- •Національний технічний університет україни
- •Вступ до дисципліни
- •Терміни та визначення
- •Джерела небезпеки, небезпечні та шкідливі фактори
- •Системний аналіз в безпеці життєдіяльності
- •Ризик як кількісна оцінка небезпек. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку нс
- •Приклад побудови дерева відмов
- •Аналіз ризику виникнення небезпек при експлуатації побутової праски
- •Природні загрози та характер їх проявів і дії на людей тварин, рослин та об‘єкти економіки
- •Геологічні процеси та явища
- •Метеорологічні явища
- •Гідрологічні стихійні лиха
- •Біологічні небезпеки
- •Природні пожежі
- •Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Хімічна безпека
- •Хімічна безпека
- •Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (сдор)
- •Пожежна безпека
- •Система попередження пожеж і вибухів
- •Основні заходи щодо попередження вибухів та пожеж
- •Радіаційна безпека Основні характеристики іонізуючого випрмінювання
- •Одиниці вимірювання радіоактивних випромінювань
- •Біологічна дія іонізуючого випромінювання
- •Радіаційна безпека
- •Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
- •Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у нс
- •Конфлікти
- •Класифікація конфліктів
- •Тероризм
- •Економічні конфлікти
- •Організаційні конфлікти
- •Небезпеки, викликані залежностями
- •Сучасні інформаційні технології та їх вплив на людину
- •Алкоголізм
- •Тютюнокуріння
- •Наркоманія
- •Соціальні хвороби та епідемії
- •Бактеріальні інфекції
- •Снід — синдром набутого імунодефіциту
- •Екстремальні ситуації криміногенного характеру
- •Небезпеки сучасного урбанізованого середовища
- •Забруднення атмосфери міст
- •Забруднення міських приміщень
- •Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст
- •Тема 6. Менеджмент безпеки.Правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та територій у надзвичайній ситуації Менеджмент безпеки
- •Загальні та допоміжні функції управління
- •Спеціальні функції управління
- •Декларування промислової безпеки
- •Ліцензування діяльності об’єкту підвищеної небезпеки
- •Страхування відповідальності за завдану шкоду внаслідок експлуатації небезпечного об’єкта
- •Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів
- •Паспорт потенційно небезпечного об'єкта
- •Декларація безпеки об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки
- •Лекція №8 Основні принципи і положення захисту населення і територій у разі надзвичайної ситуації
- •Основні напрями, мета та завдання захисту населення і територій
- •Планування заходів захисту населення
- •Заходи захисту населення і територій, які проводять завчасно
- •Підтримання в постійній готовності системи оповіщення і зв’язку у надзвичайних ситуаціях
- •Підготовка населення до дій в умовах надзвичайної ситуації
- •Технологія прийняття управлінських рішень
- •Інформація про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації, поведінка та дії в цих умовах
Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (сдор)
Сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР) називають хімічні сполуки, які в певних кількостях, що перевищують ГДК, дуже негативно впливають на людей, сільськогосподарських тварин, рослини та викликають у них ураження різного ступеня.
Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин і зараженням навколишнього середовища виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозно-паперової і харчової промисловості, водопровідних і очисних спорудах, а також при транспортуванні СДОР.
викиди та витоки небезпечних хімічних речовин
Джерела хімічних
аварій
аварії на транспорті при перевезенні небезпечних хімічних речовин, вибухових та пожежонебезпечних вантажів
Безпосередніми причинами цих аварій є: порушення правил безпеки й транспортування, недотримання техніки безпеки, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, ушкодження ємностей тощо.
Одним з найяскравіших прикладів аварій може служити аварія, яка трапилась на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації«Юніон Карбайд» в індійському місті Бхопал 1984 р. Викид стався раптово, в нічний час. В результаті аварії в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібного компонента — метилізоціонату. Ця сполука — дуже сильна отрута, яка викликає ураження очей, органів дихання, мозку та інших життєво важливих органів людини. Загинуло більше 2,5 тисяч осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США.
