Naukoviy_visnik_

Випуск 1

Результати деференціальної характеристики подано у “Таблиці 1”, де розподілено компоненти мовленнєвої діяльності (звуковимова, лексика, граматика) і форми дитячих церебральних паралічів у наступній послідовності: подвійна геміплегія, спастична диплегія, геміпаретична форма, атоніко-астенічна форма, гіперкінетична форма.

Т а б л и ц я 1

Диференційна характеристика раннього мовленнєвого розвитку (0-3р.) дитини в онтогенезі та дизонтогенезі за дефіцитарним типом (ДЦП)

Науковий часопис СНТ імені Григорія Волинки

Вдалося встановити, що за різних формах дитячого церебрального паралічу формування та розвиток мовлення на початкових етапах проявляються по різному. Найбільш паталогічні порушення мовленнєвої діяльності спостерігаються за подвійної геміплегії, що характеризуються достатньо сильним ураженням рухової сфери. “Відносно” збережене мовлення проявляється дітей з гіперкінетичною формою церебрального паралічу, де рухові розлади проявляються найменше.

Отже, мовлення дітей раннього віку з ДЦП проявляється у його загальному недорозвитку, що передбачає системне порушення всіх складових мовленнєвої діяльності, яке в подальшому унеможливлює засвоєння дитиною культури мовлення та спілкування, елементарних правил користування мовою у різних життєвих ситуаціях

Список використаних джерел:

1.Богуш А. М. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти / А. М. Богуш. – Х. : Ранок, 2013. – 176 с.

2. Мастюкова Е. М. Нарушение речи у детей с церебральным параличом : кн. для логопеда

/ Е. М. Мастюкова, М. В. Ипполитова. – М. : Просвещение, 1985. – 192 с.

3.Мамайчук И. И. Исследование личностных особенностей детей с церебральными параличами

/ И. И. Мамайчук, Г. В. Пятакова // Дефектология. – 1990. – № 3. – С. 16-23.

4.Приходько О. Г. Дети с двигательными нарушениями: коррекционная работа на первом году жизни : метод. пособие для педагогов и психологов, врачей и родителей / О. Г. Приходько, Т. Ю. Моисеева. – 2-е изд. – М. : Экзамен, 2004. – 95 с. – (Ранняя помощь).

5.Семенова К. А. Детские церебральные параличи / К. А. Семенова. – М. : Медицина,1968. – 258 с.

6.Смирнова И. Особенности проявления артикуляторных расстройств у детей с церебральным паралічем / И. Смирнова, К. Стока // Дефектология. – М., 1995.– № 5. – 23 с.

72

Випуск 1

A n n o t a t i o n

The theses reveals peculiarities of speech activity in ontogenesis. The specifics of language development of children with cerebral palsy and speech peculiarities of children with various forms of cerebral palsy. Are compared in table form speech development of the young child in ontogeny and dyzontohenezi defitsytarnym by type (CP).

Keywords: cerebral palsy, speech activity, early age, the components of speaking, ontogeny, dyzontohenez.

УДК: 376-056.36:615

Проценко Ю. С., Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Науковий керівник: Шулигіна Р. А., кандидат педагогічних наук, доцент

ПІСОЧНА ІГРОТЕРАПІЯ ЯК ЗАСІБ КОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ

ЗДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Уданому доробку розглядається проблема затримки психічного розвитку дітей дошкільного віку та аналізуються ознаки таких розладів; розкривається значущість й дієвість одного з методів корекційної роботи з дітьми – ігрової терапії, різновидом якої є пісочна терапія. Автор доводить, що використання цього методу дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини, вирішити її психологічні проблеми та розвинути можливість усвідомити свої бажання і прагнення їх реалізувати. Наведені твердження підкріплюються прикладом гри з використанням піску, яка застосовувалася автором у корекційній роботі з дітьми дошкільного віку із затримкою психічного розвитку (під час педагогічної практики в дошкільному навчальному закладі).

Ключові слова: затримка психічного розвитку, дитина дошкільного віку, корекційна робота, гра, ігротерапія, пісочна терапія.

Погіршення екологічної ситуації, високий рівень захворюваності батьків, низка невирішених соціально-економічних, психолого-педагогічних і медичних проблем сприяють зростанню кількості дітей з особливими потребами, зокрема дітей із затримкою психічного розвитку.

Затримка психічного розвитку (у подальшому – ЗПР) включає в себе більш повільне, з

відставанням від норми розвиток пам’яті, мислення, уваги, мови, сприйняття та емоційно-вольової сфери особистості. У більшості випадків затримка психічного розвитку відрізняється стійкою, хоча і легкою, інтелектуальною недостатністю зі слабко вираженою тенденцією до компенсації і зворотного розвитку, можливими тільки в умовах спеціального навчання і виховання.

