Тема 8

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

8.І. Сутність та значення управління інвестиційною діяльністю підприємства

' Основною метою управління інвестиційною діяльністю є досягнення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Процес управління інвестиційною діяльністю підприємства враховує реалізацію таких іавдань:

1. дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування майбутньої кон’юнктури інвестиційного ринку. Реалізація цього завдання передбачає проходження таких етапів: дослідження правового середовища Інвестиційної діяльності загалом; проведення аналізу поточної кон’юнктури Інвестиційного ринку та чинників, що її визначають; складання прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку в перерізі окремих його сегментів, иов’язаних з діяльністю підприємства;

2. розроблення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підпри­ємства. Враховуючи загальну стратегію економічного розвитку підприємства Т« очікувану кон’юнктуру інвестиційного ринку, формуються система цілей та основні напрями інвестиційної діяльності на довготривалий період, визначаються пріоритетні завдання на найближчу перспективу;

3. пошук та оцінювання інвестиційної привабливості окремих проектів і відбір найефективніших. Виконання цього завдання передбачає: вивчення поточних пропозицій на інвестиційному ринку та відбір проектів, що найкраще відповідають інвестиційній стратегії підприємства. Щодо кожного варіанта інвестицій визначаються рівень прибутковості і ризику та інші показники економічної ефективності, здійснюється їх рангування відповідно До міри їх ефективності;

4. розроблення стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємст­ва. Це завдання передбачає вирішення таких питань: прогнозування загальної потреби у фінансових коштах, необхідних для реалізації інвестиційної стратегії підприємства; визначення можливостей формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних джерел (прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів від реалізації вибулого майна тощо) і необхідності залучення Ьвнішніх джерел коштів; формування оптимальної структури джерел пиіестиційних ресурсів;

5. оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найефективніших з них. Реалізація цього завдання передбачає систе­матизацію інструментів фінансового ринку (цінних паперів) як потенційних об’єктів інвестування; визначення їх окремих інвестиційних характеристик; проведення розрахунків їх реальної ринкової вартості, визначення рівня ризику, яким вони були обтяжені;^:

6. формування інвестиційного портфеля та його оцінювання за показ­никами прибутковості, ліквідності та ризику. Процес формування інвести­ційного портфеля, що складається з проектів фінансових та реальних інвестицій, передбачає три етапи. На першому етапі здійснюється оптимізація пропорцій між реальними та фінансовими інвестиціями; на другому, - враховуючи показники економічної ефективності та прийнятного рівня ризику, обираються найлривабливіші; на третьому - оцінюється ліквідність портфеля (спроможність забезпечити підприємству платоспроможність);

7. поточне планування і оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів. Підприємством розробляються, обґрунтовуються та коригуються бюджети та календарні плани здійснення інвестицій;

В) організація моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів. Передбачає формування системи первинних показників, що істотно впливають на реалізацію інвестиційної програми загалом та окремих інвес­тиційних проектів: визначення періодичності збирання та аналізу інформації, пов’язаної зі здійсненням інвестицій; пошук причин відхилення реалізації інвестиційних проектів від зазначених термінів; реальних показників обсягів фінансування;

9. підготовка рішень щодо своєчасного виходу з неефективних інвес­тиційних проектів. Необхідність прийняття таких рішень зумовлена мінли­вістю кон’юнктури інвестиційного ринку і фінансового стану підприємства, помилками під час формування інвестиційного портфеля та дією інших чинників (наприклад, зміни у законодавстві, що регулює інвестиційну діяльність підприємств, податковому середовиші тощо), що може знизити ефективність схвалених раніше інвестиційних рішень. Відповідно до цього проводиться коригування інвестиційної програми або окремого проекту.

2. Поняття інвестицій, їх види та структура

Інвестиції. Довготермінові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).

