Мова — природний наслідок спостереження

20. Це спостереження, поєднане з прагненням нашого мислення до саморозвитку, з самої природи своєї насамперед приводить до свідомості того враження, яке справили на нас предмети спостереження. Цим самим воно неминуче створює почуття потреби висловити ті враження, які створені нашим спостереженням, і насамперед почуття потреби говорити, а розвиток цієї здібності відразу ж робить зайвим вживання в цьому випадку міміки.

21. На цю здібність мови, істотно необхідну для розвитку розумової здібності людей, слід дивитися, головним чином, як на силу, що допомагає людській натурі в тому, щоб зробити для нас плідними і спільними знання, набуті спостереженням. З самого початку вона природно розвивається лише в міцному зв'язку зі зростанням та поширенням людських знань, взятих із спостереження; і взагалі ці останні їй передують. Людський рід не може про що-небудь інакше говорити, як так, як він про це довідався. Про що він довідався поверхово, про те і говорить поверхово; про що він довідався неправильно, про те і говорить неправильно, а що в цьому разі з самого початку було істинним знанням, те й тепер ще лишається правильним.

22. Природне вивчення рідної і всякої іншої мови пов'язане зі знаннями, набутими за допомогою спостереження, і природний порядок при вивченні того й іншого повинен у головних рисах узгоджуватися з тим природним порядком, за яким враження від наших спостережень перетворюються на знання. Якщо ми звернемо увагу на цей погляд щодо вивчення рідної мови, то побачимо, що подібно до того, як усі відмінні і суто людські властивості лише повільно і поступово розвиваються з тваринного елементу нашої матеріальної природи, з якого вони походять, так і в рідній мові як орган мови, так і пізнання самої мови розвиваються довго і поступово.

Дитина доти не може говорити, доки не розвинеться її орган мови. Але спочатку вона майже нічого не знає, отже, в неї не може бути бажання про що-небудь говорити, її бажання і здібність говорити з'являються лише із набуттям знань, а їх набувають поступово, через спостереження. Природа іншого шляху не знає для того, щоб навчити немовля говорити, і мистецтво повинно у своєму прагненні до тієї ж мети іти разом з нею тим же довгим шляхом, але одночасно супроводити і намагатися заохочувати його всіма принадами, які для нього полягають у самій появі речей, що його оточують, і у враженні від звуків різних тонів, до яких здатний орган мови. Для того, щоб навчити дитину говорити, мати повинна змусити саму природу діяти на дитину за допомогою всього того, що є привабливим для її органів слуху, зору та відчуттів. Як тільки буде пробуджена в неї свідомість того, що вона бачить, чує, відчуває, чує нюхом і смак чого почуває, тоді все більше почне виявлятися в ній бажання знати вислови для цих вражень і вміти їх вживати, тобто бажання вчитися говорити про це, і все дужче збільшуватиметься здатність здійснювати своє бажання. З цією метою мати повинна користуватися і чарівністю звуків. Якщо їй хочеться швидше навчити свою дитину говорити, то вона повинна вимовляти їй звуки мови то голосно, то тихо, то співучо, то сміючись і т. д., постійно змінюючи їх жваво, весело і до того так, щоб вона неодмінно почувала в собі бажання белькотати слідом за нею; так само вона повинна супроводити свої слова враженням від предметів, назви яких вона хоче закріпити в пам'яті дитини. Вона повинна давати їй і закріплювати в ній всі предмети в їх найважливіших відношеннях і в найрізноманітніших і живих положеннях і в засвоєнні висловів для цих предметів лише настільки іти вперед, наскільки в дитині вже склалося завдяки спостереженню враження про цей предмет. Мистецтво або скоріше освічена материнська дбайливість і материнська прихильність можуть прискорити і пожвавити повільність цього природного процесу у вивченні рідної мови, і завдання елементарної освіти в тому й полягає, щоб відшукати засоби прискорити та пожвавити цей процес і потім ясно і виразно подати їх матерям у ряді вправ, які можуть сприяти цій меті. Оскільки мистецтво зробить це, воно, звичайно, знайде серця матерів відкритими для сприйняття цих засобів і готовими з істинною любов'ю схопитися за них і скористуватися ними для своїх дітей.