У дітей із затримкою психічного розвитку знижена потреба в спілкуванні як з однолітками, так й з дорослими. У більшості з них виявляється підвищена тривожність по відношенню до дорослих, від яких вони залежать. Серед особистісних контактів дітей із затримкою психічного розвитку переважають найбільш прості. У ролі ведучих в характеристиці особистості дошкільників із затримкою психічного розвитку виділяють слабку емоційну стійкість, порушення самоконтролю у всіх видах діяльності, агресивність поведінки і його провокуючий характер, труднощі пристосування до дитячого колективу під час гри і занять, метушливість, часту зміну настрою, невпевненість, почуття страху, фамільярність по відношенню до дорослого, велика кількість реакцій, спрямованих проти волі батьків, часта відсутність правильного розуміння своєї соціальної ролі, недостатня диференціація осіб та речей, яскраво виражені труднощі в розрізненні найважливіших рис міжособистісних відносин. Все це свідчить про недорозвиненість у таких дітей соціальної зрілості.

Загальний розвиток особистості – це сукупність знань, умінь,навичок, уявлень про

73

Випуск 1

фантазій і формулювання відчуття зв’язку і контролю над своїми внутрішніми спонуканнями. Дитина у процесі пісочної гри має можливість висловити свої найглибші емоційні переживання, звільняється від страхів, і пережите нею перетворюється у психічну травму.

Мета такої терапіє – не змінювати і переробляти дитину, не вчити якимось спеціальним поведінковим навичкам, а дати ій можливість бути самою собою.

Форми і варіанти пісочної ігротерапії визначаються особливостями кожної конкретної дитини, специфічними завданнями роботи та її тривалістю.

Ігрові методи можуть застосовуватися:

–з метою діагностики;

–надання первинної психологічної допомоги;

–в процесі короткострокової психотерапії;

–довгострокового психотерапевтичного впливу.

Застосування пісочної терапії найбільш підходить для роботи з дітьми дошкільного віку. Особливо потребують такої терапії діти дошкільного віку з ЗПР. Такі діти часто не можуть у виражати свої переживання через недостатність розвитку вербального апарату, бідності уявлень.

Пропонована методика може виявитися їм дуже корисною. Невербальна експресія з використанням різноманітних предметів, піску, води, а також конструктивних і пластичних матеріалів для них найбільш природна, що стає особливо значущою при наявності в дитини певних мовних порушень. Кожна обрана фігурка втілює будь-якої персонаж, який може взаємодіяти з іншими героями. Дитина сама видумує, про що вони говорять або що роблять, іноді вона може запросити дорослого (вихователя, психолога, будь-кого з батьків) приєднатися до гри і виступати від імені будь-якого персонажа. У всіх цих випадках дошкільник відчуває себе господарем свого маленького світу і режисером драми, що розігруються на пісочному аркуші. Те, що утаємничувалось в глибині дитячої душі, виходить на світло, а персонажі гри приводяться в рух, висловлюючи найбільш актуальні для дитини почуття і думки.

Додаткову значущість цього методу надає той факт, що він може бути використаний не лише фахівцями з великим досвідом, але й початківцями. Адже, вихователь, психолог, батьки фактично створюють комфортне, надійне середовище в якому відбувається велике таїнство переносу внутрішнього світу дитини на площину піску. Таємниця піскових малюнків криється у тому, що пісок успішно вбирає в себе негативну енергію, складається з найдрібніших піщинок, робота з яким активізує чутливі точки на кінчиках пальців і нервові закінчення на долонях, що позитивним чином впливає на роботу всіх внутрішніх систем людського організму. Відомо, що будуючи картинку на піску дитина створює ландшафт свого внутрішнього світу і “диспозицію” в ньому на даний момент. Розігруючи різноманітні сюжети, людина отримує безцінний досвід вирішення життєвих ситуацій. Цей досвід потрапляє у підсвідоме (доти глибинний зміст “програного” на піску може не усвідомлюватися). Деякий час наше підсвідоме активно асимілює новий матеріал в систему світосприймання, а згодом наступає момент (суто індивідуально), коли можна помітити певні зміни у поведінці дитини.

Наводимо приклад гри з використанням піску, яка застосовувалася нами в процесі колекційної роботи з дітьми дошкільного віку із затримкою психічного розвитку (під час педагогічної практики в дошкільному навчальному закладі).

