лекції 1 рік навч.+контр.опит

Отже, дитячі фортепіанні твори М. Равеля та К. Дебюссі відтворили прагнення розкрити в музиці світ очима дитини. Образи цих творів близькі й зрозумілі дітям: у "Дитячому куточку" панує атмосфера реальності, іноді навіть сучасності ("Ляльковий кек-уок" — один із перших відгомонів танцювальних ритмів XX століття в європейській музиці); у "Моїй Матінці-гусці" діти, навпаки, знаходять сюжети старовинних казок (п’єси вражають своєю простотою, з’єднанням лукавої краси з витонченою "незвичайністю" в музиці, що нагадує казкарів минулих століть).

Цікаво, що ідея втілення образів дитинства імпресіоністичними засобами спостерігається в кінці ХІХ ст. в творчості українських композиторів-емігрантів, що тривалий час жили за межами батьківщини, і на композиторській манері котрих позначився вплив стильових тенденцій західноєвропейської музики того часу – Сергія Борткевича (в циклі «З казок Андерсена», який композитор назвав «дитячою музичною книжкою з картинками») та Федора Якименка.

Поєднуючи в своїй творчості характерні особливості української, російської та французької музичних культур, Ф.Якименко значно розширив горизонти української музики через своєрідне трактування імпресіоністичного напряму у вітчизняному музичному мистецтві. У сфері фортепіанної музики композитор створив цілу низку високохудожніх опусів, музика яких сповнена мрійливості та загадковості. Яскраві ознаки імпресіонізму знаходимо в п’єсах «Примхи моря», «Мрії на березі моря», «Танцюючі хмаринки», «Весняні мрії», в мініатюрах з циклу «Розповідь мрійливої душі» («Хвилі шумлять», «На воді», «На вільному повітрі», «Садок спить», «Весною в лісі») – кожна композиція є колористично наповненою, для створення відповідного образу автор використовує багату тембральну і динамічну палітру, звукозображальні ефекти. Крім того, Ф.Якименко проявляє інтерес до прелюдії – фортепіанного жанру, який, отримавши своє народження в творчості Ф.Шопена, активно розроблявся як композиторами-імпресіоністами (К.Дебюссі), так і в постромантичній музиці (О.Скрябін, С.Рахманінов). Власне, світ внутрішніх переживань людини, характерний для творів Скрябіна і Рахманінова, Ф.Якименко відобразив у циклі «Десять прелюдій», а також у п’єсах «Втомлений пілігрим», «Відгомін минулого», «Голос долі», «Елегія». Є також в спадщині композитора твори, програмна назва яких підкреслює їх зв’язок зі світом дитинства – це віртуозні мініатюри з циклу «Ігри» («В хованки», «В піжмурки»), лірична «Колискова» і грайлива «Дитинка спить».

Лекція 6. З кінця ХІХ – на початку ХХ ст. розпочався активний розвиток національних музичних шкіл. Це позначилось і на дитячій музиці. Звернення до фольклорних джерел, використання народнопісенного матеріалу в основі творів стало характерною рисою творчості багатьох композиторів, серед яких – Бела Барток і Золтан Кодаї. Зокрема, митці розглядали народну пісню не лише як основу розвитку національної музичної культури, але й важливий дидактичний засіб музичного виховання дітей. Так, Б.Барток вважав народні мелодії в області малих форм такими ж шедеврами, як фуга Баха чи соната Моцарта в області великих.

Всі фортепіанні п’єси, написані угорським композитором, педагогом, дослідником З.Кодаєм спеціально для дітей, основані на мажорній і мінорній пентатоніці – п’ятиступеневих ладах, найбільш властивих класичному угорському фольклору. Намір композитора обмежитись пентатонікою в його дитячих п’єсах визначався поставленими естетичними і педагогічними завданнями. Він вважав, що «…доцільно спочатку виховувати маленьку дитину на пентатонічній музиці… Без півтонів співати набагато легше… Дитина буде відчувати основні мелодичні звороти угорської музики природніми і гарними лише в тому випадку, якщо вона буде жити деякий час винятково в них»⁷. Спадщина композитора налічує три дидактичні збірки для маленьких піаністів, це – «24 маленьких канони на чорних клавішах», «12 маленьких п’єс» і «Дитячі танці». Майже всі створені композиції виконуються на чорних клавішах. Кодаї так пояснював цю особливість: « Пентатоніка задана на чорних клавішах фортепіано як готова реальність, що не потребує особливих пояснень… Починати з чорних клавіш набагато корисніше, ніж затримуватись довго на білих»⁸.

