8. Інженерно – технічна інфраструктура міста.

Технічна інфраструктура почала розвиватися у ХVІІІ – ХІХ ст. водночас із стрімким розвитком науки і техніки і до 2 половини ХХ століття стала силою планетарного масштабу. Це пов’язано з активацією діяльності людини і появою нових факторів негативного впливу на природу: розвиток атомної енергетики, різних галузей промисловості, транспорту тощо. В результаті збільшилося забруднення всіх компонентів довкілля – повітря, води, продуктів харчування. Звичайно у даному випадку не можна виділяти техносферу міста, тому що основна частина планетарної техносфери (промисловість, транспорт тд) асимілюється саме в містах, що веде до забруднення і позаміських територій. З іншої сторони хімізація сільського господарства, випробування ядерної зброї у позаміських територіях створює відповідний вплив на соціальну та екологічну підсистеми міста. Отже техносфера те має чітких меж міста. В біосфері почалися процеси міграції речовин, спричинені виробничою діяльністю людини, утворився третій вид кругообігу речовин у природі (крім геологічного і біологічного ) – технологічний. Виникла необхідність детально вивчати, класифікувати різні техногенні забруднення довкілля, передбачати їх, уміти запобігати їм, мзменшувати, нейтралізувати, боротися з наслідками негативних дій на природу.

Отже технологічна сфера є наслідком діяльності соціальної сфери, яка в кінечному випадку є небезпечною для існування соціуму, який повністю прямопропорціонально залежить від діяльності екосистеми.

До технічної сфери міста відносять: енергетика, промисловість, транспорт, військова та наукова діяльність, тощо. Але технічна сфера включає також всі наслідки технічної діяльності людини ( телевізор тд), і супроводує міське життя всюди. Сучасна людина не може існувати бех технічної інфраструктури, але одночас проходить її деградація внаслідок впливу цієї інфраструктури.

Загалом класифікувати територію міста, як видозмінену штучну систему що існує насьогодні, можна наступним чином:

1. Селітебна зона (житлові, адміністративні будинки)

2. Рекреаційна зона (зони відпочинку)

3. Виробнича зона (промисловість, енергетика)

4. Комунально – господарська зона (комунальне – господарство міста: очистки, полігон тд)

5. Наземні та підземні комунікації

6. Дорожньо – транспортна територія

7. Приміська зона (відрізняється більшою зайнятістю населення у сільському господарстві)

СРБ – зонування міста

10.Екологічні проблеми міст України

Україна відноситься до числа індустріально – аграрних країн. Доля важкої промисловості складала донедавньо 60% ВВП (внут) країни (в західноєвропейських країнах – 35%). Саме ці підприємства створюють основне техногенне навантаження на навколишнє природне середовище. Значна частина підприємств розташована в містах і селищах міського типу, де проживає 70% населення. Загалом в Україні 436 міст, 925 смт.

По статистиці 90% газоподібних, рідких і твердих відходів утв у містах, 10 – у селах.

Для багатьох міст України характерна складна екологічна ситуація, через наявність підприємств чорної і кольорової металургії тощо. Такі міста є лідером по рівню забруднення довкілля, це: Донецьк, разом із близько розташованими Горловкою, Андріївкою, Макеевкою тощо, і якы складають Донецьку промислову агломерацію; Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Маріуполь, Константинівка.

Високий рівень забруднення вносить транспорт (бензапірен – 2-12р), стан комунального господарства, стічны води. Майже у всіх містах необхідно міняти каналізаційну сітку. Очиска стічних вод в декілька разів нища ніж потрібна, виникають інфекційні захворювання. Близько половини стічних вод скидаються недостатньо очищені, із них 15% взагалі без очистки, без будь – якої очистки скидається 70% стічних вод підприємств.

Найбільш забруднені води: р. Северский Донець на ділянці Лисаченсько – Рубежанського промрайону, р.Інгулець в районі Кривого Рогу, Р.Дніпро в районах Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Запоріжжя, р.Кальмус і її приток Кальчик, впадаючі в Чорне море.

