- •Курс лекцій з дисципліни
- •Модуль1. Загальні основи економічної теорії
- •1. Предмет економічної теорії.
- •2. Виникнення й основні етапи розвитку економічної теорії.
- •3. Функції економічної теорії. Економічна теорія та економічна політика.
- •4. Методи дослідження економічних процесів і явищ.
- •1. Потреби як рушійний мотив економічної діяльності.
- •2. Закон зростання потреб. Зміна структури потреб у сучасних умовах.
- •3. Виробництво – матеріальна основа задоволення потреб.
- •4. Виробництво, ресурси і їх структура. Фактори виробництва.
- •5. Продукт як результат виробництва. Властивості продукту і стадії його руху.
- •6. Ефективність виробництва. Суть та показники.
- •7. Поділ праці. Суть, рівні і значення.
- •1. Продуктивні сили суспільства. Показники розвитку продуктивних сил.
- •2. Роль науково-технічного прогресу в розвитку продуктивних сил.
- •3. Виробничі відносини. Їх суть, система і структура.
- •4. Економічна система суспільства, суть і структура. Типи економічних систем.
- •1. Економічний зміст власності. Об'єкти і суб'єкти власності.
- •2. Основні форми власності
- •3. Нові й новітні тенденції в розвитку відносин власності. Розвиток відносин власності в Україні.
- •1. Товарне виробництво. Умови виникнення, розвиток і форми.
- •2. Товар і його властивості. Величина вартості товару. Теорії вартості.
- •3. Виникнення, суть і функції грошей.
- •4. Еволюція грошей. Товарні, металеві, паперові та банківські гроші.
- •5. Грошова система. Конвертованість грошей.
- •6. Грошовий обіг та його закони. Грошова реформа в Україні.
- •Модуль 2. Основи мікроекономіки Тема 6. Підприємство як товаровиробник. Підприємництво
- •1. Підприємство – первинна ланка економіки
- •2. Класифікація підприємств. Малий бізнес у системі ринкової економіки
- •3. Функції підприємства. Організація процесу виробництва
- •4. Підприємництво. Суть та види підприємницької діяльності
- •5. Форми організації підприємницької діяльності
- •6. Функції та умови підприємницької діяльності
- •7. Місце домогосподарства в економічній системі суспільства
- •Тема 7. Заробітна плата
- •1. Суть заробітної плати. Фактори, що визначають ставку заробітної плати
- •2. Номінальна і реальна заробітна плата. Основні форми заробітної плати
- •Тема 8. Фонди підприємств
- •1. Фонди підприємств як економічна категорія. Структура фондів
- •2. Основні виробничі фонди. Економічна сутність, зношування,амортизація
- •3. Оборотні виробничі фонди. Суть і структура. Кругооборот і оборотфондів
- •Тема 9. Витрати виробництва. Валовий продукт, доход і прибуток
- •1. Витрати виробництва, їх суть та види
- •2. Витрати виробництва в короткостроковому і довгостроковому періодах. Закон спадної віддачі
- •3. Основні фактори зниження витрат виробництва
- •4. Валовий продукт, доход і прибуток
- •Тема 10. Кредитна система. Банки
- •1. Об’єктивна необхідність, суть і функції кредиту
- •2. Форми кредиту. Внутрішній державний борг.Кредитна система
- •3. Банки. Види банків. Банківська система України
- •Тема 11. Акціонерне товариство й акціонерний капітал
- •1. Акціонерне товариство. Види акціонерних товариств
- •2. Акції, їх соціально-економічна суть і значення
- •3. Курс акцій. Дивіденди і їх значення
- •Модуль 3. Основи макроекономіки Тема 12. Суть ринку. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
- •1. Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти
- •2. Основні умови формування ринку і принципи його функціонування
- •3. Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають
- •4. Взаємозв’язок попиту, пропозиції і ціни. Ринковий механізм регулювання економічних відносин
- •5. Функції ринку. Види ринків
- •Тема 13. Конкуренція і монополія в ринковій економіці. Ринкова ціна
- •1. Суть конкуренції. Конкуренція і ринок. Позитивні і негативні наслідки конкуренції
- •2. Конкуренція і монополія. Суть монополізму. Типи монополізму
- •3. Види конкуренції
- •4. Суть ціни. Фактори, що її визначають
- •5.Інфраструктура ринку. Суть і функції
- •Тема 14. Інфляція. Зайнятість населення і безробіття
- •1. Інфляція, її суть, види і форми