Справжні перлини угорського і словацького фольклору зібрані в чотирьох зошитах циклу «Дітям» Б.Бартока. Тут репрезентовано широке коло народних жанрів – від примітивних дитячих поспівок до драматичних балад і рекрутських плачів. В музиці чергуються епічний речитатив, гордовитий баладний наспів, награвання пастухів, танцювальні й жартівливі ігрові мелодії. Угорський темпераментний мелос, загострений синкопами й енергійними акцентами, сусідує з задушевними і наспівними слов’янськими наспівами. Барток залишає без змін мелодичну основу пісень, натомість розвиває народні наспіви методом нескладного ладово-колористичного варіювання. Своєрідність фольклорних мелодій підкреслюється їх ладовою основою (використання елементів дорійського, міксолідійського, фрігійського ладів, пентатоніки). В багатьох п’єсах автор імітує тембри народних інструментів: пастушої флейти, дудачки (волинки), сільських скрипок. В циклі Барток, як досвідчений педагог, застосував принцип поступового наростання піаністичних труднощів, часто застосовуючи гармонічні і фактурні новації. Всі виконавські завдання, в т. ч і подолання рухових складностей, пов’язані з максимальною слухово-ритмічною активністю, повною зосередженістю уваги в кожний момент виконання. Поліфонічність музичної мови, ритмічне багатство і різноманітність матеріалу, постійне варіаційне оновлення, новації у засобах виразовості, у фактурному викладі, оригінальне перетворення деяких типових піаністичних формул – все це вимагає постійної активної роботи слуху і свідомості.

Особливий інтерес становлять відносно розвинуті програмні п’єси, в яких тонко застосовані ефекти нескладної зображальності («Жалоба», «Насмішка», «Танець свинопасів»). Наприклад, характерним є звукописно-імпресіоністичний прийом поступового «розтаяння» звуку в «Танці свинопасів».

Свіжість тематизму, гармонічна оригінальність, фактурна досконалість – це ті риси, завдяки яким вищерозглянутий цикл може прирівнюватись до найвидатніших зразків фортепіанної музики для дітей, поряд з класичними збірниками Шумана і Гріга, Чайковського і Прокоф’єва. Серед інших збірок композитора, де в цікавій і оригінальній манері розробляється автентичний фольклор – «10 легких п’єс» (цикл для піаністів-початківців з нескладними обробками п’єс експериментального чи програмно-зображального характеру») і «Два румунські танці», тв. 8а (традиційні для румунської музики мелодичні контури і народно-танцювальні ритми поєднуються з яскравою новизною ладо-гармонічного розвитку).

Два методи опрацювання фольклорного першоджерела, застосовані Б.Бартоком у його фортепіанній музиці, пізніше знайшли відображення в творчості багатьох українських композиторів: з одного боку – метод наслідування народно-пісенної традиції, збереження всіх деталей фольклорного першоджерела при певній колористичній романтизації; з іншого – сміливе творче «втручання» автора, що використовує фольклорні елементи для створення власних яскраво самобутніх образних рішень.

Лекція 7. Історія російської музики для дітей сягає своїм корінням в музичну творчість народу, в мистецтво фольклорних малих форм.

Музичні народні твори для дітей – пісні, співомовки, ігри зі співом слугували тією основою, на якій виникла музика російських композиторів для дітей. Перші її зразки з’явились у XVIII ст., тобто в період виникнення національної російської композиторської школи. Але основні твори дитячої музики побачили світ пізніше, в ІІ пол. ХІХ ст., в епоху блискучого розквіту російського музичного мистецтва.