Гра “Відбитки наших рук”:

–на рівній поверхні піску дорослий та дитина по черзі роблять відбитки своїх рук (зовнішньої та внутрішньої поверхні долоні);

–створюються різноманітні спільні візерунки (усією поверхнею долоні, ребрами долоні, кулачками, окремими пальчиками тощо);

–можна поділитися відчуттями, що виникають при роботі з піском;

–рухові вправи у піску: “ковзання” долонями або ребрами (як змія, машина тощо), зигзагоподібні або кругові рухи;

–створення малюнків у піску: “волошка”, “сонечко”, “дощик”, “трава” тощо;

–ходіння по поверхні піску пальчиками: по черзі, одночасно, одним тощо;

75

Випуск 1

Ключові слова: затримка психічного розвитку, дитина, музикотерапія, корекційна робота, психофізичний розвиток.

На сучасному етапі в Україні спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають відхилення у психічному і фізичному розвитку. Значну частину яких складають діти із затримкою психічного розвитку (у подальшому ЗПР). Науковцями доведено, що у таких дітей спостерігається порушення пізнавальної та емоційно-вольової сфер, недостатній рівень розвитку координаційних здібностей, гнучкості, загальної витривалості. За даними медичної статистики кількість здорових дітей із затримкою психічного розвитку складає лише 15%, що стає основною причиною труднощів їх адаптації до шкільного навантаження. У дітей спостерігається довготривала соматична недостатність різного походження, важкі соматичні захворювання (часті пневмонії, ангіни та ін.), що мають місце вже в перші роки життя [3, с. 18].

Сьогодні увага науковців зосереджена на важливій проблемі інтеграції дітей з особливими потребами у суспільстві. Здебільшого йдеться про розумово відсталих дітей. Педагогидефектологи та психологи особливого значення надають питанню зростання кількості таких дітей, чий розвиток, на думку фахівців, знаходиться між нормою та патологією – діти з ЗПР.

Положення, які є основою діагностики зазначеної категорії дітей, розроблялися у 60-х роках одночасно в США та СРСР. З метою зосередити увагу на відсутності будь-яких значних фізичних і психічних недоліків у дітей, американські психологи і викладачі запровадили термін “діти зі спеціальними труднощами в навчанні” [1, с. 9]. Радянські фахівці таких дітей називали “діти з тимчасовою затримкою психічного розвитку” [1, с. 9]. Вчені-дослідники довели думку про те, що недоліки у розвитку дітей із ЗПР можна діагностувати лише за певних умов або безпосередньо під час навчання.

Сучасні науковці (Н. Борякова, А. Дробинська, С. Забрамна, Г. Капустіна та ін.) виокремили сукупність загальних психофізіологічних особливостей, характерних для такої групи дітей: порушення здатності приймати, переробляти та зберігати інформацію; порушення структурних функцій мови, властивостей уваги; зниження рівня навчання; низький рівень пізнавальної активності; низький рівень працездатності; порушення моторики та психомоторики тощо.

Тривалий час в Україні діагноз ЗПР не встановлювали, обмежуючись іншим – “олігофренія”, що призводило до вилучення таких дітей із педагогічного процесу. Проте варто зауважити, що ЗПР – відхилення, яке має оптимістичний прогноз при лікуванні та застосуванні цілеспрямованої (індивідуальної) корекції. Вчені одностайні в думці, що у процесі корекційної роботи з дитиною, яка має незначні порушення у психофізіологічному розвитку, необхідно застосовувати весь арсенал методів, прийомів і засобів корекції, зокрема музикотерапію [3, с. 84] .

Питання щодо впливу музики на психофізіологію людини знайшло відображення в дослідженнях вітчизняних та іноземних вчених. Так, Е. Конорова і Л. Брусиловський вивчали можливості використання музикотерапії у психіатрії, В. Петрушин – вплив музики на психоемоційну сферу людини; Е. Коффер-Ульріх, К. Швабе, Н. Самойленко, Н. Власова, О. Бенензон, Ю. Флоренська –використання ритміки як засобу корекції. Лікарняно-корекційний аспект використання музикотерапії висвітлено В. Березніковою, В. Зілкі, Л. Павловською та ін. Щодо корекційних можливостей музики, зазначимо, що цей аспект арттерапії до цього часу залишається недостатньо вивченим [2].

