21. Частина I цiле

Частина i цiле — категорiї, якi вiдображають вiдношення мiж сукупнiстю предметiв чи їхнiх сторiн, елементiв i зв’язками, що їх об’єднує i приводить до появи у цiєї сукупностi нових властивостей та закономiрностей, не притаманних предметам, сторонам, елементам у їхнiй розчленованостi.

Категорiї частина i цiле характеризують також загальний рух, пiзнання, яке починається з нероздiльного уявлення про цiле, переходить до аналiзу, розчленування цiлого на частини i завершується вiдтворенням об’єкта в мисленнi у формi конкретного цiлого.

При утвореннi цiлого виникає нова якiсть, яка не зводиться до суми властивостей частин, проте вона визначається саме частинами — їх кiлькiстю i певним типом їхньої взаємодiї. Дiалектика вважає, що пiзнання цiлого може бути лише при умовi знання властивостей його частин, i навпаки, дослiдження частин має спиратися на попереднє знання цiлого.

Особливу складнiсть являє органiчне цiле — така форма зв’язку об’єктiв, коли утворювана ними цiлiсть реалiзує свою здатнiсть до саморозвитку.

22. Структура, система, елемент

Система— це сукупнiсть певних елементiв, мiж якими iснує закономiрний взаємозв’язок та взаємодiя.

Елементом є нерозчленований у цiй системi компонент складних матерiальних утворень чи теоретичних побудов. У давнiх фiлософських системах пiд елементом розумiли нерозчленованi конкретнi види речовини (вода, вогонь, земля, повiтря).

Структура — це форма (спосiб) внутрiшньої органiзацiї об’єкта, форма зв4язку його елементiв у повну цiлiснiсть.

Системою є кожен предмет чи явище реальної дiйсностi, мислення i пiзнання, якi складаються з реально вiдокремлюваних частин, об’єднаних в єдине цiле.

У залежностi вiд природи елементiв, системи подiляють на матерiальнi, тобто такi, що є об’єктивною реальнiстю (цивiлiзацiї, галактики) та iдеальнi, такi, що вiдображають суб’єктивний свiт людини (поняття, судження, теорiї). У залежностi вiд кiлькостi елементiв системи можуть бути простi та складнi, а у залежностi вiд характеру зв’язку мiж елементами — динамiчнi i статистичнi (випадковi).

Будь-яка система хараткеризується багатоструктурнiстю. справа в тому, що елемент, входячи у структуру, взаємодiє з iншими елементами не повнiстю, а лише певними сторонами. Однi й тi ж елементи, взаємодiючи рiзними сторонами, можуть утв. рiзнi структури.

У процесi функцiонування системи можлива замiна елементiв системи на якiсно iншi, але такi, що мають деякi подiбнi властивостi.

23. Гносеологiчна природа закону

(Гносеологiя — наука про пiзнання)

Закон — це фiлософська категорiя, яка вiдображає загальне, необхiдне, iстотне, стале, повторюване вiдношення мiж предметами та явищами дiйсностi.

Закон є об’єктивним вiдношенням, що дiє з необхiднiстю i незалежно вiд свiдомостi i бажання людей.

Формування закону є одним iз щабелiв пiзнання людиною свiту. Сформульований абстрактно, закон не може охопити всiх можливих форм свого прояву. тому будь-який закон вузький, неповний, приблизний. Явище ж конкретне, воно завжди багатше за закон. Проте, фiксуючи абстрактно-конкретне, iстотне та загальне, закони науки вiдображають природу глибше i правильнiше.

За сферою свого прояву закони подiляються на два основних види: закони природи i закони суспiльства. Як першi, так i другi носять об’єктивний характер, але якщо закони природи є виявом дiй стихiйних сил природи, то суспiльнi — це вияв цiлеспрямованої дiяльностi людини.

За своїм обсягом закони подiляються на три групи: специфiчнi, загальнi, всезагальнi. Специфiчнi — такi, якi проявляються у вузькiй сферi дiйсностi (закон Архiмеда, закон Ома та iн.). Загальнi — це закони, якi прояв. у досить широких сферах дiйсностi (закони збер. енергiї i речовини, вчення Дарвiна та iн.). До всезагальних законiв вiдносяться закони фiлософiї.

Закони подiляються також на динамiчнi i статистичнi. Динамiчнi закони такi, у вiдповiдностi з якими початковий стан речi чи системи однозначно детермiнує наступнi стани речей (законии класичної механiки). У статистичному законi головну роль вiдiгає середнє значення спiльної ознаки).

Слiд видiлити також логiчнi закони. Вони є законами, яким пiдпорядковане мислення людини i якi є своєрiдним вiдображенням мислення людини.

Вiд законiв природи i суспiльства слiд вiдрiзняти юридичнi закони.