Основоположником російської дитячої музики справедливо вважається П.І.Чайковський. Однак чимало й інших композиторів збагатили національну російську культуру своїми опусами для дітей. Так, цінною спадщиною є твори Володимира Рєбікова – композитора, педагога, диригента, автора величезної кількості пісень і хорів, балетів і опер на казкові сюжети. Як стверджували сучасники композитора, його творчість – це протистояння двох прагнень: досягнення нового і збереження старого. З одного боку – вірність традиціям міської побутової лірики, домашнього музикування, що проявлялось в тяжінні до танцювальних жанрів, у вишуканому мелодизмі, а з іншого – незвичність гармонії, що часто дисонувала з наспівними інтонаціями мелодії (вплив модерністських тенденцій). Тим не менше, в дитячій музиці розкрились кращі сторони його таланту – мелодизм, простота і довершеність музичної форми, виразна гармонічна мова. Фортепіанні п’єси В.Рєбікова приваблюють яскравим російським національним колоритом, образністю, пов’язаною з програмним задумом, вишуканістю і, водночас, простотою фактури, розрахованою на маленьких піаністів. Позитивну оцінку заслуговують такі цикли як «Навколо світу», «Іграшки на ялинці», «Силуети».

Активним продовжувачем традицій художньої дитячої музики виступив Олександр Гречанінов, з якою було пов’язане майже все його творче життя. Крім того, що композитор тривалий час займався педагогічною діяльністю, він володів унікальною здатністю наче перевтілюватися в дитину, чим і пояснював ту легкість і захоплення, з якими писав твори для маленьких піаністів. Цікаві сюжети, прості, в народному стилі мелодії, цікава гармонізація, зручна фактура – це ті риси, що роблять музику Гречанінова привабливою для виконання. Серед найпоширеніших збірок композитора для дітей – «День дитини», «Намистинки» (рос. «Бусинки»), «Дитячий альбом».

Цінним внеском у фортепіанну педагогічну літературу є збірки Олександра Гедіке («Альбом для дітей та юнацтва», «60 легких п’єс для початківців»), тривалий час якого всі вважали автором дитячих творів, не знаючи, що, насамперед, він був талановитим професійним органістом – композитором і виконавцем, котрий визначив розвиток органного мистецтва в Росії. Саме культура органу наклала відбиток на музичний стиль Гедіке, для якого характерний благородний академізм в німецькому дусі: чітка форма, майстерне поліфонічне письмо, раціональне використання виразових засобів. І разом з цим, композитор був надзвичайно органічним в дитячій музиці, адже, створюючи опуси для дітей, він перш за все, намагався у своїй уяві жити їхніми інтересами. Дидактична цінність фортепіанних п’єс Гедіке (чудового педагога) полягає у зваженій і доцільній постановці технічних і художніх завдань перед юними виконавцями.

Серед російських композиторів радянського періоду, які збагатили дитячу музику своїми цікавими творами, слід назвати С.Майкапара, Д.Кабалевського, С.Прокоф’єва і Д.Шостаковича.

Самуїл Майкапар і Дмитро Кабалевський своє життя присвятили педагогічній діяльності, спілкуванню з дітьми, і їхні збірки були написані з метою урізноманітнити дидактичний реперуар. До мелодичного стилю, пронизаного російським характером, додалися інтонації фольклору сучасної їм епохи, сміливе і свіже ладо-гармонічне мислення. Саме Кабалевському належить вислів про «трьох китів» дитячої музики – це пісня, танець, марш⁹– три первинні жанри, опанувавши які, дитина з легкістю зможе засвоювати більш складні жанри (цей метод успішно практикувався в творчості Бартока, Орфа, українських композиторів). Композитор також використовує прості звороти дитячої імпровізації – секвенції, повтори, ладові відхилення, гармонічні паралелізми, не відмовляючись від класичних прийомів розвитку рівноправності обох рук, пальцевої спритності тощо («24 легкі п’єси для фортепіано»). Прагнучи розширити фортепіанний репертуар, він створив серію варіацій, серед яких особливо виділяються «Легкі варіації», що презентують чудові в художньому відношенні варіації на теми російської, словацької й української пісень.

