Тема 14. Публіцистичний стиль і його підстилі

Публіцистичний стиль як різновид літературної мови. Підстилі публіцистичного стилю: власне публіцистичний, політико-ідеологічний, політико-агітаційний, інформаційний. Сфера використання і основне призначення публіцистичного стилю. Основні ознаки публіцистичного стилю. Мовленнєва системність публіцистичного стилю і мовні засоби її створення.

Рекомендована література [1; 2; 7; 8; 44; 57]

Тема 15. Конфесійний стиль, його історія і розвиток

Конфесійний стиль як різновид літературної мови. Історія формування конфесійного стилю української мови. Сфера використання, основне призначення, Ознаки: урочистість, піднесеність, символізм. Основні жанри: літургія, молитва, проповідь, псалми. Біблія, Євангеліє українською мовою. Основні мовні засоби: конфесійна термінологія, символічні стилістеми, мовні формули з сакральним значенням, усталена структура тексту кожного жанру.

Рекомендована література [1; 3; 9; 57]

Тема 16. Розмовний стиль як різновид літературної мови

Усна і писемна форми розмовно-побутового стилю. Діалогічне і монологічне мовлення. Сфера використання. Основне призначення розмовного стилю. Ознаки розмовно-побутового і розмовно-офіційного підстилів. Мовні засоби з розмовною конотацією.

Рекомендована література [1; 2; 3; 7; 31; 58]

Тема 17. Епістолярний стиль. Види епістолярію.

Епістолярний стиль як різновид літературної мови. Сфера використання. Основне призначення. Ознаки епістолярного стилю. Основні мовні засоби. Епістолярна спадщина визначних діячів української культури (Т.Шевченка, П.Куліша, М.Драгоманова, І.Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, М.Коцюбинського, М.Хвильового та ін.).

Рекомендована література [1; 3; 9]

Змістовий модуль 4. Формування та розвиток літературних мов в Україні ХІV- ХVІІ ст.

Тема 18. Мова українських літописів ХVІІ ст

Слов’янська, проста літературні мови і розмовна народна мова, їх взаємозв’язок і взаємодія.

Роль ділового і наукового жанрів.

Переклади богослужебних книг простою мовою.

Жива мова книг.

Мова українських літописів ХVІІ ст.

Рекомендована література [1; 6; 8; 27; 36; 51]

Тема 19. Розвиток освіти і друкарства в Україні. Вищі школи.

Початки і розвиток друкарства в Україні. Львівське братство. Острозька академія.

Києво-Могилянська академія як центр освіти, культури, духовності, українського народу.

Мовотворча діяльність Феофана Прокоповича.

Граматична обробка літературної мови. Перші українські граматики і словники.

Рекомендована література [1; 2; 8; 23; 53; 57]

Тема 20. Мова художньої літератури ХVІ- ХVІІ ст.

Мова полемічної літератури ХVІ – початку ХVІІ ст.

Мова творів Івана Вишенського.

Мова богословсько-дидактичних віршів.

Панегірики. Інші жанри.

Рекомендована література [1; 24; 26; 33; 35]

Тема 21. Українська літературна мова початкового періоду формування її на народнорозмовній основі.

1. Визвольна війна українського народу 1648 – 1654 рр. проти польського гніту; приєднання України до Росії; розвиток українськомовного ділового жанру в Гетьманщині, витіснення його польською мовою на Правобережжі, а російською мовою на Слобожанщині, а згодом і в Гетьманщині.

2. Занепад слов’яноруської (церковнослов’янської) і простої книжної української літературної мови з кінця ХУІІ ст., занепад житійно-повістєвого жанру, полемічної літератури, шкільної драми, духовних пісень та віршів, учительно-проповідних творів, одописно-панегіричних віршувань. Заборони польського уряду друкувати книжки на Лівобережній Україні (1590) і Варшавського сейму (1696) писати по-українськи на Правобережній Україні. Уніфікація тенденцій у церковно-наукових жанрах літературної мови (у Київській академії й у церковних виданнях для школи) у дусі наближення до літературної мови Росії (теж у вимові й морфології), витіснення полонізмів-германізмів-латинізмів і замінювання їх церковнослов’янізмами й українсько-російськими архаїзмами; західні (німецькі, голландські, англійські, французькі) мовні впливи (здебільшого лексичні) за російським посередництвом, а на захід від Дніпра – за польським посередництвом.

Києво-Могилянська академія як найважливіший осередок давньої української літератури і літературної мови на Лівобережній Україні другої половини ХУІІ ст. і першої половини ХУІІІ ст. (мова ділової, церковно-ораторської, історично-наукової, мемуарної та художньої літератури різних жанрів, оригінальної і перекладної тощо). Просвітницько-риторична діяльність Феофана Прокоповича, пов’язане з нею збагачення лексики давньої української літературної мови і прагнення до унормування граматики. Посилення польського впливу на українську літературну мову і переслідування українського письменства на Правобережній Україні, що лишилася під владою Польщі.

Стилістична строкатість літературної мови ХУІІІ ст. – першої половини ХУІІІ ст. Відсутність твердих усталених норм навіть у межах окремих типів мови.

Реформа алфавіту і графіки Петра І. Значення її для розмежування церковної і світської літератури і для демократизації літературних мов – української, російської та білоруської. Збереження (в обмеженому вжитку) кириличної графіки в Галичині, на Буковині і Закарпатській Україні.

Рекомендована література [1; 2; 5; 25; 38; 47; 52]