- •2. Вплив інфляції на розвиток макроекономічних процесів. Антиінфляційна політика
- •3. Безробіття. Суть, основні типи і форми
- •4. Шляхи підвищення рівня зайнятості й захисту безробітних
- •Тема 15. Державне регулювання ринкових відносин
- •1. Негативні наслідки ринкового саморегулювання і необхідність державного втручання в економіку
- •2. Суть, цілі і засоби державного регулювання економіки
- •4. Антимонопольна політика держави
- •Тема 16. Основні макроекономічні показники. Система національних рахунків
- •1. Суспільне відтворення. Суть і основні риси
- •2. Валовий національний продукт і його обчислення
- •3. Система національних рахунків
- •4. Методи обчислення ввп за витратами і за доходами
- •5. Вплив цін на ввп. Номінальний і реальний ввп
- •Тема 17. Розподіл національного доходу і споживання
- •1. Розподільчі відносини і формування доходів населення
- •2. Диференціація доходів населення. Чинники, що її зумовлюють. Бідність
- •3. Доходи і споживання. Прожитковий мінімум
- •4. Необхідність перерозподілу національного доходу і доходів населення. Регулювання доходів державою
- •5. Соціальний захист населення в умовах переходу України до ринку
- •Список рекомендованої літератури
2. Основні форми власності
Виділяють два основні типи власності: приватну і державну. Приватна власність може бути:
– індивідуальною або сімейною;
– пайовою: це колективна приватна власність, де кожному співвласникові належить певна частка об'єкта власності у формі паю. Пайовики домовляються між собою про управління об'єктом;
– акціонерною: акціонер володіє акціями, які засвідчують його пай і дають право на одержання доходу в формі дивіденду;
– власністю громадських організацій (політичних партій, профспілок, релігійних, спортивних, молодіжних та інших);
– кооперативною власністю: це колективна власність кооперативів, що виникають внаслідок добровільного об'єднання членами кооперативу всіх або частини належних їм засобів виробництва, а також грошових внесків.
Деякі економісти розрізняють трудову й нетрудову приватну власність, а відповідно і трудові й нетрудові доходи. Нетрудовими вважаються доходи, що одержуються від власності. Вони, на їх думку, не відповідають принципам соціальної справедливості. В умовах командно-адміністративної системи одержування їх не дозволялось.
Можна погодитися, що в умовах рабовласництва і феодалізму доходи рабовласників і феодалів мали нетрудовий характер і були соціально несправедливими. Але в цивілізованому суспільстві, де переважає високоорганізоване та автоматизоване виробництво, такі доходи не завжди мають соціально несправедливий характер. Справа в тому, що ті, кого вважають одержувачами нетрудових доходів, вкладають у виробництво свій капітал. Його застосування підвищує продуктивну силу працівників, забезпечує підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва продукції. Як зазначає П.Самуельсон, капітал має "власну продуктивність". Тому той доход, що походить від капіталу, логічно має привласнюватися власником капіталу. Якщо, наприклад, за рахунок коштів акціонерів здійснено технічну реконструкцію підприємства і завдяки цьому зросли доходи, то ці доходи мають виплачуватись у формі дивідендів власникам акцій.
Приватна власність має певні переваги:
1. Вона повною мірою відповідає принципам індивідуальної свободи людини.
2. Вона є сильним стимулом до творчої діяльності. Мотивацією до неї є приватне привласнення.
3. Вона дає можливість власникові діяти самостійно, вирішувати фінансові та виробничі проблеми, нести повну відповідальність за результати господарювання.
4. На ґрунті приватної власності стає можливою реалізація права власності – на власний розсуд купувати, реалізувати, використовувати ресурси.
Державна власність у нашій країні та в багатьох інших існує в двох формах: загальнодержавній і комунальній або муніципальній. Володарем державних об'єктів є держава в особі центральних державних органів – Верховної Рали, Кабінету міністрів, міністерств та в особі місцевих органів влади. У федеративних державах суб'єктами власності можуть виступати суб'єкти федерації – республіки, штати та інші адміністративні одиниці.
