4. Варіанти тестів

1. Яку систему охоплює маркетинг:

   1. виробничу;

   2. збутову;

   3. виробничо-збутову;

   4. рекламну.

2. Маркетинг починається:

   1. з розроблення і виробництва товару;

   2. з дослідження ринку та потреб споживачів;

   3. з інформаційної рекламної кампанії;

   4. з встановлення вихідної ціни на товар.

3. Ринок, який відповідає ситуації, коли пропозиція перевищує попит:

   1. ринок продавця;

   2. ринок покупця;

   3. ринок товарів промислового призначення;

   4. ринок товарів споживчого призначення.

4. Ринок, який відповідає ситуації, коли попит перевищує пропозицію:

   1. ринок продавця;

   2. ринок покупця;

   3. ринок товарів промислового призначення;

   4. ринок товарів споживчого призначення.

5. Елементами комплексу маркетингу є:

   1. попит, маркетингові дослідження, товар, ціна, збут, комунікації;

   2. потреба, попит, товар, ціна, збут, комунікації;

   3. товар, ціна, збут, комунікації;

   4. реклама, персональний продаж, стимулювання збуту, «паблік рілейшнз».

6. Термін «комплекс маркетингу» не охоплює:

   1. дослідження ринку;

   2. ціноутворення;

   3. товар;

   4. методи збуту.

7. Діяльність, спрямовану на створення попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення потреб споживачів називають:

   1. маркетингом;

   2. менеджментом;

   3. збутовою діяльністю;

   4. дослідженням ринку.

8. Концепція удосконалення виробництва стверджує:

   1. споживачі надають перевагу широко розповсюдженим та доступним за ціною товарам;

   2. споживачі віддають перевагу товарам із найвищою якістю та надійними експлуатаційними характеристиками;

   3. споживачі не купуватимуть товари підприємства в достатній кількості, якщо воно не докладе значних зусиль у сфері збуту товарів;

   4. запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів із задоволенням цих потреб ефективнішими і продуктивнішими, порівняно з конкурентами, методами.

9. Концепція удосконалення товару стверджує:

   1. споживачі надають перевагу широко розповсюдженим та доступним за ціною товарам;

   2. споживачі віддають перевагу товарам із найвищою якістю та надійними експлуатаційними характеристиками;

   3. споживачі не купуватимуть товари підприємства в достатній кількості, якщо воно не докладе значних зусиль у сфері збуту товарів;

   4. запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів із задоволенням цих потреб ефективнішими і продуктивнішими, порівняно з конкурентами, методами.

10. Концепція інтенсифікації комерційних зусиль стверджує:

    1. споживачі надають перевагу широко розповсюдженим та доступним за ціною товарам;

    2. споживачі віддають перевагу товарам із найвищою якістю та надійними експлуатаційними характеристиками;

    3. споживачі не купуватимуть товари підприємства в достатній кількості, якщо воно не докладе значних зусиль у сфері збуту товарів;

    4. запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів із задоволенням цих потреб ефективнішими і продуктивнішими, порівняно з конкурентами, методами.

11. Концепція маркетингу стверджує:

    1. споживачі надають перевагу широко розповсюдженим та доступним за ціною товарам;

    2. споживачі віддають перевагу товарам із найвищою якістю та надійними експлуатаційними характеристиками;

    3. споживачі не купуватимуть товари підприємства в достатній кількості, якщо воно не докладе значних зусиль у сфері збуту товарів;

    4. запорукою досягнення цілей підприємства є визначення потреб споживачів із задоволенням цих потреб ефективнішими і продуктивнішими, порівняно з конкурентами, методами.

12. Концепцію фірми "ДС" можна сформулювати так: успіху на ринку можна досягнути лише, якщо пропонувати споживачам товари, які мають найвищу якість, найкращі експлуатаційні властивості та характеристики. Названа фірма сповідує концепцію:

    1. маркетингу;

    2. соціально-етичного маркетингу;

    3. удосконалення товару;

    4. удосконалення виробництва.

13. До основних факторів макросередовища не відносять:

    1. економічні умови;

    2. демографічні дані;

    3. політичні фактори;

    4. споживачі.

14. До основних факторів мікросередовища не відносять:

    1. споживачі;

    2. посередники;

    3. демографічні дані;

    4. контактні аудиторії.

15. Юридичні та фізичні особи, які допомагають компанії просувати, розподіляти та продавати товари на ринку – це:

    1. постачальники;

    2. маркетингові посередники;

    3. конкуренти;

    4. контактні аудиторії.

