![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Теорії походження Русі
- •Політична роздробленість Київської Русі та монгольська навала
- •13 Галицько-волинське князівство та його роль в історії україни
- •14. Період входження українських земель до складу великого князівства Литовського
- •15. Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва
- •16. Запорізька січ та її роль в історії україни
- •17. Роль запорозького козацтва в боротьбі проти турок і татар
- •18. Народні рухи та козацько-селянські повстання на україні хv
- •19. Причини характер та періодизація національно-визвольної війни
- •20. Розгортання національно визвольної війни
- •21. Утворення української гетьманської держави
- •22. Громадянська війна та поділ козацької україни на два гетьманства
- •23. Боротьба за возз'єднання української держави
- •24. Гетьманування івана мазепи
- •25. Пилип орлик і його конституція
- •26. Гетьман п полуботок та данило апостол
- •27. Останній гетьман україни к.Розумовський
- •28. Ліквідація запорізької січі та доля запорозького козацтва
- •29. Національно-визвольний рух на правобережжі
- •31. Національне відродження в україні. Кирило-мефодіївське товариство
- •32. Особливості скасування кріпосного права в україні
- •33. Ліберальні реформи 60-70 рр
- •34.Соціально-економічний розвиток України в пореформений період
- •35. Соціально-економічний розвиток українських земель в складі австро-угорської імперії
- •36. Суспільно-політичний та національний рух України у другій половині 19 ст
- •38. Україна в роки першої російської революції 1905-1907
- •39. Україна в роки Першої світової війни
- •40. Утворення української центральної ради. Перший та другий універсал.
- •42. Українська держава гетьмана Скоропадського
- •43. Директорія унр
- •44. Утворення зунр. Акт зєднання унр і зунр
- •45. Політика радянської влади в Україні 1919-1920
- •46. Україна в умовах непу
- •47. Входження України до срср та його наслідки
- •48.Прискорена індустріалізація Укаїни та її наслідки
- •49. Колективізація сільського господарства та її наслідки.
- •50. Голодомор
- •51. Українізація
- •53. Початок Другої світової війни .
- •54. Німецько-радянська війна . Оборонні бої на Україні 1941-1942
- •55. Окупація України гітлерівською німеччиною та рух опору.
- •56. Визволення України від німецько-вашиських загарбників.
- •№59Хрущовська "відлига"
- •№66Конституційний процес в Україні
- •№67 Зовнішня політика незалежної України
21. Утворення української гетьманської держави
На звільненій від влади Речі Посполитої частині української території створилися об'єктивні умови для утворення Української гетьманської держави під керівництвом Б. Хмельницького. На цій території було ліквідовано адміністративний апарат польсько-шляхетської влади і створено нову систему управління. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялась на полки та сотні, кількість яких не була сталою. Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Гетьман був главою і правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, видавав універсали. На місцях управляли полкові та сотенні уряди.
Розширилися права і привілеї міщанства і купецтва. Гетьмансько-старшинська адміністрація проводила заохочувальну політику стосовно міщан і надавала їм привілеї, які спонукали селян переходити до стану міщан. Влада також підтримувала багатшу частину міщанства, українське купецтво, яке до війни було національне неоднорідним і в більшості своїй польським та єврейським.
Послідовну підтримку гетьманської адміністрації мало православне духовенство, яке об'єднувало національні сили України в боротьбі проти іноземного панування. Більшість монастирів отримали охоронні гетьманські універсали в яких заборонялось посягати на монастирське майно і землі під загрозою суворого покарання.
Своєрідним гарантом розбудови Української держави стала національна армія. Вона сформувалася на організаційних принципах Запорозької Січі, її ядром було реєстрове та запорозьке козацтво.
Українська держава доби Хмельницького сформувалася на двох засадах - демократії та авторитаризму. На початку переважали демократичні засади, а потім зміцнюється самодержавність і посилюється централізація влади. Гетьман призначав полковників, скасовував рішення старшинських рад, рішуче добивався виконання усіх розпоряджень органами влади, а за невиконання суворо наказував.
22. Громадянська війна та поділ козацької україни на два гетьманства
Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення такої форми Державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консолідацію суспільства, стабільність держави.
60—80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як «доба Руїни». На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот. Після того, як у жовтні 1657 р. в Корсуні Генеральна козацька рада визнала гетьманом І. Виговського, він розгорнув активну державну діяльність. Кредо своєї зовнішньої політики новообраний гетьман висловив під час переговорів зі Швецією: «Визнати і оголосити Запорозьке Військо з підвладними йому провінціями за вільний і нікому не підданий нарід» (на жаль, він не завжди дотримувався цього постулату). І. Виговський укладає союз зі Швецією, поновлює союзницькі відносини з Кримом, йде на порозуміння з Оттоманською Портою. У відносинах з Польщею та Росією гетьман намагається шляхом балансування між Варшавою та Москвою зберегти бодай автономію Української держави, а головне — втриматися при владі.
Найтрагічнішим наслідком Слободищенського трактату став початок територіального розколу України. У січні 1663 р. Ю. Хмельницький, розуміючи, що він не тільки не зміцнив єдність держави, а й став одним з ініціаторів її територіального розмежування, зрікається гетьманської булави та йде в монастир. Після того, як Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобережжя — І. Брюховецького, територіальний розкол України доповнився політичним. Як влучно характеризує цей період О. Субтельний, «доба Руїни сягнула свого апогею». Отже, другий етап Української національної революції (вересень 1657 — червень 1663 р.) став часом серйозних випробувань для українського народу. Ця доба принесла жахливе спустошення українських земель; спалахи громадянської війни, загострення боротьби за гетьманську булаву; фатальний розкол України на Правобережну та Лівобережну.