25. Основні напрями виховання студентської молоді

Моральне виховання — виховна діяльність вищого навчально­го закладу, спрямована на формування у студентів стійких мо­ральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності. Національні цінності. Громадянські цінності. Сімейні цінності.

Трудове виховання — процес формування потреби в праці і сум­лінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, ви­соких моральних і професійних рис громадянина, працівника, фа­хівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці. Найважливішим завданням трудового виховання сту­дентів є формування у них професійних здібностей і по­треб, вмінь, навичок, звичок професійного призначення, Науково-дослідна робота. Навчальна праця. Виробнича практика Громадська діяльність.

Економічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування на основі спеціальних знань економічної свідомості, економічного мислення, умінь і навичок економічної діяльності, економічно значущих якостей особистості.

Правове виховання — виховна діяльність вищого навчального закладу, правоохоронних органів, спрямована на формування у студентів правової свідомості та навичок і звичок правомірної по­ведінки.

У процесі правового виховання студенти мають засвої­ти певні норми з різних галузей права:

трудового права (умови прийняття на роботу, пере­ведення і звільнення з роботи, тривалість робочого дня й часу відпочинку, охорони й оплати праці, моральної та ма­теріальної відповідальності);

кримінального права (відповідальність за намір зло­чину, співучасть у ньому, вік настання кримінальної відпо­відальності, інформація про кримінальне покарання та ін.);

сімейні відносини (права і обов'язки подружжя, батьків щодо виховання дітей тощо);

екологічного права (охорона надр, водних ресурсів, повітря, фауни, флори, а також обов'язки громадянина щодо охорони природи);

фінансового права (ознайомлення із системою опо­даткування в державі загалом, кожного громадянина зок­рема);

законодавства про підприємницьку діяльність (сут­ність і зміст підприємницької діяльності; підприємство, його види та форми об'єднання; інвестиційна діяльність; банкрутство, аудиторська діяльність);

земельного законодавства (право колективної і при­ватної власності на землю, порядок орендування землі, розв'язання земельних спорів).

Антинаркогенне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентства несприйнятливості до наркогенних речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), подолання звичок до вжи­вання цих речовин тими молодими людьми, яким вони притаманні

Екологічне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування у студентів екологічної культури.

Екологічна культура передбачає наявність глибоких знань про навколишнє середовище, екологічний стиль мис­лення, що зумовлює відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; уміння і досвід розв'язання екологічних проблем; безпосередню участь у природоохоронній роботі, а також здатність прогнозувати можливі негативні віддалені наслідки природоперетворювальної діяльності людини.

Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, спрямована на формування здатності сприймати перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяль­ності людини.

Компонентами естетичної культури є:

а) естетичні почуття — емоційні стани, зумовлені оцін­ним ставленням людини до явищ дійсності і мистецтва;

б) естетичні потреби — потреби в естетичних пережи­ваннях, спілкуванні з художньо-естетичними цінностями;

в) естетичні смаки — здатність оцінювати твори мис­тецтва, естетичні явища з позицій естетичних знань таідеалів;

г) естетичні ідеали — соціально та індивідуально пси­хологічно зумовлені уявлення про красу в природі, су­спільстві, людині, мистецтві;

ґ) художні уміння — здібності в галузі мистецтва.

Фізичне виховання — система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок і вмінь.

Засоби фізичної культури і спорту використовують у різних напрямах життєдіяльності студентів.

Гігієнічний напрям передбачає використання засобів фізичної культури для відновлення працездатності та зміцнення здоров'я в умовах гуртожитків і вдома: ранкова гігієнічна гімнастика, загартовувальні процедури, пра­вильний режим праці й відпочинку, харчування, оздоров­чі прогулянки, біг, спортивні ігри, плавання, ходьба на ли­жах та ін.

Оздоровчо-рекреаційний напрям полягає у використан­ні засобів фізичної культури й спорту за колективної орга­нізації відпочинку у вихідні дні, на канікулах: туристичні походи, екскурсії, рухливі ігри, народні забави тощо.

Загальнопідготовчий напрям забезпечує всебічну фізич­ну підготовленість і підтримку її протягом багатьох років згідно з вимогами і нормами для певної вікової категорії.

Спортивний напрям передбачає спеціалізоване систе­матичне заняття одним із видів спорту в групах спортивно­го вдосконалення, в спортивних секціях спортивного клу­бу чи індивідуально.

Професійно-прикладний напрям зорієнтований на ви­користання засобів фізичної культури і спорту в підготов­ці до роботи за обраною спеціальністю.

Лікувальний напрям полягає у використанні фізичних вправ, загартовувальних і гігієнічних заходів у системі лі­кувальних засобів щодо відновлення здоров'я чи окремих функцій організму, знижених чи втрачених внаслідок хво­роби чи травм.

Самостійні заняття необхідно спрямовувати на підви­щення рівня в галузі теоретичних знань, галузі фізичної культури і спорту, на підготовку до здачі державних тестів і залікових нормативів, удосконалення вмінь і навичок з ігрових видів спорту, на удосконалення фізичного розвит­ку студентів.

Підготовка студентів до сімейного життя. Тендерний аспект виховання

23. Методи виховання, їх класифікація.

Метод виховання — спосіб взаємопов'язаної діяльності вихова­теля і вихованців, спрямований на формування в них певних по­глядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Виховний вплив методів виховання посилюється за умови використання відповідних прийомів виховання.

Прийом виховання — частина, елемент методу виховання, необ­хідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Крім методів і прийомів, у виховній роботі використо­вують засоби виховання.

Засіб виховання — вид суспільної діяльності, який впливає на особистість у певному напрямі.

Методи формування свідомості. Бесіда. Особливість її полягає в тому, що педагог, спи­раючись на наявні у студентів знання, моральні, етичні норми, підводить їх до засвоєння нових. Успішне прове­дення бесіди забезпечується обґрунтуванням актуальнос­ті теми; формулюванням питань, які спонукають до роз­мови;

Лекція. Сутність її полягає в послідовному, система­тичному викладі певної проблеми. Вона може мати епізо­дичний характер або належати до певного тематичного циклу, кінолекторію. Успіх лекції залежить від добре про­думаної композиційної побудови, вдало дібраних перекон­ливих аргументів.

Диспут. Як метод формування свідомості особистості передбачає вільний, невимушений обмін думками, колек­тивне обговорення різноманітних питань. Під час диспуту його учасники відстоюють свою позицію.

Метод прикладу. Його використовують для конкрети­зації певного теоретичного твердження, доведення істин­ності моральної норми.

Методи формування суспільної поведінки. Ці методи передбачають організацію діяльності студентів та формування досвіду суспільної поведінки. До них належать педа­гогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчан­ня, доручення.

Методи стимулювання діяльності й поведінки. Ці ме­тоди виконують функції регулювання і стимулювання по­ведінки та діяльності студентів. До них належать змаган­ня, заохочення і покарання.

Методи контролю й аналізу ефективності виховання. Завдання їх полягає у з'ясуванні результативності кон­кретних виховних заходів, виховної роботи в колективі загалом. До них належать педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів ді­яльності студентів тощо.