Велике забруднення Азовського моря спостерігається в районі Маріуполя. Акваторія Чорного моря також сильно забруднена в районах Сівастополь – Балаклава, Южний – Одеса – Іллічевськ. Чорне море перетворюється у стічну яму

Однією з найбільш складною екологічною проблемою для багатьох міст є забруднення промисловими і побутовими відходами. Формуються зони техногенного спустелення, зараз це до 8% площі території України.

Забруднення грунтів у містах пов’язано із викидами підприємств і автотранспорту.

Для того щоб розглянути найбільш типові екологічні проблеми, споріднені у більшості населених пунктів, міста України класифікують:

• Крупні індустріальні центри

• Крупні портові міста

• Міста з переважним розвитком певної галузі(срб)

• Міста, які постраждали від аварії на ЧАЕС

• Міста з благополучною екологічною обстановкою

• Міста – курорти (срб)

1. Крупні індустріальні центри: Київ, Харьков, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Луганськ, Черкаси, Краматорськ.

Київ – крупний індустріальний центр, спеціалізований головним чином в сфері складного і точного машинобудівництва. Маються підприємства хімічної, нафтохімічної, легкої і харчової промисловості. Промислові підприємста ефективно забезпечені системою пилогазоочистки, розкидані по території міста, більше до околиці, що створює благоприємні умови для розсіювання.

Основне джерело забруднення повітря – транспорт (70%), аеропорт (шумовий вплив)

Більше половини територія міста – зелені насадження, що благоприємно відображається на екологічній ситуації. По площі зелених насаджень на 1 чол (160м²) Київ займає одне із 1 міст у світі. Благоприємно – Дніпро, який є центральною планувальною віссю.

В порівнянні з ін містами – достатньо успішно проводиться очистка стічних вод і захоронення ТПВ, високий рівень санітарної очистки. Різко відобразилася аварія на ЧАЕС. (80 км від околиці), береги Дніпра піддатні зсувам. В цілому – благополучна аби не ЧАЕС.

Харків – 2 по численності (1934- столиця). 1)Проблема водозабезпечення міста, спочатку із Северского Донца, а з 1985 – за рахунок міжбасейнового перекиду стоку по каналу Дніпро – Донбас, але цієї води скоро буде недостатньо. Половина населення споживає воду Дніпра. 2) важлива проблема – розміщення промислових і побутових відходів. Звалища давно переповнені. Збільшується розміщення на неорганізованих звалищах. Спроба вирішити питання встановленням сміттєспалювального заводу стала невдалою, побудований в 80 рр, став забруднювачем повітря і низька ефективність утилізації. 3) забруднення повітря. В баг підприємствах відсутня ССЗ, бо будувались в довоєнний період, коли дані вимоги були відсутні. Тоді ПДК має бути на границі підприємства. Підтоплення: до кінця 20 ст в підтопленому стані було 4700 га, рівень грунтових вод піднявся на 2 м (засипка балок, будівництво насипів для доріг, виток із каналізаційних і водопроводних сіток.

Дніпропетровськ – центр чорної металургії і пов’язаних з нею галузей промисловості. Розташований по обидві сторони Дніпра. Постійно нависає смог, який формується викидами 2 металургійних, 2 турбопрокатних, коксохімічного, шинного і лакокрасочних заводів, включаючи найкрупніші машинобудівні підприємства („Южмаш”). Підприємства скидають у Дніпро великий обсяг неочищених і мало очищених стічних вод. В Дніпро впадає р. Самара, що вбирає велику кількість шахтних вод. Екологічна ситуація ускладнюється через наявність по-сосідству Дніпродзержинськ, Верхнедніпровськ, Кривий Ріг. Складна ситуація з відходами промисловості, частина з них спалюється. Спостерігаються небезпечні геологічні процеси, підтоплення (до 20% території), зсуви і усадки, руйнування будівель. Дніпро підперте плотиною ДніпроГЕС, має ширину дек сот метрів, збільшує вологість повітря. Площа зелених насаджень – 5%.

