Завдання та зміст організації угідь.

Основною метою проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь є ефективне ведення сільськогосподарського виробництва, раціонального використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і покращення природних ландшафтів. Для цього проводиться організація угідь та сівозмін в межах конкретного сільськогосподарського підприємства. Організація угідь і системи сівозмін вирішує питання:

– встановлення складу і площі окремих видів угідь, типів, видів і кількості сівозмін;

– визначення об’єму і термінів трансформації та поліпшення угідь;

– розміщення угідь і сівозмін.

Правильне вирішення цих взаємозв’язаних питань забезпечує:

– повне використання землі, придатної до сільськогосподарського виробництва;

– створення оптимальних умов для подальшого розвитку господарств;

– створення великих компактних земельних масивів, ліквідує мілкі контури;

– правильна побудова системи сівозмін і їх територіального розміщення угідь;

– охорону і поліпшення природних ресурсів;

– високу ефективність капітальних затрат і щорічних витрат.

Землі сільськогосподарського призначення не є однорідними за своїми агрофізичними властивостями та характером використання і поділяються на угіддя.

Угіддя – це ділянки землі, які планомірно і систематично використовуються для

відповідних виробничих, культурно-побутових та інших цілей, які мають характерні

природні відмінності або знову набуті.

Існують сільськогосподарські та несільськогосподарські угіддя. До сільськогосподарських угідь належать землі, які використовуються як основний засіб сільськогосподарського виробництва. Такими угіддями є: рілля; багаторічні насадження; сіножаті; пасовища; перелоги.

Рілля – це ділянки землі, які регулярно розорюються з метою створення агротехнічних умов для вирощування на них сільськогосподарських культур. Рілля використовується в системі сівозмін. Вона поділяється на підвиди: зрошену та осушену; перезволожену; ерозійно небезпечну та інше.

Багаторічні насадження – сільськогосподарські угіддя, на яких вирощуються

плодові насадження деревного або кущового типу, що плодоносять протягом тривалого періоду (сади, виноградники, хмільники тощо).

Сіножаті – сільськогосподарські угіддя, на яких вирощується трав'яниста рослинність, що використовується для відгодівлі худоби. Вони поділяються на заливні й лиманні, суходольні та заболочені.

Пасовища – сільськогосподарські угіддя__на яких вирощується трав'яниста

рослинність з метою випасання худоби. Сіножаті та пасовища поділяються на чисті, покриті чагарниками та мілколіссям, купинні, поліпшенні, культурні, сезонні.

До чистих відносяться кормові угіддя, на яких не має чагарників, мілколісся або

купин, або вони рівномірно покривають не більше 10 % площі ділянки. Ділянки, що

мають від 10 % до 70 % площі рівномірно покритої чагарниками і мілколіссям, вважаються зарослими.

Поліпшенні є угіддя, на яких проведені культуртехнічні роботи та систематично

проводяться інші роботи з підвищення врожайності й поліпшення якості травостою

До культурних відносять високопродуктивні пасовища із спеціально створених травостоєм шляхом поверхневого або корінного поліпшення, на яких здійснюється

загонний випас в межах пасовищезміни. Перелоги – сільськогосподарські угіддя, як правило, рілля, які тимчасово виведені з активного сільськогосподарського обробітку (розорювання) з метою природного відновлення родючості ґрунтів.

Вимоги проектування лісосмуг.

Важливе значення в комплексі протиерозійних заходів відводиться лісомеліоративним захисним насадженням. Захисні лісонасадження поділяються на лісосмуги різного призначення та суцільне заліснення. В свою чергу лісосмуги за захисною дією діляться на полезахисно-водорегулючі (привододільні), водорегулюючі, прибалкові та прияружні, а також водоохоронні лісосмуги, які проектуються навколо водоймищ

Вимоги проектування польових доріг

За своїм призначенням внутрігосподарські шляхи поділяються на магістральні і польові. До магістральних належать шляхи, які зв'язують окремі населені пункти і виробничі центри між собою, з сівозмінними масивами, сільськогосподарськими угіддями та об'єктами із зберігання та переробки продукції. Магістральні шляхи проектуються шириною 6-8 м залежно від інтенсивності використання, характеру транспортних зв'язків і вантажообігу.

До польових належать шляхи, які обслуговують польові виробничі процеси і є продовженням сітки магістральних шляхів. Вони призначені для перевезення вантажів з

полів і на поля, для переїздів працівників, для обслуговування працюючих на пол х

машинно-транспортних агрегатів, заправки машин паливно-мастильними матеріалами, а сівалок - насінням, для холостих заїздів і поворотів. Ширина польових шляхів - 4-5м. З метою максимального скорочення транспортних затрат магістральні та польові шляхи доцільно розміщати прямолінійно і по найкоротшому напрямку вздовж меж сівозмінних масивів і полів сівозмін за умови мінімуму затрат на їх будівництво. Під час проектування напрямків шляхів необхідно дотримуватися вимог:

• шляхи слід розміщати на стійких до розмиву ґрунтах;

• на шляхах повинно зустрічатись якомога менше перешкод (ярів, балок, річок, ка ав, боліт тощо), які вимагають влаштування системи інженерних споруд;

• шляхи не повинні відрізати дрібних земельних ділянок, не зручних для механізованого обробітку;

• на трасі не повинно бути ухилів більше 5° у рівнинній місцевості, 7° у хвилястій і 8° у гірській місцевості.__