Цілісна система розвитку виконавських навичок юних піаністів втілена у педагогічних збірках С.Майкапара. Так, його унікальний цикл «Бірюльки» представляє художню і методичну цінність, оскільки знайомить дітей зі всіма 24-ма тональностями. Зі зростання кількості ключових знаків відбувається ускладнення фактури творів, автор знайомить юних виконавців з розміщенням нотного тексту на додаткових лінійках. Крім того, п’єси збірки презентують широке жанрово-образне коло: балада («Вершник у лісі»), токатина («На ковзанці»), пісенна лірика («Романс»), танець («Гавот»). Зображальна ілюстративність окремих п’єс дозволяє провести аналогію з композиціями імпресіоністів («Ехо в горах», «Хмари пливуть»). Мініатюри з іншого альбому композитора – «Маленькі новелетти» – вирізняються яскравою образністю, мелодичністю і вишуканістю фактури. У циклі «20 педальний прелюдій» формуються навички педалізації: композитор використовує два види педалі – ритмічну і запізнюючу, а також їх різновиди. П’єси розташовані в порядку наростання труднощів.

Серед інших дидактичних збірок радянської епохи – альбоми фортепіанних п’єс Р.Глієра, Г.Свірідова.

Вагомий внесок у дитячу музику зробив Сергій Прокоф’єв. В творах композитора для дітей особливо яскраво відобразились основи його музичного мислення, що беруть початок від років юності митця, від його творчого спілкування з М.Римським-Корсаковим і А.Лядовим. Водночас, в музиці Прокоф’єва, при всій її класичній чіткості і відчутному впливі музики для дітей П.Чайковського, на перший план виступає композитор ХХ ст. – сміливий новатор, котрий збагатив російську дитячу музику новими жанрами, розширив коло її виразових засобів. Багатообразне втілення в творчості Прокоф’єва отримав улюблений дітьми жанр казки. Б.Асаф’єв недаремно назвав композитора одним із найбільш «дивовижних російських казкарів». І справді, в творчості майстра оригінально розвивались багаті традиції російської казкової музики. Достатньо хоча б назвати фортепіанний цикл «Казки старої бабусі», який змальовує поетичний світ російської старовини, з її таємничими і фантастичними легендами, або відому всім – оригінальну зі ідеєю та її втіленням – симфонічну казку «Петя і Вовк», де образи «дійових осіб» створені за допомогою характерних лейтмотивів та інструментальних тембрів (качка – гобой, дідусь – фагот, кішка – кларнет, вовк – валторна, тощо).

Не меншу популярність завоювала збірка фортепіанних п’єс «Дитяча музика», до якої увійшли 12 поетичних, різних за жанрами й образами мініатюр. Вони написані з тонким розумінням світогляду й інтересів дитини, захоплюють своєю незвичною, «прокоф’євською» свіжою мелодикою, гармонією і ритмом.

Всі ці чудові якості збірки присутні вже в першій п’єсі – «Ранок». Між акордами, що звучать то в високому, то в низькому регістрах, вільно і легко «дихає» світла, проста, по-ранковому свіжа мелодія: сонце ще не зійшло, але його перші промінчики м’яко освітлюють природу. Звучання до-мажорного тризвуку, як символ «дзвонів», в різних регістрах, висхідний рух гам, легкі пасажі восьмих, як плаваючі хмаринки – все це передає світлу радість ранку. Глибокі баси – наче тіні минулої ночі.

«Прогулянка» приносить з собою ранкову бадьорість і радісний настрій. Все навколо посвітлішало і повеселішало: так і чується підстрибуюча дитяча хода і проста, непримхлива ранкова пісенька.

Наступна композиція веде в улюблену автором атмосферу казки: тиха, ніжна, дуже «російська» за мелодикою і характером «Казочка» належить до кращих п’єс збірки.

«Тарантела» переносить у вир запальних емоцій, нестримного темпераменту. Це італійський танець зі стрімким рухом, гострими акцентами, раптовими змінами тональностей. Тут весело і яскраво, як на карнавалі.

«Каяття» – найсерйозніша з усіх 12 п’єс. Як гарно передає вона почуття дитини, котра, можливо вперше в житті, задумалась над якимись дуже важливими питаннями і суворо віднеслась до своїх вчинків.

