- •1.Світогляд як духовно практичне засвоєння світу. Структура та типи світогляду.
- •2.Філософія як предмет. Функції філософії.
- •3.Проблема філософії Стародавньої Індіх та Китаю.
- •4.Антична філософія: особливості розвитку та морально-етична спрямованість.
- •5.Основні досягнення та проблеми філософії доби середньовіччя. Роль християнства у формуванні середньовічної філософії.
- •6.Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї.
- •7. Філософія Нового часу. Пошуки продуктивного методу пізнання: емпіризм, раціоналізм.
- •8.Філософія Просві́тництва: проблема свободи людини.
- •9.Особливості та досягнення класичної німецької філософії.
- •10.Своєрідність російської філософії та її основні напрямки.
- •11.Філософія Маркса і Енгельса як програма радикальної перебудови людства.
- •12.Основні напрямки та особливості західної філософії хХст.
- •13.Джерела української філософської культури. Філософська думка епохи Київської Русі
- •14.Зародження та розвиток філософії Києво-Могилянської академії
- •15. Г.Сковороди – родоначальник україгськлї класичної філософії.
- •16.Філософські ідеали м. Костомарова та т. Шевченка.
- •17.Сучасна філософська думка в Україні та в українській діаспорі.
- •18.Філософське розуміння «буття». Основні виміри буття.
- •19.Матерія, спосіб та форми її існування.
- •20.Свідомість як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •21.Проблема походження, розвитку і сутності свідомості. Свідомість і мова.
- •22.Суспільної свідомості та її структура.
- •23. Форми суспільної свідомості та її вплив на індивідуальну свідомість.
- •24.Взаємозв’язок свободаи та відповідальністі. Проблема вибору.
- •25. Діалектика як вчення про розвиток та універсальні зв’язки.
- •26.Категрії діалектики та їх суть.
- •27. Закон єдності і боротьби протилежностей.
- •28. Закон переходу кількісних змін в якісні
- •29. Закон заперечення заперечення
- •30. Проблема пізнання у філософії.Об’єкт та суб’єкт пізнання.
- •31.Чуттєве і раціональнепізнання, емпіричне і теоретичне пізнання.
- •32.Наукове пізнання, його суть, рівні та метод.
- •33.Пізнання та знання. Проблема істини в філософії. Суть істини.
- •34.Практика як критерій істини. Види практити (виробниче, соціальне, політичне і духовне)
- •35.Суспільство як самоорганізуюча і само розвиваюча система. Основні елементи суспільного життя та їх взаємозв’язок.
- •36.Роль географічного природного середовища в житті суспільства.
- •37.Демографічні чинники суспільного розвитку.
- •39.Політична система суспільства, та її чинники.
- •40.Духовне життя суспільства. Поняття «культури».
- •41.Національні культури та загальнолюдська культура.
- •42.Історична різноманітність і єдність типів суспільства. Формація та цивілізація.
- •44. Філософська концепція людини . Сутнісні характеристики людини.
- •45.Філософській зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •46.Сенс життя людини. Проблема людського щастя.
- •47. Самореалізація особи. Роль особистості в історії
- •48.Діалектика взаємодії дюдини і суспільства. Проблема свободи та відповідальності.
- •49. Ціності . Житті людини та суспільства. Базові цінності людського буття та вищі духовні цінності
- •50.Глобальні проблеми людства та проблеми виживання людини.
6.Філософія Відродження: гуманістичний характер; науково-природничі погляди; соціально-політичні ідеї.
Філософія Відродження датується періодом кінця XIV–XVI ст. Видатними її представниками були Микола Кузанський, Піко делла Мірандола, П´єтро Помпонацці, Бернардіно Телезіо, Лa Боесі, Мішель Монтень, Нікколо Макіавеллі, Микола Копернік, Джордано Бруно, Томас Мор, Томмазо Кампанелла та ін.
Характерною рисою світогляду епохи Відродження є орієнтація на мистецтво. Адже саме за допомогою мистецтва змальовується розмаїтий світ людського буття та його величезна цінність. Саме людина, її тілесність, почуття вперше в епоху Відродження усвідомлюються і змальовуються такими, якими вони є насправді. Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція, з´являється відчуття особистої сили й таланту. Ідеалом людини епохи Відродження є її різнобічна діяльність. Виникає тип культурного, гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не на практичну економічну діяльність, а на культуру. Метою життя виступає тепер не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям, суспільству, а не Богу. Отже, однією з характерних рис епохи Відродження є її гуманізм.
Визначний мислитель цього періоду Піко делла Мірандола так розумів людину. Бог, створивши людину і зробивши її центром світу.
Отже, Бог дав людині свободу волі, вона сама має вирішити свою долю, визначити своє місце у світі, Людина не просто природна істота, вона творець самої себе і цим відрізняється від решти природних істот. Людина стає Хазяїном природи внаслідок усвідомлення себе творцем власного життя та волі. Такої сили і такої влади своєї над усім сущим не знала ні антична, ні середньовічна людина.
Основним смислом свого життя гуманісти вважали заняття філософією, літературою, стародавніми мовами, вивчення творів античних авторів тощо. Своїм способом життя, своєю діяльністю гуманісти прагнули утвердити нову систему духовних цінностей.
Справжній світоглядний переворот епохи Відродження проявився у поглядах на світобудову Миколи Коперніката Джордано Бруно.
Теорія, створена М. Коперніком, повністю заперечувала середньовічні і уявлення про Всесвіт і місце людини в ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку природознавства.
Дж. Бруновисунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому світів, стояв на позиціях пантеїзму, "розсередивши" Бога в усій природі. Він вважав, що природа і є Бог в речах. На думку Дж. Бруно, Всесвіт єдиний, безкінечний, він не породжується і не знищується, не може зменшуватися або збільшуватися. В цілому Всесвіт нерухомий, але в його просторі рухаються лише тіла, які є складовими Всесвіту.
В епоху Відродження з´являються перші ідеї утопічного соціалізму. Найяскравіше вони висвітлені у творах Томаса Мора (1478–1535) "Утопія" та Томмазо Кампанелли (1568–1639) "Місто Сонця". Соціалістичним утопіям властива переконаність, що приватна власність спричиняє всі суспільні негаразди та злиденність абсолютної більшості народу. Автори сформулювали основні принципи майбутнього суспільства, що базується на розумних "природних" засадах: планове суспільне господарство; обов´язкова для всіх праця, результати якої розподіляються за потребами; всі дорослі члени суспільства беруть участь у політичному управлінні; всі діти мають право на безплатну освіту, яка має бути тісно пов´язана з трудовим вихованням, та ін. Проте в утопіях зберігається багато пережитків феодально-церковної ідеології. Так, проповідується надмірно сувора мораль, що нагадує чернечу, релігійний культ, збереження рабства як тимчасового стану, ідеалізація середньовічного ремесла тощо.