68. “Проект” всезагального спасіння людства у філософських поглядах Федорова.

Микола Федорович Федоров (1829-1903) - родоначальник усiєї активно-еволюцiйної, космiчної думки в Росiї. Вихiдним для фiлософської концепцiї М.Ф.Федорова є визнання внутрiшньої спрямованностi природної еволюцiї до все бiльшого ускладнення i, нарештi, до появи свiдомостi. Вiд цього Федоров простує до наступної смiливої думки: через спiльне пiзнання та працю людство покликане оволодiти стихiйними, слiпими силами у собi i ззовнi, вийти у Космос для його активного освоєння та перетворення, набути нового, безсмертного космiчного статусу буття, при чому у повному складi поколiнь, що жили ранiше ("iманентне воскресiння"). Федорiвська iдея воскресiння - вершина прагнень росiйського космiзму. Участь людини у боголюдському процесi спасiння поширюється на те, що в ортодоксальнiй свiдомостi є винятково привiлеєм Творця. Федоров упевнений, що божественна воля дiє через людину як розумно-вiльну iстоту i головне завдання людини при цьому - стати активним знаряддям волi Бога. Ідея воскресiння М.Федорова (а не просто особистого безсмерття) створила глибоко моральний поворот його вчення, яке засвідчувало борг людей нового покоління перед попереднiми поколiннями, батьками, які (вiльно чи невiльно) витiсняються з життєвої сцени. Думка Федорова була звернута на пошуки конкретних шляхів воскресiння. Перший з них пов’язаний з необхiднiстю титанiчної працi людства у збираннi розпорошених часток пилу померлих i складанню їх в тiла.

69. М.Бердяєв про “Епоху Духа в християнстві”.

Микола Олександрович Бердяєв (1874-1948) – видатний росiйський фiлософ ХХ ст. У 1915 р. вiн пише книгу "Смисл творчостi. Досвiд виправдання людини" - своєрiдний манiфест християнства. Християнство, стверджує Бердяєв услiд за В.С.Соловйовим, є релiгiєю Боголюдства; головне в нiй - справа перетворення свiту, в якому людинi вiдведена далеко не остання роль. Людина продовжує "дiло Божого творiння", нарiвнi з Богом бере участь у будiвництвi Царства Божого. Її активнiсть - не виклик, не самозванство, а вимога самого Бога. Це вiльна вiдповiдь людини Боговi, "створившому вся". Як в актi творiння виявилась вся повнота Божественної Любовi, так у творчому актi людини виявиться її любов у вiдповiдь. Бердяєв - моралiст, в його думцi належне є достатнiм сущому, iдеал перемагає дiйснiсть. Бердяєв зробив висновок про те, що наявне буття свiту та людини є результатом "об’єктивацiї", iснування в грубоматерiальному природному i соцiальному свiтi з його пануванням необхiдностi та запереченням свободи. Але ж саме свобода є невiд’ємною умовою iснування особистостi, опорою її становлення. Недосконалiсть свiту долається на шляхах людської творчостi, спрямованої на вищий iдеал, до належного порядку речей, до єднання з Богом.

70. Дайте загальну характеристику сучасної філософії і визначте її відмінні риси від класичної філософії.В кінці 19-на поч..20 ст. відбувся радикальний поворот щах.думки в бік поглибленої розроби проблеми людини і перегляду попередніх поглядів. В кінці 19 ст. з’являються *неокласичні* форми філософії. Для сучасної філософії характерні такі суттєві риси: 1)Сучасна філософія характеризується наявністю різноманітних шкіл. Найбільш відомими є такі: герменевтика, екзистенціалізм, неопозитивізм, неофрейдизм, неотомізм 2) Сучасна філософія, як правило, відмовляється від раціоналізму:

3.) Більшість сучасних філософських систем має антропологічний характер. 4) відчутні трагічні-песимістичні мотиви Характерна ознака класичної філософії — безмежна віра в розум. Філософам-класикам властивий пізнавальний оптимізм, упевненість у тому, що раціональне пізнання, наука є тією силою, яка згодом дасть змогу вирішити всі проблеми, які стоять перед людством.

71. Розкрийте сутність і значення ірраціоналістично-песимістичної філософії А.Шопенгауера.

Ірраціоналізм-філ.вчення, яке відстоює обмеженість раціонального пізнання, протиставляє йому інтуїцію, віру, інстинкти, волю, як основні види пізнання. Філософії Шопенгауера притаманні такі риси: 1)сутність особи становить, незалежно від розуму, воля- сліпе хотіння, невіддільне від тілесного існування людини, котре є проявом космічної світової волі. 2) всі людські біді мають космічний хар-ер, тому сусп.-політ. перетворення- марні. 3) космічна воля-лиха, джерело страждань. 4) збільшення пізнання веде до збільшення страждань. 5) щастя немає.Основний його твір- *Світ як воля і уявлення*

72. Специфіка аналітичної психології К.Г.Юнга.

Аналітична психологія — одна зі шкіл глибинної психології,базується на поняттях і відкриттях людської психіки, зроблених швейцарським психологом Карлом Густавом Юнгом. Познайомившись ж з теорією Фрейда, він почав застосовувати її в психіатричній клініці. Через декілька років Юнг розійшовся з Фрейдом, висунувши власну систему, названу ним аналітичної психологією. Одним з її центральних пунктів стало вчення про колективному несвідомому. Подібно інстинктам тварин, у людини, згідно з Юнгом, вродженими для різних рас є архетипи, що представляють не індивідуальна, а колективне несвідоме.Архетипи — апріорні організатори нашого досвіду, невидимий ультрафіолетовий кінець психічного спектра. Вони виявляються в сновидіннях, фантазіях,галюцинації, психічний розладах, а також у творах культури.