4.2 Способи боротьби із зимовою слизькістю

4.2.1 Для боротьби із зимовою слизькістю застосовують механічний, фрикційний, фізико-хімічний хімічний та хіміко-фрикційний способи.

4.2.2 Механічний спосіб полягає в сколюванні льоду з поверхні покриття та видалення його за межі узбіччя.

4.2.3 Фрикційний спосіб полягає в розсипанні фрикційних матеріалів по заледенілому покриттю, які підвищують коефіцієнт зчеплення, але не ліквідують зимову слизькість. Норма розсипу фрикційних матеріалів на прямих ділянках доріг з повздовжнім уклоном до 20 ‰ складає від 0,1 до 0,2 м³ на 1000 м². На аварійно небезпечних ділянках розсипають від 0,3 до 0,4 м³ на 1000 м². Може застосовуватися тільки на дорогах IV та V категорій. Для підвищення ефективності впливу фрикційних матеріалів перед розподілом їх рекомендується нагрівати до температури 80-100С.

4.2.4 Фізико-хімічний спосіб полягає в попередній обробці покриттів хімічними реагентами, які поліпшують гідрофобні властивості поверхні покриттів. Для гідрофобізації використовують кремнійорганічні рідини: ГКЖ-12, ГКЖ-20, фенілетасілоксан та інші. Норма розподілу рідини ГКЖ-12 та ГКЖ-20 12%-ної концентрації - 0,3 л/м² за два тижні до початку осіннього дощового періоду. В першу добу після обробки поверхні покриття кремнійорганічними рідинами коефіцієнт зчеплення колеса з покриттям дещо знижується і необхідно обмежувати швидкість руху до 35 км/годину.

4.2.5 При хімічному способі розподіляють чисті ПОМ, які мають властивості розтоплювати лід. Для боротьби з ожеледдю використовують тверді протиожеледні матеріали та їх розчини.

При цьому для підвищення протиожеледного ефекту ПОМ у кристалічному вигляді безпосередньо на диску піскорозподільника зволожуються розчином хлоридів 23-25% концентрації в кількості 10-30% від маси сухої солі.

4.2.6 Хіміко-фрикційний спосіб передбачає змішування кристалічних ПОМ з інертними (пісок, відсів від дроблення каменю, дрібним гравієм і ін.) в кількості, що забезпечує розподілення ПОМ, як і при хімічному способі. Така суміш краще закріплюється на поверхні льоду, а зерна фрикційного матеріалу забезпечують підвищення шорсткості поверхні.

Як хімічні добавки використовують тверді солі: технічний хлористий натрій, сіль сильвинитових відвалів і хлористий кальцій.

З рідких хлоридів придатні для цих цілей висококонцентровані розчини хлоридів натрію, кальцію і магнію. Вони можуть застосовуватися, як кожний окремо, так і змішаними між собою в різних пропорціях. Найкращий ефект досягається при використанні насичених розчинів або розчинів, близьких до них по концентрації.

При приготуванні сумішей для хіміко-фрикційного способу вміст технічної солі визначається з урахуванням:

- мінімальних норм розподілення (щільності посипання), яку може забезпечити наявна техніка;

• виду сніжно-льодяних утворень;

• забезпечення технологічності суміші;

• вимог охорони навколишнього природного середовища.

При використанні в суміші висококонцентрованих рідких хлоридів їх кількість, як добавки, визначається з урахуванням концентрації розчинених хімічно чистих солей. Додаючи розчин не можна допускати перезволоження ПОМ до стану, при якому він починає розпливатися.