Донецьк – столиця шахтарського краю, разом з прилеглими містами формує Донецьку індустріальну агломерацію. Територія густо зрізана балками і западинами з перепадом висот до 120 м, що погіршує умови провітрювання. Пилоутворенню сприяють багаточисленні терикони та відвали. В самому Донецькі – 22 шахти. В центрі міста- крупний металургійний завод. Є підприємства хімічної і коксохімічної промисловості. Викиди агломерації формують стійкий смог. Це компенсується зеленими насадженнями (до половини території міста) 30 парків, 60 скверів, 30 ставків і водохранилищ з площею 600 га. Найбільша проблема – водозабезпечення. Знаходиться на водорозділенні басейнів р. Северский Донець і Азовського моря, це передбачає маловодність, а добування вугілля спричинила повну безводність (поверхневий потік тече в утворені простори від кар’єрів, він збіднюється, проходить обезводнення. Для того щоб не було затоплення, встановлюють шахтні чи кар’єрні водовідливи, ці води забруднені домішками гірських порід, їх відкачують на поверхню. Скидання їх у поверхневі водойми приводять до високого їх забруднення, тому їх акумулюють у спеціальних водоймах на багаточисленних балках, де відстоюються, але їх використання обмежено – полив). В той час вода на багатьох підприємствах використовується нераціонально, скидаються неочищені і недостатньо очищені стічні води, ці підприємства працюють по старим технологіям. Проблема – відходи. На сьогодні через порушення гідрогеологічного режиму (добування вугілля, вплив навантажень звалищ відходів) пвдтоплено і частково заболочено 1/3 частина міста. Спостерігаються провали земної поверхні.

Запоріжжя – має подібний по специфіці рівень до Дніпроветровська. Потужні підприємства чорної металургії (Запорожсталь, Днепроспецсталь) та кольорової (Запорожський тітано – магнієвий комбінат, Дніпровський алюмінієвий завод), підприємства хімічної промисловості, підприємства машинобудівного комплексу. В районі Запорожжя збудована сама більша ГЕС дніпровського каскаду – ДніпроГЕС. Постійно темно-фіолетова димка смога, хвилеподібна місцевість (Порепад до 100 м) і погана розсіюваність Великі підприємства знаходяться в безпосередній близькості до селітебної зони, дома в межах СЗЗ. Скидання в Дніпро неочищених та недостатньо очищених вод. Загальноміські очисні станції перевантажені. Зелені насадження – 60% території. Дніпровське водохранилище, спияє підтопленню територій. Компенсаційна міра – наявність дренажної системи, вихід із ладу якої може привести до катастрофічних наслідків. о.Хортиця – курорт, 14 санаторіїв.

Луганськ – крупний центр машинобудівництва, енергетики і металургійної промисловості. Розміщений на впаданні р.Ольховки в р. Лугань. Обидві дуже забруднені. Гострий дефіцит води, велика запиленість повітря. Має місце техногенне підтоплення і процес карстоутворення. Площа зелених насаджень – 40% території.

Черкаси – переважний розвиток хімічної промисловості. Високе вантаження на атм. повітря. Проблеми пов’язані із впливом Крем. Водохранилища. Зелені насадження – 30%.

Краматорськ – в Донецькій області, крупний центр важкого машинобудівництва, металургійної, коксохімічної і цементної промисловості. На р.Казенний Торец (притока Северского Донца). Велика кількість скидається шахтних і пром стічних вод (одна з найзабрудніших річок). В місті висока запиленість, нехватка води, розвиток карста. Площа зелених насаджень – до половини міста.