О. Новікова, стверджує, що серед усіх напрямків арттерапії музикотерапія має найбільш повний арсенал прийомів і методів роботи (вокальна, музичноритмова діяльністості, музичнодидактичні ігри тощо), що коригують, розвивають дитину. Взаємодоповнюючись, вони дозволяють працювати над виправленням дефектів мовлення, розвивати опорно-руховий апарат, впливати на психоемоційний стан дитини враховуючи її індивідуальні властивості. І найголовніше, підкреслює авторка, вони впливають на якість розумових процесів завдяки

77

Випуск 1

рівномірним, як танцювальним, так й ігровим рухам під музику.

Дітей можна вчити відстукуванням дводольного і тридольного розмірів, повторення найпростішого ритмічного малюнка. Починати потрібно з простішого дводольного розміру, потім переходити до відстукування тридольного. Надалі вони вже самі відчують цю зміну і відповідно будуть міняти спосіб відстукування ритму. Крім розвитку почуття ритму ця вправа сприяє і розвитку координації рухів. В роботі треба використовувати і ігри, що мають віршований і руховий супровід. З цією метою можна використовувати вірші, потішки, в яких реальний світ представлений яскраво, художньо і зрозуміло для дітей. За допомогою віршованого ритму відпрацьовується певний ритм мови, розвивається мовний слух.

3.Розвиток просторових уявлень. Ці вправи допоможуть неконтактним дітям освоїти весь простір музичного залу, а гіперактивним використовувати цей простір цілеспрямовано. Для цього дітям пропонується ходьба в різних напрямках, танці, хороводи, ігри “Побудуй поїзд”, “Знайди свій будиночок”, “Сонечко і дощик” і т.д.

4.Розвиток координації рухів та дрібної моторики. Ці ігри важливі для всіх дітей, але особливо для гіперактивних, у яких моторика і координація рухів страждають особливо сильно.

Можна виконувати пісні з показом дій, наприклад “Курочка”, “У діток ручки хлопають”, “Де наші ручки?”, Використовувати музично-мовні ігри – потішки і примовки, народні дитячі пісеньки, ігри-сценки. Потрібно підбирати вправи так, щоб в них містилося більше різноманітних рухів пальцями. При цьому діти осягають не тільки загальне значення слова, а й зміст виразу, завдяки образності рухів і сприйняттю їх на емоційному рівні: потрібно грати кистями рук, загинати пальчики, простягати руки вперед, змінювати ритм рухів відповідно ритму музики, тривалості й гучності звуку (“паровоз стукає колесами, гуде”, “годинники цокають”,“йде коза рогата”). Це сприяє розвитку дрібної моторики рук, координації рухів, розвитку уваги і пам’яті дітей.

5.Розвиток комунікативних навичок. Ігри та вправи спрямовані на розвиток комунікативних якостей: вміння спілкуватися з однолітками, виконувати разом з усіма прості рухи, виконувати пісеньки, обігравати за допомогою жестів поспівки і невеликі вірші.

Можна використовувати для цього обертання обруча: діти сідають у коло, їм дається великий обруч, вони всі разом беруться за нього і під музику починають його вирощують (темп музики спочатку дається постійний, а потім його міняють). Також використовуються спільне музикування, хороводи і т.п.

Музика в змозі допомогти збалансувати психоемоційний стан і поведінку дитини. Наприклад, надто рухлива і розгальмована дитина, завдяки сприйняттю музики, може заспокоїтися, а нерішуча і неконтактна дитина, зробивши дії, продиктовані образно-емоційним станом конкретного музичного твору, може значно підвищити свій власний тонус, рівень бадьорості. А також в цілому музична “підказка”, яка звучить під час тієї або іншої дії на занятті, стимулює навичку вслуховування в музику, сприяє розвитку уяви, виникненню добрих і позитивних асоціацій.

Спільна гра на дитячих музичних інструментах допомагає встановити з дитиною більш тісні емоційні стосунки. Важливо дати дитині можливість виразити себе через гру на тому чи іншому інструменті. Спільне музикування виникає далеко не відразу. Іноді дитина не дозволяє дорослому втручатися в її гру і тільки поступово вдається домогтися музичного взаємодії.

Таким чином, музичні заняття сприяють розвитку творчих можливостей дітей з ЗПР, дають їм багатий досвід спілкування, наповнюють життя радісними і яскравими враженнями. Своєчасне виявлення відхилень у поведінці дітей і необхідна корекція дає можливість створити оптимальні умови для розвитку всіх сторін особистості дитини.

Музика, особливо та яку ми любимо, стимулює окремі психічні та соматичні процеси, викликає певні почуття, емоції, настрої, афекти, зміни у поведінці. Одночасно гра на музичному інструменті має вплив на найважливіші вегетативні функції і моторику, що є особливо важливим

79