16. Будь-яка група, яка проявляє реальний чи потенційний інтерес до організації або може справити на неї певний вплив – це:

    1. постачальник;

    2. посередник;

    3. конкурент;

    4. контактна аудиторія.

17. Контактними аудиторіями підприємства не виступають:

    1. постачальники;

    2. фінансові кола та державні заклади;

    3. засоби масової інформації;

    4. громадські організації.

18. До якого методу комплексного дослідження ринку належить робота з довідниками та статистичною літературою:

    1. „кабінетні" дослідження;

    2. „польові" дослідження;

    3. панельні спостереження;

    4. фокус-групи.

19. Перевагою вторинної інформації е:

    1. відсутність суперечливих даних із різних джерел;

    2. методологія збирання даних відома і є контрольована компанією;

    3. низька ціна;

    4. отримання найсвіжішої інформації.

20. Недоліком первинної інформації є:

    1. можлива наявність застарілих даних;

    2. методологія збирання та обробки даних часто невідома;

    3. збирання даних може забрати багато часу та коштів;

    4. доступ до результатів дослідження обмежений для конкурентів.

21. Джерелом отримання первинної інформації є:

    1. фінансова статистична звітність підприємства;

    2. видання державних установ;

    3. опитування;

    4. періодичні видання.

22. Джерелом отримання вторинної інформації є:

    1. спостереження;

    2. експеримент;

    3. опитування;

    4. періодичні видання.

23. Джерелом отримання внутрішньої вторинної інформації є:

    1. фінансова статистична звітність підприємства;

    2. видання державних установ;

    3. інформація дослідницьких фірм;

    4. періодичні видання.

24. Джерелом отримання зовнішньої вторинної інформації є:

    1. фінансова статистична звітність підприємства;

    2. видання державних установ;

    3. рахунки клієнтів;

    4. дані про збут щодо товарів та ринків.

25. З‘ясування позицій людей, їх поглядів на ті чи інші проблеми на підставі їх відповідей на заздалегідь підготовлені запитання називається::

    1. експеримент;

    2. опитування;

    3. спостереження;

    4. імітація.

26. Запитання анкети, яке надає респондентові можливість відповідати своїми словами, називається::

    1. відкрите запитання;

    2. закрите запитання;

    3. альтернативне запитання;

    4. шкала Лайкерта.

27. Запитання анкети, яке передбачає відповідь «так» або «ні», називається:

    1. відкрите запитання;

    2. семантичний диференціал;

    3. альтернативне запитання;

    4. шкала Лайкерта.

28. Запитання анкети, в якому респондентові пропонують висловити ступінь згоди чи незгоди із суттю зробленої заяви, називається:

    1. відкрите запитання;

    2. семантичний диференціал;

    3. альтернативне запитання;

    4. шкала Лайкерта.

29. Безперервно діюча система, призначена для збирання, оброблення, аналізу, оцінювання та розподілу інформації, яка необхідна для прийняття рішень з питань маркетингового планування, втілення у життя та контролю за виконанням маркетингових заходів – це:

    1. маркетингова інформаційна система;

    2. система маркетингових досліджень;

    3. середовище маркетингу;

    4. правильна відповідь відсутня.

30. Проектування, збирання та аналіз даних, які потребують спеціального дослідження конкретної маркетингової проблеми - це:

    1. маркетингова інформаційна система;

    2. маркетингове дослідження;

    3. середовище маркетингу;

    4. СВОТ - аналіз.

31. Споживчий ринок формується з:

    1. підприємств, які закуповують товари для їх подальшої реалізації споживачам;

    2. осіб, які купують товари для особистого або родинного споживання;

    3. окремих осіб, які купують товари промислового призначення;

    4. підприємств-виробників готової продукції.

32. Діячами ринку організацій-споживачів є:

    1. домашні господарства;

    2. підприємства гуртової торгівлі;

    3. споживачі, які купують товари для кінцевого споживання;

    4. фізичні особи та члени їх сімей.

33. Фактори, які впливають на купівельну поведінку індивідуального покупця:

    1. фактори індивідуальних особливостей персоналу

    2. організаційні фактори;

    3. психологічні фактори;

    4. фактори міжособових відносин.

34. Фактори, які впливають на купівельну поведінку організації-споживача:

    1. фактори індивідуальних особливостей персоналу;

    2. соціокультурні фактори;

    3. психологічні фактори;

    4. особистісні фактори.

35. Який з видів маркетингу застосовує кондитерська фабрика "АВК", якщо її цукерки "Білочка" вживають споживачі різного віку і різних смаків:

    1. масовий;

    2. диференційований;

    3. цільовий;

    4. концентрований.