Далі йде «Вальс», що заставляє згадати кращі сторінки прокоф’євських балетів. А за «Вальсом» – вишукана, і одночасно, кумедна «Хода коників-стрибунців», прудких пустунів на довгих, вигнутих ніжках.

Наступна мініатюра – «Дощ і райдуга». Спочатку музика малює сумний, похмурий настрій – неможливо через дощ вийти на вулицю! А потім чудернацькі візерунки мелолії раптом освітили цей сірий пейзаж своїми веселковими барвами. Неочікуване для «простого» До-мажора поєднання складних гармонічних комплексів і мелодії, що звучить в високих, «скляних» регістрах, створюють ніжну палітру фарб, як на полотнах художників-імпресіоністів.

Далі в збірці – жанрові сценки: нестримно-пустотлива біготня – «Гра в квача» (рос. «Пятнашки») та веселий, бадьорий «Марш».

П’єси, що завершують цикл – «Вечір» і «Ходить місяць над луками» – разом з «Ранком» створюють своєрідну сюжетно-настроєву арку: хоча музика останніх двох композицій не подібна до першої мініатюри, але виразно з нею перегукується. Там – перші сонячні промені розганяють нічні тіні, тут – вечірні сутінки приходять на зміну останнім, згасаючим променям вечірнього сонця. У п’єсі «Вечір» лірична мелодія наче малює м’які барви і звуки літнього вечора. «Ходить місяць» – це мініатюрні варіації на авторську мелодію, що звучить зовсім як російська народні пісня, це чудова картинка природи, спокійної і поетичної, трохи освітленої холодним блиском місяця, що пливе по нічному небу.

У збірці «Дитяча музика» п’єси чергуються за принципом контрасту, що сприяє збудженню жвавого інтересу в юних виконавців і слухачів. Цей цикл – «міні-енциклопедія» прокоф’євського піанізму. На прикладі нескладних у технічному відношенні мініатюр юні піаністи знайомляться з особливостями композиторського почерку автора: пульсуючий ритм, короткі мотиви-інтонації (мовний, декламаційний тип інтонування), регістрові співставлення, яскравість фарб, тяжіння до звукозабражальності, оригінальність гармонічних поєднань (прості акорди композитор прикрашає дисонуючими звуками, перетворюючи їх на кластери). Збірка корисна в педагогічному плані, адже в п’єсах представлені різноманітні, доступні юним виконавцям, прийоми фортепіанної гри, а художні якості музики Прокоф’єва розвивають в дітей гарний смак, виховують ясність і чіткість мислення.

Серед творів дитячої музики воєнних років головне місце справедливо займає «Дитячий зошит» Дмитра Шостаковича. П’єси, з яких складається збірка, технічно нескладні і розраховані на можливості учнів молодших і середніх класів музичної школи. Композитор сміливо розширює коло виразових засобів, намагається виховати у юних музикантів вже на першому етапі навчання відчуття ладоінтонаційних основ сучасної музики, вдаючись в т.ч. і до оригінальних модуляцій («Марш», «Вальс»). Новизна дитячої музики Шостаковича не порушує традиційності: кожна з п’єс збірки дуже образна і відповідає таким звичним вимогам музики для дітей як сюжетність, лаконічність, простота образної і виконавської сторін, динамічність розвитку. Авторський варіант укладання збірки передбачав розташування 6 п’єс по кварто-квінтовому колу: «Марш» – До-мажор, «Вальс» – ля-мінор, «Весела казка» – Соль-мажор, «Сумна казка» – мі-мінор, «Ведмідь» – Ре-мажор, «Заводна лялька» – сі-мінор¹⁰.

Розпочинається збірка п’єсою «Марш», в якій, користуючись простою, двоголосною фактурою, композитор створив образ веселої, бадьорої дитячої ходи. Засоби виразності дуже прості: використано інтонації мажорної терції в мелодії і квартові ходи в лівій руці, що імітують барабанний дріб. Оригінальною є мініатюра «Ведмідь»: в мелодії вгадуються звороти російської пляски, але їх постійно приглушує «тупіт» танцюючого ведмедя. Його незграбні рухи і повороти передані широкими стрибками рук через октаву на дисонуючі інтервали. Великий інтерес у дітей викликає п’єса «Заводна лялька», в якій дуже образно передаються механічні рухи іграшки.

