Дбаючи про дітей, мати виховує в них вищу моральність і релігійність

17. Істинне материнське піклування про перше, чисте пробудження людських почуттів у дитині, з яких, кажучи прямо, походять її вища моральність та релігійність, обмежує її старання справжнім задоволенням її (дитини) істинних потреб. Освічена і мисляча мати живе для своєї дитини в служінні її любові, а не на службі її примхи та її тваринно-збудженого і розвиненого егоїзму.

Природна дбайливість, з якою вона сприяє спокою дитини, не може збуджувати її матеріальної сторони, а лише задовольняє її фізичні потреби. Вона, природна дбайливість матері, хоча і живе в ній інстинктивно, проте перебуває у згоді з вимогами її розуму і серця; вона має основу в розумі та почутті і тільки існує у вигляді інстинкту, отже, є не наслідком підкорення її найблагородніших, найвищих властивостей фізичним бажанням її плоті та крові, а тільки сприянням її плоті та крові прагненням її розуму і серця.

18. Так вплив материнської сили та приязні природно розвиває в немовляти перші сліди любові і віри і одночасно здатний підготувати і зміцнити благотворний вплив батьківської сили, братерського почуття і, таким чином, поступово поширити почуття любові та довір'я на все сімейне життя. Матеріальна любов і матеріальне довір'я до матері у такий спосіб підносяться до ступеня людської любові і людського довір'я до людей. Виходячи з любові до матері, дитина виявляє любов до батька і до сестер та довір'я до них. Коло людської віри в дитині дедалі більше розширюється. Кого любить мати, того любить і її дитина. Кому мати довіряє, тому і вона довіряє. Якщо навіть мати каже про чужу людину, якої вона ще ніколи по бачила: «Він любить тебе, ти повинен йому довіряти, він добрий, дай йому ручку», вона посміхається йому і охоче простягає йому свою ручку.

Так само, якщо вона скаже їй: «У далеких країнах у тебе є дід, який тебе любить», вона й вірить у його любов; вона охоче говорить з матір'ю про діда, вірить у його любов і має чадію на його спадщину. І якщо вона каже їй: «У мене є Отець Небесний, від якого виходить усе те добре, що ми з тобою маємо», то, за словом матері, дитина віритиме в Небесного Отця. І коли вона, як християнка, молиться йому, читає Біблію, вірить у духа любові, яка панує в її словах, і дістає натхнення від нього, то й дитина охоче молиться разом з матір'ю її небесному отцеві, вірить у слова його любові, дух яких вона звикає пізнавати у вчинках матері вже змалечку. Так дитина під керівництвом своєї матері поступово переходить від фізичного довір'я та любові до любові і довір'я до людей, а від них — до чистого почуття істинної християнської віри та істинної християнської любові. Цим самим шляхом ідея елементарної освіти намагається зробити своєю метою прагнення з самої колиски дати суто людську основу моральному та релігійному життю дитини.

Думка розвивається через спостереження

19. Я йду далі і запитую себе: Яким шляхом природно розвиваються в людях основи розумового життя людини, основи її розумових здібностей, її міркування, дослідження та судження? Ми вважаємо, що розвиток наших розумових здібностей виходить із враження, яке справляє на нас спостереження за усіма речами, що, стосуючись наших внутрішніх і зовнішніх чуттів, тим самим збуджують і пожвавлюють властиве нашій розумовій здібності прагнення до саморозвитку.