36. Підприємство "Оболонь" пропонує різним сегментам споживачів напої, розроблені із урахуванням потреб даних сегментів. Такий маркетинг називають:

    1. концентрованим;

    2. диференційованим;

    3. цільовим;

    4. масовим.

37. Компанія "Київстар" провела розподіл ринку споживачів послуг мобільного зв'язку на чіткі групи, для кожної з яких запропонувала різні пакети послуг. Іншими словами, компанія здійснила:

    1. регулювання ринку;

    2. сегментацію ринку;

    3. класифікацію ринку;

    4. позиціонування товару.

38. Сегмент ринку характеризується:

    1. стабільною конкурентоспроможністю продуктів;

    2. однорідним попитом споживачів;

    3. диференційованим попитом споживачів;

    4. однаковою якістю продукції.

39. Позиціонування — це:

    1. розподіл ринку на однорідні групи відповідно до потреб споживачів;

    2. визначення місця для свого товару стосовно товарів-конкурентів;

    3. поділ товару на три рівні за Ф.Котлером;

    4. фізична доступність товару до кінцевого споживача.

40. До первинних потреб згідно з ієрархією споживчих потреб А.Маслоу відносяться:

    1. потреба в самоствердженні, потреба в повазі та соціальні потреби;

    2. фізіологічні потреби та потреба самозбереження;

    3. соціальні та фізіологічні потреби;

    4. потреби самозбереження та самоствердження.

41. До вторинних потреб згідно з ієрархією споживчих потреб А.Маслоу відносяться:

    1. потреба в самоствердженні, потреба в повазі та соціальні потреби;

    2. фізіологічні потреби та потреба самозбереження;

    3. соціальні та фізіологічні потреби;

    4. потреби самозбереження та самоствердження.

42. Процес прийняття рішення про закупівлю товарів організацією-споживачем складається з наступних етапів:

    1. пошук інформації, оцінювання варіантів, пошук постачальників, запит пропозиції, прийняття рішення про покупку, реагування на покупку;

    2. усвідомлення потреби, пошук інформації, оцінювання варіантів, прийняття рішення про покупку, реагування на покупку;

    3. усвідомлення потреби, оцінювання характеристик товару, пошук постачальників, запит пропозиції, вибір постачальників, оформлення замовлення оцінювання роботи постачальника;

    4. усвідомлення потреби, прийняття рішення про покупку, реагування на покупку, оцінюванні роботи постачальника.

43. Процес прийняття рішення про купівлю товарів кінцевим споживачем:

    1. пошук інформації, оцінювання варіантів, пошук постачальників, запит пропозиції, прийняття рішення про покупку, реагування на покупку;

    2. усвідомлення потреби, пошук інформації, оцінювання варіантів, прийняття рішення про покупку, реагування на покупку;

    3. усвідомлення потреби, оцінювання характеристик товару, пошук постачальників, запит пропозиції, вибір постачальників, оформлення замовлення оцінювання роботи постачальника;

    4. усвідомлення потреби, прийняття рішення про покупку, реагування на покупку, оцінюванні роботи постачальника.

44. Максимально можливий обсяг продажу певного товару на певному ринку протягом року, виражений в натуральних або вартісних одиницях - це:

    1. місткість ринку;

    2. кон‘юнктура ринку;

    3. частка ринку;

    4. насиченість ринку.

45. Економічна ситуація, що склалась на ринку відносно попиту, пропозиції, рівня цін, товарних запасів, становища основних фірм-конкурентів - це:

    1. місткість ринку;

    2. кон‘юнктура ринку;

    3. частка ринку;

    4. насиченість ринку.

46. Обсяг продажу товарів фірми в загальній місткості ринку - це:

    1. диверсифікація ринку;

    2. кон‘юнктура ринку;

    3. частка ринку;

    4. насиченість ринку.

47. Як розглядається товар згідно з концепцією маркетингу?

    1. як уявлення споживача про властивості товару;

    2. усе те, що може задовольнити потребу споживача;

    3. набір чітких характеристик, який відповідає певному рівню якості;

    4. як уявлення споживача про ціну, яка відповідає якості товару.

48. До основних класифікаційних груп споживчих товарів належать:

    1. товари повсякденного попиту;

    2. ділові послуги;

    3. сировина та матеріали;

    4. товари виробничого призначення.

49. Споживач зайшов до магазину, щоб купити молоко та хліб. Втім, побачивши під час розрахунку біля каси сирок "Дитячий", він придбав і його. У даному випадку сирок слід віднести до :

    1. товарів пасивного попиту;

    2. товарів особливого попиту;

    3. товарів імпульсної купівлі;

    4. товарів попереднього вибору.