2 Крупні портова міста: Одесса, Севастополь, Миколаїв, Херсон, Маріуполь

Одесса - має 2 портові міста – спутники: Іллічовськ, Южний. Даний портовий вузол створює напружену екологічну ситуацію для морської екосистеми. Забруднення морського середовища: стічні води (неочищені) і забрудненого поверхневого стоку, тверді відходи. Найбільш небезпечним є Одеський припортовий завод в порту Южном (кінцевий пункт аміакопровода із Тольятті Росії) Аварія може привести до колосальної катастрофи. Введення Одеського нафтового терміналу для прийому і подальшого транспортування азейбаржанської нафти іще один екологічно оебезпечний об’єкт. Одеса – крупний центр машинобудівництва, хімії і нафтохімії, переробки риби і с/г продукції. Значні викиди в атмосферу та великі об’єми стічних вод.Очисні станції – неефективні, перевантажені. Злив каналізації прямо в море, іноді розрив каналізаційних сіток. Для котелень – в основному вугілля, літом – багато автотранспорту, судів (75% заг викидів). Тут – 10% санаторіїв і пансіонатів країни. Інфекційні захворювання (холера, дизентерія). Нехватка питної води. Єдиний водозабір – р.Дністр в районі Біляєвки. При прориві дамби накопичувача рідких відходів гірничо – хімічного комбінату (Стебнік, Львів обл 1983) річка була дуже забруднена, великі проблеми. Зсуви в приморській зоні, берегоруйнування. Осідання землі, пов’язані з рухом порід над підземними пустотами – катакомбами, виникли при добуванні ракушняка (4 – 45м в глибину, протяжність – 1500км). Зелені насадженя – 17%.

Севастополь – база военно – морського флоту України. Діють суднобудівельні і ремонтні підприємства, приборобудівельний завод, підприємства по переробці риби і с/г продуктів. Пром підприємства на околицях. Площа зелених насаджень – до половини, багато парків, скверів. Висока доглянутісь і чистота міста. Побутові відходи знешкоджують на сміттєспалювальному заводі. Туристичний центр, але донедавно був закритий як военна база. Висока забрудненість, особливо Балаклавська бухта. Проблема – відпрацьовавші свій вік кораблі, кинуті в приморських зонах.

Миколаїв – морський і річний порт. В цілому відносно благополучна екологічна ситуація. Проблема – питна вода. Більш 50% зелені насадження. Центр суднобудівництва (4 підприємства світового рівня), судноремонтні, машинобудівні, харчові підприємства, парфюмерно – косметичний комбінат, глиноземний завод. Забруднені води Бугського лиману. Підвищена концентрація нафтопродуктів і органічних речовин.

Херсон – морський і річний порт, на правому березі Дніпра. Також центр суднобудівництва, спеціалізований на випуску і ремонті крупногабаритних судів. Є підприємства по випуску с/г техніки. Суднобуд підприємства знаходяться в Кошевій протоці (гідравлічно зв’язаній з Дніпром). Вода покрита шаром нафтоплівки. Вода Дніпра забруднена по всім показникам. Загалом благополучна екологічна ситуація. Площа зелених насаджень – 40%.Проблеми: відсутність збору і очистки поверхневого потоку.

Маріуполь – порт на азовському морі., центр чорної металургії і важкого машинобудівництва.Саме проблемне місто по забрудненню повітря, морського середовища і нехватки питної води. Шкідливі речовини у повітрі набагато перевищують ПДК і утворюють темно – фіолетову димку. Хороша провітрюваність міста через вітри, але це збільшує пиління відвалів. Море чорно – бурого кольору, особливо в центральній набережній, де впада р. Кальміус (утворена на 70-80% із шахтних і стічних вод). Азовськое море – внутрішнє, процеси водообміну і самоочищення – уповільнені. Зниженя кисню у морі до нуля. Ржавіють кинуті кораблі. Загибель риби. Територія міста забруднена залишками металічних конструкцій, звалищами промислових відходів. Об’єм накопичених промислових відходів – 2,5 млрд.т. 3 курорта і туристична база.