3.2. Досвід використання новітніх методик в Україні.

В Україні, новітні методики викладання, поки що знаходяться в стані розробки, ознайомлення та навчання нових педагогів. Перші спроби запровадження знаходяться на експериментальному рівні, хоча й показують гарні результати, та доводять, що в майбутньому ми можемо розраховувати на успішне їх застосування.

З 28 по 30 жовтня в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова пройшов науковий форум «Простір гуманітарної комунікації». Під час його проведення працювало 6 самостійних секцій, які з року в рік покращують результати своєї роботи. В рамках форуму був проведений науково-практичний семінар «Філософія для дітей: міркуємо сумніваючись!»[4, с. 288]. На цьому заході були присутні такі закордонні експерти, як: професор Гьонсанського університету (Корея) Джин Ван Парк та досвідчений тренер пані Дона Берк (США).

Під час проведення семінару було проведено обговорення щодо застосування навичок філософування у дітей під час вивчення філософських дисциплін, до яких входять «Етика», «Естетика», «Логіка», «Основи філософії», «Історія мистецтв», «Культурологія», «Я і Україна», «Громадянська освіта», а також, що є дуже важливим – «Християнська етика» та «Релігієзнавство». Основним завданням семінару було ознайомлення викладачів-педагогів з новітніми методиками викладання. Основна проблема впровадження цих методик як у світі, так і в Україні залишається незмінною, а саме відсутність підготовлених викладачів, які мають достатньо знань і досвіду для реалізації новітніх методик в навчанні та вихованні підростаючого покоління.

Свій досвід впровадження методики «Філософія для дітей» Метью Ліпмана в перший день семінару презентувала к. філос. наук, доцент кафедри філософії Інституту філософської освіти і науки НПУ ім. М. П. Драгоманова Надія Адаменко. Вона надала інформацію про те, що заняття проводились в школі мистецтв та звичайній школі міста Києва. Н. Адаменко зазначила, що: «діти проявили високий рівень креативності у своїх відповідях, активність, зацікавленість, сміливість під час постановки власних питань, продемонстрували інтеграцію під час проведення заняття» [4, с. 289]. Таким чином, викладач за короткий термін змогла домогтися хоча б мінімального, але все ж позитивного результату. Хоча діти були з різних груп і не всі знайомі між собою, але все ж в результаті вони виявили зацікавленість в спільній міні-дослідницькій роботі, яка відбувалась під час проведення занять. І хоча діти у своїх відповідях не завжди виходили за рамки шаблонного мислення, та на думку Н. Адаменко, якщо такі заняття проводити частіше і систематично, то можливо добитись позитивних результатів. Головна умова – це не зупинятись на досягнутому.

В червні 2013 року спільними зусиллями викладачів Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова та Малої академії наук України було проведено Всеукраїнську літню профільну школу теології [5], релігієзнавства та історії релігії. Одинадцять днів діти отримували знання про різні концепції релігії, її роль в житті суспільства, а паралельно активно відпочивали.

Дев'ять днів діти перебували в містечку Лубни, що на Полтавщині на спортивно-оздоровчій базі «Сула». Зранку і ввечері вони прослуховували лекції та відвідували практичні заняття, тим самим розвиваючи в собі навички молодого науковця. Ці заняття проводилися викладачами Інституту філософської освіти і науки, кандидатами філософських наук Віталієм Хромцем, Надією Адаменко, Юлією Кравченко і Юлією Корнійчук. Під час екскурсій до Спасо-Преображенського монастиря, священних місць Лубенщини піднімалось багато цікавих тем та запитань поставлених учнями, що виявили інтерес до історичних релігійних пам'яток.

Віталій Леонідович Хромець дуже схвально відгукнувся про проведену роботу в цій школі, зокрема він зазначив: «Профільного предмету «Релігієзнавство» у школі немає – знання про релігію розкидані по різних уроках. А наша школа дає змогу звести розрізнені відомості в один фокус»[5]. Таким чином, викладач висловив основне завдання даного заходу – а саме: доповнити, узагальнити та систематизувати знання про релігію у дітей, що проходять курс такого навчання.

«Заняття Всеукраїнської літньої школи теології, релігієзнавства та історії релігії проводилися з використанням методики «Філософія для дітей»» [28]. Такими словами розпочинається звіт, про роботу школи, який пояснює якими методиками викладачі користувалися під час ведення занять. Дуже важливим є той факт, що в основу лягла методика саме Метью Ліпмана. В звіті зазначається, що вона стала основою не навчання самої філософії, а уміння філософствувати. Таке уміння повинно було стати у пригоді юним дослідникам релігії. Ті знання, які діти отримували під час лекцій, на практичних заняттях вони мали змогу обговорити і наочно продемонструвати свої враження.