Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке виробництво та яка його роль у житті людей?

2. Назвіть основні фактори виробництва і характеризуйте їх.

3. Що таке продуктивні сили, їхній склад і що вони виражають?

4. Що виражають виробничі відносини, їхній склад?

5. Чим відрізняється організаційно-економічні та соціально-економічні відносини?

6. В чому полягає зв’язок між продуктивними силами та виробничими відносинами

7. Що таке спосіб виробництва?

8. Що таке суспільне виробництво та його структура?

9. Назвіть основні форми продукту виробництва.

10. Що таке необхідний продукт і у яких формах він втілений?

11. Що таке додатковий продукт і які його суспільні форми?

12. В чому полягає двоїстість процесу виробництва?

13. Які умови поєднання засобів виробництва?

Економічний тренінг

Завдання для обговорення в командах (групу розділити на 4 – 6 команди). Перемагає та команда, яка найбільш повно і правильно відповість на поставлені питання.

Запитання:

1. Чи існує потреба у висвітленні негативних якостей НТП?

2. Доведіть, що економічний зріст, як економічне явище в житті суспільства, має як позитивні, так і негативні сторони в своєму розвитку.

Тема: Економічні відносини власності

Мета: Визначити сутність виробництва та його структурних елементів, студенти повинні оволодіти знаннями про виробничі відносини та продуктивні сили.

Вид заняття: Лекція

Методи: Пояснення, бесіда

Матеріально-технічне забезпечення: Навчальний посібник, картки.

Література

1. Башнянін Г.І., Шевчук Є.С. Політична економія: навч. посіб. – Львів: «Магнолія плюс», 2005 р.

2. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: навч. посіб. – К.: «Академія», 2009 р.

Структура заняття

1. Організаційна частина заняття.

Перевірка присутності студентів на занятті, визначення основних завдань студентів при вивченні даної теми.

2. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань.

Тема. Економічні відносини власності

Завдання: ознайомитись з основними положеннями закону України «Про власність», користуючись теоретичним матеріалом – скласти структурно – логічну схему типів, форм та видів власності. В процесі роботи, з’ясувати, які економічні об’єкти в Україні приватизувати не можна? Які суб’єкти господарювання мають право на власність?

3. Мотивація навчальної діяльності. Студенти повинні усвідомити сутність власності в ринкових умовах, вирізняти форми та види власності, уміти аналізувати наслідки приватної та державної власності

4. Лекційний матеріал.

5. Підведення підсумків лекційного заняття та видача домашнього завдання.

Лекційний матеріал

План:

1. Власність у системі виробничих відносин (типи, форми, види власності в Україні).

2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці.

1. Власність у системі виробничих відносин

Фундаментом усієї системи економічних відносин є відно­сини власності. Розрізняють економічну та юридичну трактовки власності.

З економічної точки зору власність відображує, з одного боку, відносини між людьми з приводу присвоєння засобів виробництва, а з іншого – спосіб поєднання робочої сили з засобами вироб­ництва.

З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).

Власність реалізується в різних функціональних формах.

Конституцією України визначено приватну, державну та кому­нальну форми власності. В окремих випадках виділяється колектив­на (кооперативна, акціонерна) форма власності. У ст. 41 Конституції України записано: «Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до Закону ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Права, приватної власності є непорушним».

Відносини власності виконують системоутворювальну функцію в структурі економічних відносин. Вони визначають:

• спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва;

• соціальну структуру суспільства, його поділ на класи.

Частка прав складається з таких елементів:

• право володіння (право виняткового фізичного контролю над благами);

• право користування (право застосування корисних властивостей благ для себе);

• право управління (право вирішувати, хто і як забезпечувати­ме використання благ);

• право на дохід (право мати результати від використання благ);

• право суверена (право на відчуженість, споживання, зміну блага);

• право на безпеку (право на захист благ від шкоди збоку зовнішнього середовища);

• право на передачу благ у спадщину;

• право на безстроковість володіння благом;

• заборона на користування засобом, що завдає шкоди зовні­шньому середовищу;

• право на відповідальність у вигляді стягнення, тобто можливість стягнення блага на сплату боргу;

• право на залишковий характер, тобто право на провадження процедур та існування інституцій, що забезпечують відновлення порушених повноважень.

Отже, сучасна система власності характеризується ускладнен­ням структури та багатоманітністю об'єктів власності.

У політекономічному аспекті природно постає питання і про сутнісні основи власності.

У системі виробничих відносин власність виступає як основне Виробниче відношення. Власність як висхідні виробничі відноси­ни – це початок формування економічної системи, що переростає згодом у провідні (основні) виробничі відносини. В свою чергу, власність як провідні (основні) виробничі відносини визначає спосіб (характер) поєднання засобів виробництва та робочої сили і реалізується через усю систему виробничих відносин. Основною економічною формою реалізації власності є механізм господарювання та управління виробництвом з його структурами і формами влади.

Економічний зміст відносин власності становить: По-перше, до засобів виробництва залучена робоча сила, що з ними працює. По-друге, між власниками засобів виробництва і робочої сили іс­нують суспільні (виробничі) відносини. По-третє, створюються суспільне значимі матеріальні блага або надаються послуги. Ви­никає ще один рівень суспільних відносин: з приводу реалізації продукції, її споживання, а також розподілу (привласнення) отри­маного доходу. Таким чином, майно стає власністю в економіч­ному розумінні тільки з виникненням суспільних виробничих відносин під час її використання.

За перехідної економіки становлення різноманітних форм вла­сності повинно відбуватись за об'єктивними критеріями та осно­вами: по-перше, там, де це необхідно і можливо, надання держав­ним підприємствам максимуму економічної свободи; по-друге, – розвиток усіх форм колективного володіння і використання (під­ряд, оренда, акціонування і т. п.); по-третє, створення умов для народних підприємств; по-четверте, там, де це необхідно і мож­ливо, формування індивідуальної (приватної) класності. Усе це здійснене на шляху роздержавлення і приватизації, складає осно­вні умови для становлення багатоукладної ринкової економіки.