Більш широко лялькові образи втілено в іншому циклі Д.Шостаковича – «Танці ляльок», де композитор використовує кілька номерів зі своїх балетних сюїт: «Ліричний вальс», «Гавот», «Романс», «Полька», «Вальс-жарт», «Шарманка», «Танець». В окремих мініатюрах автор вдається до звуконаслідування: імітацію звучання волинки ми чуємо в сер.ч. «Гавоту», музичної скриньки – у «Вальсі-жарті». А загалом музика для дітей Д.Шостаковича – автора монументальних симфонічних, оперних полотен – надзвичайно світла сторінка його творчості, сповнена дитячої чистоти і щирості.

Яскравим прикладом використання сучасних ритмів, втілення оригінальних задумів у російській музиці є фортепіанний «Джазовий альбом для дітей та юнацтва» Ігоря Якушенка. Збірка складається з 16 музичних картин, розрахованих на використання в педагогічній практиці. В альбом входять п’єси разної складності (в діапазоні від молодших класів ДМШ до старших курсів музучилищ). П’єси дуже різноманітні не лише в технічному (піаністичному) плані, але й в жанрово-стилістичному й образно-характеристичному відношенні. Називаючи свій цикл альбомом, автор спирався на існуючу в західноєвропейській, російській та радянській музиці традицію дитячих та юнацьких альбомів, що складаються з низки характерних п’єс із програмними заголовками. Називаючи цей альбом джазовим, композитор хотів підкреслити, що особливість, яка вирізняє цей цикл з-поміж інших (класичних та сучасних) альбомів такого роду, є систематичне звернення до джазової стилістики. І.Якушенко моделює різні стилі й жанри джазу, а також тих сфер музики, котрі, якщо й не відносяться до джазу, то неопосередковано до нього дотичні. Тобто, створюючи цей цикл, композитор бачив своє завдання, насамперед, в тому, щоб познайомити учнів з типовими рисами деяких стилів і жанрів, характерних для окремих етапів історії джазу й споріднених до нього явищ. І поза цим, в кожній п’єсі відчувається авторська манера музичного висловлювання. Серед жанрових і стильових різновидів джазу, використаних в альбомі – джаз-вальс («Перше знайомство»), «кантрі» («Сільські музики»), спірічуелс («Біля гирла великої ріки»), регтайм («Сінематограф»), бугі-вугі («Старенький паровозик»). «Родзинкою» циклу є композиція «Коли Бах посміхається», написана в лінеарно-контрапунктичній манері т.зв. барокко-джазу, близького родича стилю «кул», суть якого полягає в органічному поєднанні прийомів поліфонічного письма майстрів І пол. XVIII ст. (насамперед Й.Баха), з артикуляцією «свінгового» типу, епізодичним використанням «блукаючого басу» і мелодичних ліній імпровізаційного характеру.

Усне контрольне опитування

І. Відповісти на запитання:

1. Назвати педагогічні збірки Й.С.Баха.

2. Які жанри танцювальної музики використано у дитячих п’єсах віденських композиторів-класиків?

3. Хто із західноєвропейських композиторів започаткував добу віртуозного фортепіанного виконавства? Дати коротку характеристику його творчості.

4. Назвати представників віденської фортепіанної школи. Педагогічні принципи К.Черні.

5. Порівняльна характеристика дитячих фортепіанних альбомів Р.Шумана і П.Чайковського: ідея задуму, принцип побудови, жанрово-образне коло.

6. В чому полягає втілення національного колориту в «Ліричних п’єсах» Е.Гріга?

7. Які дидактичні принципи втілено в циклях «Дітям» Б.Бартока і «Дитячі п’єси» З. Кодаї?

8. В чому полягає алегоричність образного змісту альбому «Дитячий куток» К.Дебюссі?

9. Які імпресіоністичні засоби виразовості використані в дитячих фортепіанних збірках К.Дебюссі і М.Равеля?

10. До яких жанрів звертається М.Равель в п’єсах циклу «Моя матінка-Гуска»?

11. Особливості фортепіанного стилю С.Прокоф’єва на прикладі збірки п’єс «Дитяча музика».