Та особа, яка володіє капіталом і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а- сам процес вкладення капіталу - інвеету- ванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу. Розподіл інвестицій за їх функціонально-елементним складом матиме вигляд. Показаний на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Класифікація інвестицій підприємства

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції - це вкладення капіталу (грошей) однієї країни в підприємства цієї самої країни. Зовнішні інвестиції - це вкладення у підприємства іноземного капіталу. Усі внутрішні та зовнішні інвестиції можуть бути приватними або державними. Своєю чергою, зовнішні інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції Вкладення капіталу за кордоном. їх величина дорівнює не менш як 10 % вартості того чи іншого проекту.

Портфельні інвестиції. Закордонні інвестиції розміром до 10 % вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою.

Усі внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні. Фінансові Інвестиції передбачають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються під­приємством або державою.

Реальні інвестиції - це вкладення капіталу у різні сфери і галузі економіки з метою оновлення наявних і створення нових благ. Такі інвестиції убезпечують одержання набагато більшого прибутку. Реальні інвестиції Мають ще назву виробничих, або капітальних вкладень.

За функціональною спрямованістю розрізняють валові і чисті ка­піталовкладення.

Валові капітальні вкладення - загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об’єктів соціальної інфраструктури. Чисті капітальні вкладення - витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень розраховують у такий спосіб: із загального обсягу капіталовкладень вилучаються аморти­заційні відрахування, що використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

Згідно з існуючими на підприємствах системами планування та обліку до складу вартості капітальних вкладень належать:

• вартість будівельно-монтажних робіт;

• вартість придбання всіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентаря;

• вартість усіх інших капітальних робіт та витрат, а саме - вартість придбання та обробітку земельних ділянок, вартість робіт з глибокого буріння нафти, вартість придбаних патентів, ліцензій тощо.

Залежно від специфіки виробництва капітальні витрати мають різну відтворювальну та елементно-технологічну структуру:

1. елементно-технологічна структура - виражене у відсотках співвідно­шення між різними елементами (напрямками вкладення) капіталовкладень;

2. відтворювальна структура є співвідношенням довготермінових витрат на просте та розширене відтворення основних фондів і втрат лише на розширене їх відтворення, а саме: на нове будівництво; розширення діючих підприємств; технічне переоснащення та реконструкцію. Тобто відтворю­вальна структура капіталовкладень - це співвідношення між валовими та чистими капіталовкладеннями.

2. Оцінювання економічної ефективності інвестицій

До основних (базових) принципів оцінювання ефективності капітало­вкладень належать:

1. Оцінювання ефективності проектів інвестування капіталу на підставі зіставлення обсягу інвестованих коштів, з одного боку, та сум і термінів повернення інвестованого капіталу, - з іншого.

2. Визначення необхідного обсягу інвестиційних витрат із врахуванням як основних, так і супутніх витрат капіталу. Це пояснюється тим, що під час інвестування досить часто підприємство, крім основних витрат, передбачених

[Проектом, має і супутні витрати, спричинені реалізацією цього проекту. Через це також необхідно їх враховувати під час оцінювання ефективності капіталовкладень.

3. Оцінювання повернення інвестованого капіталу за допомогою показ­ника грошового потоку від інвестицій. Під грошовими потоками від інвестицій (Г.П) розуміють отримані від їх реалізації чистий прибуток та суми амортизаційних відрахувань:

ГП = П + АВ, (8.1)

де П - річний прибуток, отриманий внаслідок реалізації інвестицій (гр. од); АВ - річна сума амортизаційних відрахувань (гр. од).

4. Обов’язкове приведення до теперішньої вартості майбугніх грошових Штоків від інвестицій. Це зумовлено тим, що грошові кошти під виливом чинника часу знецінюються, вартість сьогоднішніх грошей (тобто їх Купівельна спроможність) є вищою за вартість грошей, що будуть отримані в майбутньому. Такий вплив часу на вартість грошей враховують дисконту­ванням майбутніх грошових коштів. Дисконтування передбачає коригування Майбутніх потоків грошей шляхом множення їх на коефіцієнт, який відповідає ревній дисконтній ставці, що враховує ризик та непевність, пов’язані з Винником часу. В умовах очікування постійного річного темпу інфляції за допомогою постійної річної ставки дисконту обчислюють теперішню вартість триманих у майбутньому грошових потоків:

• ГП-

= (8.2) і=і(1 + г)¹

де ТВ - теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвестиційного проекту (гр. од); ГП - грошовий потік, очікуваний в /'-му році від реалізації проекту; г - річна ставка інфляції (у вигляді десяткового дробу); і - кількість

років; —- — - коефіцієнт коригування майбутніх сум грошових потоків.

