5. Форми організації підприємницької діяльності

Підприємництво може застосовуватися в усіх сферах економіки, крім тих, втрата державного контролю над якими може завдати шкоди безпеці суспільства та здоров'ю людей. До такої діяльності належить виготовлення і реалізація зброї, наркотиків, грошових знаків і т.п. Такою діяльністю можуть займатися тільки державні підприємства.

А такі види діяльності, як розвідка та експлуатація корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї, виготовлення та реалізація медичних препаратів, хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, сигарет, медична та ветеринарна практика, можуть здійснюватися лише за спеціальним дозволом – ліцензією. У такий спосіб держава може регулювати і контролювати ці види діяльності.

За формами власності та організації можна виділити такі організаційні форми підприємництва:

1) індивідуальне – засноване на приватній власності фізичної особи та її праці;

2) сімейне – грунтується на приватній власності членів однієї сім'ї, яка може використовувати найману працю;

3) партнерське – зі створенням юридичної особи і обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, які використовують найману працю);

4) акціонерне – засноване на акціонерній власності і найманій праці;

5) орендне – приватне підприємство, що грунтується на оренді землі, приміщень та інших засобів виробництва:

6) колективне – засноване на власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи;

7) інноваційне – грунтується на інтелектуальній власності.

Розглянуті вище та інші види підприємницької діяльності можна об'єднати в три групи: одноосібні володіння, товариства і корпорації.

Підприємництво грунтується на таких принципах:

1. Вільний вибір діяльності.

2. Залучення на добровільних засадах майна, коштів юридичних осіб і громадян до підприємницької діяльності.

3. Самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відпо­відно до чинного законодавства.

4. Вільний найм працівників.

5. Залучення й використання матеріально-технічних фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене законодавством.

6. Вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення обов'язкових платежів до бюджету, втсановлених законодавством.

7. Самостійне здійснення підприємцем зовніщньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

6. Функції та умови підприємницької діяльності

Досвід розвинутих країн переконливо доводить, що сьогодні підприємництво є найпрогресивнішою формою ведення господарства незалежно від соціального устрою суспільства. Підприємництво – це гнучка форма організації виробництва, яка оперативно реагує на потреби ринку, на найновіші досягнення НТП, сприяє своєчасним структурним зрушенням в економіці. Тривалий час вважалося, що досягнення НТП найповніше реалізуються тільки великими фірмами. Сучасний розвиток передових країн доводить, що НТП і впровадження його досягнень неможливі без широкої підприємницької діяльності, без використання найрізноманітніших форм організації виробництва.

Функції підприємництва різноманітні. На основі узагальнення підприємницької діяльності серед них, як основні, можна виділити такі:

1. Головна суспільна функція підприємництва полягає у вивченні потреб суспільства та виготовленні товарів і послуг для їх задоволення.

2. Важливою функцією є мобілізація капіталу, трудових, матеріальних та інших ресурсів для виробництва товарів і послуг.

3. Організаційна функція. Вона полягає в спрямуванні зусиль на високу організацію виробнтцтва товарів та надання послуг.

4. Забезпечення прибутку. Це означає, що потрібно так організувати виробництво, щоб воно давало прибуток.

Деякі економісти виділяють творчу функцію, яка передбачає сприяння генеруванню та реалізації нових ідей, впровадженню техніко-економічних наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Підприємництво має багатовікову історію. Воно завжди розвивається в певному соціально-економічному середовищі. Отже, для його відтворення необхідні певні передумови. Серед них, як найважливіші, можна виділити такі:

1. Наявність певних майнових прав на умови і результати виробництва. Підприємець обов'язково повинен бути власником виробленого продукту і доходу, одержаного від реалізації продукції. Тільки при цих умовах виникає відповідна зацікавленість до ведення підприємницької діяльності. Що ж стосується капіталу і землі, то вони можуть бути власністю підприємця або орендовані. За нинішніх умов більшість фірм поєднують використання власних і залучених (орендованих) засобів.

2. Наявність відповідного економічного, правового і політичного середовища. Економічні передумови підприємництва полягають у тому, щоб у суспільстві існували різні власники – приватні, кооперативні, державні. Це створює умови і можливості на свій страх і ризик приймати рішення про використання майна, продукції, прибутків і вибору господарських контрагентів.

Політичні передумови підприємництва передбачають створення сприятливого політичного клімату для підприємництва, тобто гарантованість усім господарюючим суб'єктам збереження їхньої власності, виключення можливості націоналізації, експропріації та інших утисків. Владні структури повинні захищати всі види власності, а також створювати сприятливі економічні умови діяльності, проводячи відповідну податкову, кредитну, митну та іншу політику.

Юридичні передумови підприємництва грунтуються на законодавстві та нормативних актах, розроблених і прийнятих у державі. Вони мають створювати однакові "правила гри" для всіх учасників, тобто надавати однакові права і повну свободу, не допускати втручання органів державного управління у господарську діяльність будь-якого суб'єкта.

3. Повна економічна відповідальність за результати діяльності. Результати діяльності підприємства можуть бути збитковими, можливе навіть банкрутство. Причини, які це викликають, можуть бути різні. Отже, підприємець повинен брати на себе відповідальність, іти на ризик, який є неминучим у підприємницькій діяльності. Така ситуація зобов'язує підприємця постійно здійснювати самоконтроль підприємницької діяльності, наполегливо шукати шляхи підвищення її ефективності.

4. Етика підприємництва. Етика в підприємництві – це в першу чергу обов'язковість. Вона формується спочатку жорсткою економічною відповідальністю за зобов'язання, оформлені документально. А з часом головним гарантом дотримування навіть усних домовленостей стає прагнення зберегти "імідж" (авторитет) порядного партнера. Втрата цього авторитету загрожує розривом існуючих зв'язків, втратою довіри і може негативно відбитися на справах і кар'єрі. Тому не дивно, що на біржах брокери спочатку виконують усні домовленості з клієнтом, а потім оформляють їх документально.

Серед інших умов необхідно відзначити чесне суперництво, загальну високу культуру та освіченість, тактовність, уміння поводитися з людьми, зацікавити їх, мобілізовувати на досягнення певної мети.

Підприємець досягне не багато, якщо виконуватиме усі відповідальні справи сам. Небхідно добиватися, щоб залучені ним до справи люди вкладали в неї не тільки свою працю, а й творчість.