2.2. Виставкова діяльність в Україні: стан та перспективи

Виставкова діяльність має визначальне значення саме для розвитку бізнесу. Особливо малого й середнього, який обмежений у фінансових можливостях для організації рекламних заходів із просування своїх товарів та послуг на ринок. Разом з тим, навіть при незначному маркетинговому бюджеті своїх підприємств, вони можуть брати участь в масштабних міжнародних виставках. Цю нагоду, до речі, підприємці, у тому числі вітчизняні, як можуть, намагаються використовувати.

Про роль виставок як економічного інструменту свідчить той факт, що серед фахівців, які приймають рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48 % використовують з цією метою саме виставки. Більше того, за результатом опитування 500 компаній, проведеного під егідою Німецької асоціації виставок та ярмарків, виявилося, що виставки є важливим елементом комунікації у діловому середовищі.

Важливо зауважити, що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає більш повно, лагідно та ефективно використовувати весь потенціал виставкової діяльності, не обмежуючись лише окремими, чітко окресле ними стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговорення актуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале поєднання декількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставки та визначає привабливість виставкової діяльності. Розглянемо деякі суттєві сучасні визначення виставкових понять — "виставка" та "ярмарок". Основними суб’єктами ринку виставкових послуг є: • компанія-організатор; • компанія-учасниця; • відвідувач виставки.

Організатор виставки — це юридична особа або група юридичних осіб, що займаються організацією виставки. Організатором виставки також може бути підприємець, група підприємців або група юридичних осіб і підприємців.

Учасники виставки (експоненти) — юридичні особи і підприємці, котрі одержали запрошення для участі у виставці задля експонування своїх товарів і послуг. Відвідувачі — представники підприємств і організацій, підприємці та громадяни, які відвідують виставку задля ознайомлення з експонатами, укладання договорів або придбання товарів.

Основним фактором зростання виставкового бізнесу в Україні є певне економічне зростання країни останніми роками. Так, у 2003 р. зростання ВВП становило 9,3 %, промислове виробництво зросло на 15,8 %, обсяг інвестицій збільшився на 31,3 %. За 6 місяців 2011 р. ВВП збільшився на 12,7 %, зростання промислового виробництва склало 15,9 %. Лише за перший квартал 2011 р. зростання інвестицій становило 52,1 %.

Нині виставкова діяльність має стійкі позиції у світовій економіці. Щодо України — вона має достатньо сталі тенденції до розвитку. Виставка — це багатофункціональний, ефективний захід, який має свої специфічні переваги та особливості. Вони полягають в тому, що виставкова діяльність — це: • важливий інструмент маркетингових та комерційних комунікацій учасників виставки; • засіб просування товарів та послуг на внутрішній і зовнішній ринки; • джерело необхідної інформації про товари та послуги, про виробників, постачальників, посередників, конкурентів, споживачів; • місце, де здійснюються безпосередні контакти виробника (продавця) зі споживачем та відбуваються налагодження ділових контактів; • можливість покупців ознайомитись із товаром шляхом його демонстрації безпосередньо на виставці; • швидкий спосіб (економія часу) і вивчення певного ринку; • імідж міста, регіону, країни, де відбуваються виставки.

На сьогодні основними завданнями, що вимагають вирішення, є стандартизація виставкової діяльності, впровадження статистичної звітності та сертифікації, розширення практики незалежного аудиту (сьогодні аудит проводять тільки два організатора).

Однією з основних проблем виставкової галузі в Україні є її висока ступінь роздробленості. Для порівняння: в Польщі щорічно проходять 230 виставок загальною площею 650 тис. кв. м, а в Україні — 550 виставок (проте за площею — лише 350 тис. кв. м). Така роздробленість тягне за собою низькі темпи накопичення інвестиційного потенціалу, ноу-хау й досвіду.

Виставкова діяльність в Україні, державне регулювання якою здійснюється на основі чинного законодавства й методик, розроблених відповідно до Концепції виставковоярмаркової діяльності, є невід’ємною складовою частиною розвитку ринкових процесів, стимулює закріплення позитивних структурних змін в економіці, сприяє науковотехнічному та технологічному оновленню вітчизняного виробництва.