(1 + г)¹

Необхідність приведення сум інвестованого у майбутньому капіталу до ТІПерішньої його вартості пояснюється тим, що здебільшого інвестування чійснюється не одноразово, а протягом певного періоду (декількох років). Тому ЦЮ( наступні після першого року інвестовані суми також потрібно приводити до І Теперішньої вартості за допомогою відповідних дисконтних ставок.

5. Диференційований вибір дисконтної ставки. Ставки для дисконтування і ротових потоків від реалізації різних проектів вибираються диферен­ційовано, з урахуванням таких чинників, як очікуваний темп інфляції, премії Щ ризик та ймовірність низького рівня платоспроможності, тривалість періоду Пестування тощо.

Враховуючи наведені принципи, проводять обчислення; основних характеристик інвестиційних проектів, таких як:

• чиста теперішня вартість;

• індекс прибутковості;

• термін окупності;

• внутрішня ставка дохідності.

Чиста теперішня вартість інвестиційного проекту (ЧТВ) характеризує загальну абсолютну величину ефекту від реалізації інвестицій. Обчислюється як різниця між теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків, отрима­них протягом періоду експлуатації об’єкта інвестування, та сумою початкових інвестицій:

чтв=та-пі, (8.3)

де ГВ - теперішня вартість грошового потоку {гр. од); ПІ - початкові інвестиції (гр. од).

Якщо чиста теперішня вартість проекту перевищує нульове значення, проект має бути схвалений як прибутковий, а якщо вік має від’ємне значення або дорівнює нулю, - проект варто відхилити, оскільки його реалізація завдасть зби тків або не принесе підприємству додаткового доходу на вкладений капітал.

Наступна характеристика інвестиційної’© проекту - індекс прибутко­вості, • загалом величина дуже наближена до показника чистої теперішньої вартості. Індекс прибутковості порівнює теперішню вартість майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями:

ТВ

III = —. (8.4)

III

Проект, що має індекс прибутковості більший за одиницю, схвалюється як прибутковий, а менший за одиницю - відхиляється.

Показник терміну окупності інвестицій дає змогу обчислити тривалість періоду, за якого будуть відшкодовані початкові інвестиції. Термін окупності визначається як відношення початкових інвестицій до середньорічної величини дисконтованих грошових потоків:

т = Ш, (8.5)

ГП(дисконтовані)

де Т_ок - термін окупності (роки); ПІ - початкові інвестиції (гр. од); ГП (дисконтовані) - середньорічна величина дисконтованих грошових потоків.

Середньорічну величину дисконтованих грошових потоків можна визначити в такий спосіб:

ТВ

ГП(дисконтовані) = , (8.6)

^експл

де ТВ - теперішня вартість проекту (гр. од); Т_експл - термін експлуатації об’єкта інвестування, впродовж якого очікується надходження грошових Потоків (роки).

Внутрішня ставка дохідності інвестицій характеризує рівень прибутко­вості здійснених інвестицій. Внутрішня ставка доходу дорівнює дисконтній [Ставці, за якої чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю. Це матиме Такий вигляд:

І І^гП,(^р)-ГП = °, (8.7)

де ГП - грошові потоки за рік (гр. од); (і - дисконтна ставка (внутрішня ставка доходу); і - період (роки); ПІ - початкові інвестиції (гр. од).

Для схвалення рішення про прийнятність проекту внутрішня ставка гдоходу порівнюється з необхідною ставкою дохідності діяльності під­приємства, яка визначається, враховуючи вартість залучення капіталу та рівня ризику проекту. Якщо значення внутрішньої ставки доходу буде вищим за Необхідну ставку_Р то проект схвалюється як прибутковий.