Офіційне розслідування причин цієї катастрофи виявило значні прорахунки в проектуванні підприємства, недосконалість системи попередження витоків отруйних газів. Місцева влада та населення не були заздалегідь сповіщені про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов'язану з технологією виробництва отрутохімікатів.
Головною особливістю хімічних аварій (на відміну від інших промислових катастроф) є їх здатність розповсюджуватись на значній території, де можуть виникати великі зони небезпечного забруднення.
Повітряні потоки, які містять гази, пароподібні токсичні компоненти, аерозолі та інші частинки, стають джерелом ураження живих організмів не тільки в осередку катастрофи, а й у прилеглих районах. В США для кожної з 336 особливо небезпечних хімічних речовин, які можуть потрапити в навколишнє середовище внаслідок аварії, встановлено три рівні впливу;
Виникає дискомфорт у постраждалих.
З'являється втрата працездатності.
Виникає загроза життю.
До числа небезпечних для здоров'я людини газоподібних сполук, які забруднюють атмосферу при хімічних аваріях та катастрофах, можна віднести: С12, НСI, HF, НСN, SО, SО2, СS2, СО, СO2, NН3, СОСl3, оксиди нітрогену та інші.
Сильнодіючі отруйні речовини можуть бути елементами технологічного процесу (аміак, хлор, сульфатна й нітратна кислоти, фтористий гідроген та ін.) і можуть утворюватись при пожежах на підприємствах, в установах, організаціях, місцях проведення масових заходів тощо (чадний газ, оксиди нітрогену та сульфуру, хлористий водень).
На території України знаходиться 877 хімічно небезпечних об'єктів та 287000 об'єктів використовують у своєму виробництві сильнодіючі отруйні речовини або їх похідні (у 140 містах та 46 населених пунктах). Нарощення хімічного виробництва призвело також до зростання кількості промислових відходів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища і людей.
Небезпечні вантажі, що транспортуються повинні маркуватися відповідно до Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, згідно з якими на транспортному засобі, який перевозить небезпечний вантаж, повинен бути нанесений знак небезпеки, транспортна назва, класифікаційний шифр та номер Організації Об'єднаних Націй.
Небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин.
Знак небезпеки – це ромб відповідного кольору (оранжевого, червоного, зеленого, білого, синього, двоколірового або смугастого), на якому знаходиться символ, що означає характер небезпеки, а для радіоактивних та інфекційних вантажів відповідний напис.
Класифікаційний шифр — це одна або дві цифри, які вказують на агрегатний стан речовини (тверда, рідка, газ) характер небезпеки (вибухові речовини та вироби, окиснювальні речовини, токсичні (отруйні), інфекційні, радіоактивні, корозійні речовини тощо).
Номер Організації Об'єднаних Націй (Номер UN або UN-ідентифікатор) — чотиризначний ідентифікаційний номер речовини або виробу згідно з Рекомендаціями ООН з перевезення небезпечних вантажів. Номер ООН -набір чотиризначних чисел, що дозволяють визначити небезпеку речовини або виробу (такого, наприклад, як вибухова речовина, легкозаймиста рідина, токсична речовина тощо) у рамках міжнародних перевезень.
Деякі небезпечні речовини мають свої UN-номера (наприклад, акриламід має номер UN2074), а іноді і групи хімічних речовин або продуктів з аналогічними властивостями здобувають загальне UN-число. Хімічна речовина в твердому стані та в в рідкій фазі може отримати різні UN-номера, якщо її небезпечні властивості в різних фазах істотно різняться; речовини з різними рівнями чистоти (або концентраціями в розчині) також можуть отримувати різні номери UN. UN-номера в діапазоні від UN0001 до UN3500 призначаються експертами Комітету Організації Об'єднаних Націй з перевезення небезпечних вантажів. Вони публікуються в цій якості в частині Рекомендації з перевезення небезпечних вантажів, також відомого як "Помаранчева книга".
Лекція №5