12. Назвати дидактичні збірки російських композиторів.

ІІ. Ілюстрація п’єси (на вибір) + усний аналіз (за планом)

СТИСЛИЙ МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ ТВОРУ.

1. Короткі відомості про композитора, основні риси стилю.

2. Жанр твору.

3. Аналіз та характеристика музичної форми твору.

4. Тональний план та гармонічний аналіз.

5. Темпове вирішення і характер п’єси.

6. Образний зміст (для програмних композицій) і засоби виразовості для його розкриття.

7. Дидактичні завдання.

8. Музично-виконавські труднощі і способи їх подолання.

Електронні ресурси:

1. www.classic-online.ru

2. www.tarakanov.net

3. www.imslp.org

4. http://www.freesheetmusicguide.com/classical.htm

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/

Список нотної літератури

Твори західноєвропейських композиторів

1. Барток Б. Детям / Б.Барток. – М.: Музыка, 1980. – 86 с.

2. Бах Й.Нотний зошит Анни Магдалени Бах / Й.С.Бах. – К.: Муз. Україна, 1982. – 62  с.

3. Бах Й. Інвенції / Й.С.Бах; [ред. Ф.Бузоні]. – К.Муз. Україна, 1984 р. – 120 с.

4. Бетховен Л. Альбом для детей из фортепианных пьс (к 200-летию со д.р. композитора / Л.Бетховен; [сост. С.Ляховицкая]. – Л.: Музыка, 1970. – 86 с.

5. Григ Э. Лирические пьесы, соч. 12, 38, 43 для фортепиано / Э Григ. – М.: Музыка, 1985. – 48 с.

6. Клементи М. Сонатины для фортепиано / М.Клементи. – М.: Музыка, 1965. – 100 с.

7. Кодай З. Детские пьесы для фортепиано / З.Кодай. – М.: Сов. композитор,1984. – 40 с.

8. Моцарт В. Вибрані дитячі п’єси для фортепіано / В.Моцарт. – К.: Мистецтво, 1966. – 26 с.

9. Моцарт В. Вибрані фортепіанні твори / В.А.Моцарт. – К.: Муз. Україна, 1986. – 104 с.

10. Шуман Р. Альбом для юношества / Р.Шуман. – М.: Музыка, 1982. – 68 с.

11. Debussy C. Children’s corner for piano / Claude Debussy/ - Budapest: Editio Musica, w.p. – 30 p.p.

Твори російських композиторів

12. Гаврилин В.Избранные фортепианные произведения / В.Гаврилин. – Л.: Музыка, 1974. – 68 с.

13. Гедике А. Альбом фортепьянных пьес для детей и юношества / А.Гедике. – М.: СК, 1954. – 66 с.

14. Гедике А.60 лёгких фортепьянных пьес для начинающих / А.Гедике. – М.: Гос. муз. изд-во, 1959. – 24 с.

15. Глиэр Р. Альбом фортепьянных пьес / Р.Глиэр. – М.: Музгиз, 1959. – 54 с.

16. Гречанинов А. Детский альбом для фортепиано / А.Гречанинов. – К.: Музфонд УССР, 1948. – 11 с.

17. Гречанинов А. Пастели, соч. 3 и 61 / А.Гречанинов. – М.: Музыка, 1974. – 24 с.

18. Кабалевский Д. Альбом фортепианных пьес / Д.Кабалевский. – М.: СК, 1959. –70 с.

19. Майкапар С. Бирюльки / С.Майкапар. – М.: Музгиз, 1959. – 32 с.

20. Прокофьев С. Детская музыка: 12 лёгких пьес для фортепиано / С.Прокофьев. – М.: Музыка, 1973. – 40 с.

21. Свиридов Г.Альбом пьес для детей / Г.Свиридов. – М.: Сов. композитор, 1987. – 40 с.

22. Чайковский П. Детский альбом / П.Чайковский. – М.: Музыка, 1982. – 40 с.

23. Шостакович Д. Альбом фортепианных пьес / Д.Шостакович; [ред. Л.Ройзмана и В.Натансона]. – М.: Сов. композитор, 1959. – 40 с.