4. Інноваційні процеси, їх види та особливості

Інноваційна діяльність підприємства передбачає як безпосередньо інно­ваційні процеси, так і широке коло робіт з опанування наукомістких та Юссурсоошадних технологій, а також ефективне використання ліцензій, винахо­дів, ноу-хау, розповсюдження та тиражування нових виробів, технологій, методів організації виробництва та управління. Системні знання з інноваційної політики, що визначаються їх принциповим змістом, напрямами використання та розповсюдження, знаходять своє практичне застосування через тлумачення іиких понять, як новації, інноваційні процеси та нововведення.

Новація (новизна) - нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, реалізації ідеї, винаходу, методу, що змінює середовище.

І Інноваційний процес - сукупність проп^есивних, якісно нових змін, що відбуваються у часі та просторі.

Нововведення - новація, впроваджена у виробництво, побут, інші сфери тільності.

Усі ці поняття мають певний життєвий цикл (період від ідеї до мо­гильного (фізичного) старіння (зносу) інформаційного продукту або послуги. Гик, багато новацій, не дочекавшись впровадження, втратили свою новизну і

комерційну привабливість, якісдо-кількісні виміри, соціально-економічний ефект. Інновація - це не просто нововведення, а нова функція виробництва. Вона означає вже іншу якість • засобів виробництва. Інновація є нововве­денням, однак не кожне нововведення є інновацією. Основою інноваційного процесу є процес створення і .освоєння продукту (технології) - науково- інноваційний процес. Він містить ту чи іншу сукупність стадій: фундамен­тальні та прикладні дослідження; дослідницько-конструкторські, проектні напрацювання, випробування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесені до циклу створення інновації. Однак усі вони мають бути спрямовані на результат, придатний до практичного використання задля одержання прибутку. Тільки за .таких умов вони можуть бути віднесені до інноваційної діяльності. Усі вони потребують певних джерел фінансування, оскільки є “збитковими”, тобто_;знаходяться нижче від лінії беззбитковості, Тому за побудови інноваційної стратегії розвитку підприємства для робіт на стадії створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули.

Крім науково-інноваційних процесів, до інноваційної діяльності нале­жить також діяльність з реалізації інновації. Роботи, що належать до цього циклу, є переважно прибугковими (серійне виробництво та його вдоско­налення, а також освоєння нотацій у споживачів через широку рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо).

Для успішної реалізації інновацій підприємству необхідно враховувати багато чинників:

• орієнтацію на ринок;

« відповідність інновації меті виробничої діяльності;

• наявність на підприємстві' джерела творчих ідей або сприйнятливість до нововведень;

• ефективне управління технічними проектами і контроль;

• індивідуальну та колективну відповідальність за результати ін­новаційної діяльності тощо.

Особливості інноваційної Діяльності визначаються умовами підприєм­ницького середовища. У конкурентному середовищі підприємства намагають­ся першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з тиражуванням новації попит на неї зменшується. Крім того, вони зацікавлені у створенні продукції, що істотно перевищує за своїми споживчими властивостями! існуючі аналоги і може стати базовою для подальшої модифікації.

Оскільки на фазі розроблення інновацій підприємство переживає певнії фінансові труднощі, необхідно ятворити дієву систему стимулювання інно«] ваційної Діяльності відповідно до такої класифікації інновацій:

за типом, сферою застосування інновації бувають технічними та технологічними, організаційними та економічними, суспільними (позавиробничими);

за ступенем новизни інновації поділяються на радикальні (впровад­ження відкритгів, винаходів, патентів) та ординарні (ноу-хау, раціона­лізаторські пропозиції);

за масштабом новизни інновації бувають новими у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи), новими у країні, новими у галузі та новими для підприємства;

за частотою застосування інновації поділяються на разові та дифузійні (ті, що повторюються);

за видом ефекту, отриманого внаслідок впровадження, інновації бувають науково-технічними, соціальними, екологічними, економіч­ними та інтегральними.