Тема: Природа і функції грошей. Сутність та види інфляції

Мета: Наблизити студентів до сучасного розуміння сутності грошей, як самого унікального винаходу людства, познайомити з основними видами сучасних грошей, визначити сутність інфляції, її причина та наслідки.

Вид заняття: Лекція

Матеріально-технічне забезпечення: Навчальний посібник, картки, структурно-логічні схеми.

Література

1. Башнянин Г.І. Політична економія: навч. посіб. – Львів: «Магнолія плюс», 2005 р.

2. Задоя А.А., Петруня Ю.Є. Основи економіки: К.: "Вища школа", 2010 р.

3. Конспекти лекцій.

Лекційний матеріал

План лекції

«Он любил и страдал. Любил деньги и

страдал от их недостатка»

(Ильф и Петров)

1. Поняття грошей.

В економічній літературі немає єдиного визначення сутності грошей. Найчастіше зустрічаються такі:

Гроші – усе, що виконує функції грошей, і є гроші (К.Р. Макконнелі, С.А. Брю);

Гроші – загальновизнаний засіб платежу, що приймається в обмін на товари й послуги, а також при сплаті боргів (С. Фішер);

Гроші – це особливий товар, службовець загальним еквівалентом (С. Дзюбик, О. Ривак).

Останнє визначення зустрічається частіше інших. Так, при покупці товару грішми виміряється його вартість. Продавець установлює суму грошей, які він хоче одержати за свій товар, а покупець називає ту суму, що він може віддати за нього. У такий спосіб у розвиненому товарному виробництві вартість товарів виражається в грошовій формі.

На початку зародження товарного обміну перед первісними племенами виникло складне завдання: визначити пропорції, по яких вони могли б обмінювати свої товари. Наприклад, скільки зерна варто віддати за коня й т.п. Обмін мав тоді випадковий характер, масового обміну не було, приклади брати було не із чого. Кожен товар просто виражав свою вартість у вартості іншого товару, що випадково зустрівся для обміну.

Згодом товарами ставали усе більше продуктів праці. Власник якого-небудь товару міг виміняти його вже не на один, а на кілька інших товарів, кожний з яких був еквівалентним йому за вартістю. Тут вартість товару відображалася у вартості ряду інших товарів. Якщо на попередньому етапі вираження вартості товарів, які продавалися, мало прямій, випадковий характер, то пізніше воно придбало вже повний, розгорнутий вид.

Обмін й у цих випадках здійснювався з певними труднощами, тому що власникові одного товару часто потрібний був не той товар, що йому пропонували. Щоб одержати необхідний йому товар, власник повинен був здійснити кілька актів купівлі-продажу. Наприклад, власникові зерна потрібний був серп, а власникові серпа кінь. Тому власник зерна повинен знайти власника коня, обміняти зерно на коня, а потім уже на серп.

У процесі історичного розвитку ці недоліки повної, розгорнутої форми вартості були переборені. Коли виробництво й обмін товарів стали регулярними в кожному великому регіоні, на місцевих ринках стихійно почали з’являтися такі товари, на які можна було обміняти всі інші. Це були найбільш ходові товари: у скотарських племенах ними була худоба, у мисливців – хутра й т.п.

Товар, якому можна обміняти на всі інші, називається загальним еквівалентом. Зокрема, у слов’ян зерно, мед, м’ясо, тканини, посуд і т.п. знаходили вираження своєї вартості в хутрах. Стихійне виділення з товарів такого, котрий виступав загальним еквівалентом, означало появу загальної форми вартості.

Поява загального еквівалента ліквідувало багато недоліків, властивій повній, розгорнутій формі вартості. Насамперед відпала потреба в багаторазовому обміні для одержання необхідного товару. Але в різних племенах і регіонах еквівалентом виступали неоднакові товари, що заважало розвитку торгівлі між ними.

Розширення торгівлі між різними народами й територіями обумовили поступовий перехід до єдиного для всіх товару, на який можна було обміняти свої. Цей товар почав виконати роль загального еквівалента, що й є гроші. Для виконання ролі грошей найбільше підійшло золото, адже багато в чому посприяла його здатність до тривалого зберігання. Золото однорідне і його можна ділити на частини. Воно трудомістке, і в незначному обсязі металу закладена істотна кількість праці, тому виходить більша його вартість. Внаслідок цього Золото порівняно з іншими еквівалентами більше пристосовано для транспортування й зберігання.

Звідси ще раз можна зробити висновок, що гроші – це особливий товар, що є загальним еквівалентом продажу і обміну.

У вітчизняній літературі виділяють як правило, 4 – 5 функцій грошей у наступній послідовності: гроші як міра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб нагромадження й утворення скарбів, гроші як засіб платежу, світові гроші.

Гроші як засіб обігу дозволяють платити власникам ресурсів і товаровиробникам таким товаром (грішми), що може бути використаний для покупки будь-якого іншого товару або послуги, наявного на ринку. Гроші є засобом обігу (обміну, платежу), оскільки з їхньою допомогою в економіці між людьми відбувається обмін товарами й послугами.

У цій функції гроші виступають як посередник при обміні товарів. Схематично процес прямого товарообміну відбивається формулою Т – Т, а процес обміну товарів за допомогою грошей — формулою Т – Г – Т.

Оскільки в процесі обміну товарами гроші виконують роль посередника, з’являється можливість замінити повноцінний грошовий метал на неповноцінні гроші, якимись є паперові гроші.

Уперше паперові гроші з’явилися в Китаї в Середні століття. Про їх згадує Марко Поло, що відвідав цю країну в 1268 р. У Європі випуск паперових грошей відбувається в кінці XVIII ст. У нас паперові гроші-асигнації, вперше були випущені при Катерині II.

Паперові гроші являють собою тільки знаки, символи вартості. Їхня вартість визначається витратами праці на виготовлення паперу й печатки, іншої вартості вони не мають. Номінальна (написана па паперових грошах) вартість не відповідає реальної (вартості виготовлення). В обіг паперових грошей може бути випущене як завгодно багато, наскільки дозволяють потужності друкованого верстата. Однак кількість необхідних паперових грошей визначається кількістю золота, потрібного для товарного обігу.

Гроші як міра вартості. У кожній країні прийнято використовувати певну грошову одиницю як масштаб для порівняння відносних вартісних різнорідних благ і ресурсів. Як міра вартості гроші використовуються й в угодах з майбутніми платежами. Боргові зобов’язання всіх видів виміряються в грошовому вираженні.

Щоб виміряти вартість товару, необхідно якась кількість матеріалу (золото) прийняти за одиницю, що називається масштабом цін. Масштаб цін — це певна вагова кількість золота, що в офіційному порядку приймається державою за одиницю виміру грошей.

Спочатку назви деяких грошових одиниць, відповідали певній масі грошового металу. Зараз в усім світі золотий зміст валют взагалі скасовано.

Гроші як засіб нагромадження й створення скарбів. Якщо продавець після реалізації товару не витрачає виручені гроші для придбання необхідних йому благ, процес обігу припиняються н гроші починають виконувати роль засобу нагромадження. Це стає можливим і привабливим тому, що гроші – це найбільш ліквідне, тобто таке, котре найпростіше витратити, майно. Гроші мають і переваги, що вони можуть бути невідкладно використані фірмою або домашнім господарством для задоволення будь-якого фінансового зобов’язання.

Розходження в зазначених функціях грошей полягають у наступному: