62. Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси ранніх національних релігій.

Ранні національні релігії — це такі релігійш вірування, що були створені на лоні ранніх етносів, які засвідчили перехід від родоплемінного до громадського суспільства. До ранніх національних релігій відносять усі релігії, які в літературі позначають за допомогою префіксів старо-, давньо-: староєгипетську, староіндійську, старогрецьку, староперсидську, староримську та інші. Основні риси ран.нац. релігій: 1) міфологічність 2) усунення від офіц. культури низів сусп.-ва 3)суворий політеїзм (багатобожжя) 4) зародження вчення по посмертну подяку 5)обов’язковість і складність жертвоприношення

63. Дайте загальну характеристику та визначте специфічні риси пізніх національних релігій.

Пізні нац.рел.- це етнореліг. комплекси, які сформувалися в лоні певного народу, діють в межах конкретної держави.Риси: 1) — великі масштаби впливу. В даному разі релігія відіграє роль засобу утиску всіх пригнічених соціальних шарів тієї чи іншої національної держави. 2)-єдність політеїзму і монотеїзму. Більшість релігій цього типу є політеїстичними. Але є серед них і монотеїстичні ( іудаїзм і сикхізм) 3)-спрощення жертвоприношень. Жертви худоби, птиці значно скорочені або зовсім ліквідовані. пізні нац рел. відмовились від людських жертвоприношень. 4)-розвиненість вчення про загробні відплати. На цьому етапі розвитку релігії вчення про потойбічне життя набуло першорядного значення. 5)-довга живучість. Багато пізніх національних релігій, як зазначалося, існують і до цього часу. Прикладом збереження до наших днів пізньої національної релігії є іудаїзм, який у VII ст. до н. е. прийшов на зміну давньоєврейській релігії і нараховує сьогодні, згідно з даними ООН, близько 14 млн своїх прихильників.

64. Розкрийте сутність, значення філософської антропології.

Філософська антропологія - напрям, завданням якого є системне вивчення й обгрунтування сутності людського буття та людської індивідуальності. Нерідко термін «філософська антропологія» тлумачать у ширшому значенні — як філософське вчення про людину, або філософію людини. Щоб збагнути сучасний стан філософії людини, необхідний історичний екскурс розв'язання проблем людини. Представники філософської антропології широко застосовували принципи трансценденталізму Іммануїла Канта. Історично, найвидатнішими представниками антропологічної філософії виступали Гельвецій, Фейербах, Чернишевський. Саме Людвіг Фейербах ввів у науковий обіг і прагнув обґрунтувати антропологічний принцип як матеріалістичну антитезу об'єктивно-ідеалістичному розумінню «ідеї», «духу». Всебічне обґрунтування філософської антропології здійснено Максом Шеллером. Ідеї філософської антропології розробляли також Арнольд Гелен, Хельмут Плеснер, Ернст Ратхакер, Олександр Больнов. Відмінності філософів — антропологів лише в тому, які аспекти (біологічні, психологічні, соціально-культурні тощо) буття та «виміри» людини розглядаються. Сьогодні можна говорити, що філософсько-антропологічний рух став масовим у зв’язку з певними глибинними процесами в розвитку сучасної західної і вітчизняної свідомості, у зв’язку зі змінами в характері активності індивіда. 65.Специфіка поглядів на сутність людини Ф.М.Достоєвського. Достоєвський є найяскравішим представником «онтологічної», «рефлексивної» поетики, яка на відміну від традиційної, описової поетики, залишає персонаж у певному сенсі вільним у своїх відносинах з текстом, який його описує, що проявляється в тому, що він усвідомлює своє з ним відношення і діє виходячи з нього. У Достоєвського був тільки один всепоглинаючий інтерес, тільки одна тема, якій він віддав усі свої творчі сили. Тема ця людина і її доля. Не може не вражати винятковий антропологізм Достоєвського. У Достоєвського людиною є несамовитість і винятковість. Людина не є для нього явище природного світу, не є одне з явищ у ряді інших, хоча б і вища. Людина мікрокосм, центр буття, сонце, навколо якого все обертається. Все в людині і для людини. У людині загадка світового життя. Вирішити питання про людину означає вирішити питання і про Бога. Вся творчість Достоєвського про людину та її долю. Таке виняткове антропологічне свідомість можливо лише у християнському світі, лише у християнську епоху історії. І антропологізм Достоєвського глибоко християнський антропологізм.