статус, здійснювати свій економічний, соціальний і культурний розвиток.

6. Суверенної рівності держав

7. Добросовісного виконання зобов’язань за міжнародним правом

В 1975р заключний акт наради з безпеки та співробітництва в Європі підписаний в Гельсінкі додає ще три

8. Територіальної цілісності

9. Поваги прав людини

10. Непорушності кордонів