Державною власністю можуть бути виробничі підприємства, підприємства інфраструктури, рухоме і нерухоме майно, необхідне для функціонування адміністрації, армії, поліції; фонди соціальної інфраструктури – освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення; майно державної кредитної системи та інше.
Досвід капіталістичних держав показує, що є дві осноні причини, які викликають необхідність державного підприємництва:
по-перше, необхідність ліквідувати слабкі ланки в структурі економіки. Наприклад, створювати додаткові робочі місця для підвищення рівня зайнятості; виробляти продукцію, яку в недостатній кількості створюють приватні підприємства; виробляти продукцію, яку не дозволяється виготовляти приватним підприємствам з метою недопущення зловживань і заподіяння шкоди суспільству. Це стосується добування стратегічної сировини, виробництва зброї, медичних препаратів, хімічних реактивів тощо;
по-друге, необхідність прискорення науково-технічного прогресу. Проведення наукових досліджень, створення дослідних зразків машин і технологічних ліній – річ дорога і ризикована. Тому приватні фірми не завжди наважуються вкладати кошти в ті напрями наукових досліджень, успіх і вигідність яких не гарантовані. Держава бере на себе величезні затрати, пов'язані з ризиком втратити вкладені капітали. Так, наприклад, було створено атомну промисловість у США, Великобританії, Франції.
У розвинутих крїнах на державний сектор економіки припадає переважна частина добувної промисловості, виробництва електроенергії, авіаційних і залізничних перевезень та ін.
У командно-адміністративній економіці приватна і суспільна власність вважалися антиподами, тобто такими, що заперечують одна одну і не можуть разом співіснувати. Таке протиставлення не можна вважати правомірним. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою переконливо доводить, що в цивілізованому суспільстві поруч існують різні типи і форми власності, доповнюючи одна одну й урізноманітнюючи та збагачуючи економічне життя. У кожному суспільстві є галузі, які можуть успішно розвиватися переважно на основі приватної власності – це в основному сфера обслуговування населення. Сучасна індивідуалізація виробництва також значною мірою зорієнтована на приватну власність. Одночасно технологічний процес деяких галузей вимагає усуспільнення їх у межах держави або окремого колективу. Прикладом тут можуть бути залізничний транспорт, зв'язок, електроенергетика та ін. Протиставлення в минулому в нашій країні приватної і суспільної власності, високий рівень одержавлення дуже негативно позначилися на господарській практиці. Пряме насильне усуспільнення приватних форм господарювання стало відчутним гальмом економічного розвитку.
Отже, приватну і суспільну власність не варто протиставляти, не можна вважати, що одна з них прогресивна, а друга – регресивна. Прогресивний економічний розвиток вимагає взаємодії приватної та державної власності. Водночас одна з них може бути переважаючою в окремі періоди розвитку суспільства.
Відносини власності виникають також у зв'язку з використанням чужого майна. Зокрема, це має місце тоді, коли власник засобів виробництва сам не веде господарської діяльності. Він дає можливість іншим особам користуватися його майном на договірних умовах. Тоді між власником і підприємцем (орендарем) складаються відносини з приводу використання майна. Прикладом цього може бути оренда – договір про надання за певну плату майна якогось власника для тимчасового користування іншим особам.
Власність економічно реалізується, коли приносить доход її власникові. Такий доход може виступати у формі прибутку, ренти, процента та інших платежів. Наприклад, в умовах оренди сплачується орендна плата, при концесії – платежі або встановлюється частка прибутку, яку виплачують господарі власнику майна. Держава реалізує свою власність через систему податків та інших платежів.
Власність – це ядро системи економічних відносин, серцевина кожного способу виробництва. Її називають ще основним, визначальним виробничим відношенням. При цьому виходять із таких положень:
1) власність визначає характер функціонування не лише організаційно-економічних, а й соціально-економічних відносин. Наприклад, при суцільному одержавленні власності не було умов для розвитку підприємництва, маркетингової організації господарства тощо;
2) власність визначає цілі й мотиви розвитку виробництва;
3) будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з відповідних перетворень у відносинах власності. Без цього не можна досягти скільки-небудь істотних зрушень у господарському житті.
Зламати командно-адміністративну систему управління можна було лише шляхом зміни форм власності.