Розділ 2 “влада в компанії»

1.1Теорія влади

Тема влади давно хвилює філософів, політологів і соціологів. Класика філософії по різному трактувала поняття влади, акцентуючи свою увагу на окремих аспектах. Платон і Аристотель намагалися створити таку модель влади , яка була б найкориснішою для суспільства, надаючи при цьому велике значення особистості. Н. Макіавеллі намагався знайти умови для найефективнішого управління державою особистістю. Т.Гобс, Дж. Локк, Ш. Монтеске шукали механізми народовладдя в демократії, а К. Маркс розглядав владу з класових позицій.

М. Вебер вважав, що ефективність влади визначається її раціональністю. Вебер не вважав за необхідне розрізняти владу і вплив, розглядав їх як певну суму прав, яка рухається зверху донизу в межах певної організаційної структури. Розвиваючи ідеї Вебера, М.Фоллетт вважала, що на місце влади, наскільки це можливо, повинні прийти докладні інструкції та професійне навчання персоналу, яка дасть можливість краще використовувати набуті досягнення, розуміти зміст і необхідність розпоряджень зверху. На противагу Фоллетт, Д. Мак Грегор стверджував, що формальної влади і прав, що випливають з службового становища варто приділяти менше уваги. Більша ж значення варто надавати ,, інтеграції ,, тобто створення умов, які дозволили б членам організації досягати власних цілей, одночасно працюючи на добробут свого підлеглого.

Ч. Бернард вважав, що керівника наділили владою люди, які хочуть, що б ними керували. Тому, на його думку, справжнім власником влади є сам персонал, тому що саме він вирішує, виконувати чи не виконувати розпорядження згори. Герберт А.Саймон, працюючи над алгоритмом прийняття рішень, визначив владу як ,, можливість приймати рішення, які спрямовують дії іншої людини ,, Саймон був твердо переконаний у тому, що влада породжує ієрархічні відносини між двома або кількома людьми: один з яких - керівник , інший - підлеглий. Дискусія про сутність влади в організації триває дотепер.

Узагальнюючи викладене вище можна побачити еволюцію уявлень про сутність влади - від розгляду в контексті управленчіскіх прав, властивих певному положенню, що займає менеджер, і до теорій, де влада розглядається як визнання інших, де чітко розмежовується право і здатність впливати.

Влада керівника дозволяє йому віддавати накази підлеглим, направляти їх дії в русло інтересів організації, спонукати співробітників до більш ефективної та плідної роботи, запобігати виникненню в колективі конфліктів. Влада так само підтримує структуру організації.

Влада- це здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, права, сили тощо.

Таким чином поняття ,, влада ,, в сучасній управлінській літературі найчастіше розглядається у двох аспектах:

По-перше, як здатність певної людини впливати на поведінку інших з метою подчененія їх своїй волі;

По-друге, як організаційний порядок, який забезпечує цілісність і ефективність функціонування організації.

1.2 Основа влади

Основа влади - це те звідки вона походить, а те, через що вона використовується, називається-джерела влади. Основою виникнення влади може бути посади або безпосередньо особистість.

Влада посади виникає не з самої посади, а делегується тому хто її займає тими, кому він підпорядкований. Її об'єм залежить від рівня довіри, яку він може отримати від свого керівництва. При чому, делегування влади може бути в будь-який час припинено. Джерелом влади в цьому випадку може бути: примус, традиції та соціальні норми, винагорода, володіння ресурсами, особисті зв'язки.

Особиста влада -це міра поваги, доброго і граничного відношення до її власнику з боку підлеглих, заснована на близькості його і їхніх цілей. Основою такої влади є добровільне підпорядкування одних людей іншим. Особиста влада так само може бути припинена через втрату довіри, поваги, авторитету. Джерелом особистої влади можуть бути знання, досвід (експертна влада), особистий приклад, право на владу.

Влада так само буває формальною і реальною.

Формальна влада-це влада посади, обумовлена ​​офіціальним місцем особи, що її займає в структурі управління організацією, і вимірюється або числом підлеглих, які прямо чи побічно зобов'язані підкоряться його розпорядженням, або об'ємом матеріальних ресурсів, якими керівник може розпоряджатися без згоди з іншими.

У цьому випадку влада і управління, представлені у вигляді службової ієрархії, пронизує всю систему управління будь-якої організації. Але, крім формальної структури, існує неформальна: розподіл влади і впливу в колективі, який іноді призводить до розбіжностей в межах формальної і реальної влади.

Реальна влада-це влада як посади, так і особистого впливу -авторитету. Вона обумовлена ​​місцем людини не тільки в офіційній, але і в неофіційній системі відносин і вимірюється або числом людей, які добровільно готові цій особі підкориться, або ступенем залежності його від оточуючих. Для успіху формальної а часто і неформальної організації, влада необхідна як інструмент координування зусиль членів колективу і підтримки органнізаціонної дисципліни.

Через розбіжність меж формальної і реальної влади часто їх власники є різними особами, які навіть можуть протистояти один одному, що послаблює взаємне прагнення до монополізації влади. Це є позитивним моментом, тому що чим більше влади зосереджено в руках однієї людини, тим вища ціна помилок і зловживань.