50. Товари, які купують часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусиллями щодо порівняння їх між собою - це:

    1. товари попереднього вибору;

    2. товари повсякденного попиту;

    3. товари особливого попиту;

    4. товари пасивного попиту.

51. Престижні дорогі товари, до придбання яких покупці ладні докласти додаткових зусиль - це:

    1. товари попереднього вибору;

    2. товари повсякденного попиту;

    3. товари особливого попиту;

    4. товари пасивного попиту.

52. Група компаній "Верес" запатентувала емблему, на якій зображений орнамент та оригінальний шрифт написання назви підприємства. Відтепер поєднання описаних елементів є:

    1. товарним знаком;

    2. маркою;

    3. марочною назвою та марочним знаком;

    4. товаром з підкріпленням.

53. На якому етапі життєвого циклу знаходиться товар фірми "ФіФ", якщо ця фірма має мізерний прибуток, невеликий збут, максимальні затрати на маркетинг та невелику кількість конкурентів:

    1. етапі виведення на ринок;

    2. етапі зростання;

    3. етапі спаду;

    4. етап зняття з виробництва.

54. На якому етапі ЖЦТ прибутки фірми досягають максимуму:

    1. виведення на ринок;

    2. зростання;

    3. зрілість;

    4. спад.

55. Покупці порівнюють різні види йогуртів за ціною, споживчими властивостями, типом упаковки, маркою, специфічним оформленням. Вказані ознаки характеризують:

    1. товарну одиницю;

    2. товар у реальному виконанні;

    3. товар з підкріпленням;

    4. товар за задумом.

56. Магазин "Олімпієць" продає велосипеди з гарантією на 2 роки, також тренажери з монтажем та установкою у покупця. Вказані послуги характеризують:

    1. товар з підкріпленням;

    2. товар за задумом;

    3. товар у реальному виконанні;

    4. правильна відповідь відсутня.

57. Упаковка, зовнішнє оформлення, властивості, якість, товарна марка є характеристиками:

    1. товару за задумом;

    2. товару з підкріпленням;

    3. товару у реальному виконанні;

    4. всі відповіді правильні.

58. Надання кредиту, гаранті, доставка, монтаж, післяпродажне обслуговування є характеристиками:

    1. товару за задумом;

    2. товару з підкріпленням;

    3. товару у реальному виконанні;

    4. всі відповіді правильні.

59. Кількість запропонованих асортиментних груп визначає:

    1. ширину товарного асортименту;

    2. глибину товарного асортименту;

    3. насиченість товарного асортименту;

    4. зіставленість товарного асортименту.

60. Загальна кількість запропонованих товарів визначає:

    1. ширину товарного асортименту;

    2. глибину товарного асортименту;

    3. насиченість товарного асортименту;

    4. зіставленість товарного асортименту.

61. Основний метод забезпечення якості продукції в Україні на сучасному етапі:

    1. впровадження обов'язкової сертифікації продукції;

    2. проведення державної атестації товарів;

    3. присудження державного знаку якості продукції;

    4. виробництво стандартизованої продукції.

62. Конкурентоспроможність товару — це:

    1. найвищий у світі рівень якості товару;

    2. здатність товару конкурувати на світовому ринку;

    3. здатність товару конкурувати з аналогами на конкрет­ному ринку в певний період часу;

    4. найнижча собівартість цього товару.

63. Довготривалою ціллю ціноутворення є:

    1. максимізація поточного прибутку;

    2. збільшення частки ринку;

    3. виживання на ринку;

    4. ефективне проведення рекламної кампанії

64. Як залежить обсяг продажу від рівня цін при високій еластичності попиту?

    1. ціни несуттєво знижуються – обсяг продажу збільшується;

    2. ціни суттєво знижуються – обсяг пролажу суттєво не зростає;

    3. ціни знижуються – обсяг продажу не змінюється;

    4. ціни збільшуються – обсяг продажу збільшується.

65. До моделей ціноутворення не відносять:

    1. модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва;

    2. модель ціноутворення, що базується на попиті;

    3. модель ціноутворення, що базується на пропозиції;

    4. модель ціноутворення, що базується на конкуренції.

66. Що формує верхню межу „можливої ціни" на товар:

    1. ціни конкурентів;

    2. собівартість продукції;

    3. ринковий попит на товар;

    4. керівництво підприємства.

67. Що формує нижню межу „можливої ціни" на товар:

    1. ціни конкурентів;

    2. собівартість продукції;

    3. ринковий попит на товар;

    4. керівництво підприємства.

68. Компанія "Торчин продукт" вивела на ринок кетчуп за мінімальною ціною. З часом, поступово удосконалюючи продукт, підвищувала ціну. Компанія реалізувала стратегію:

    1. дешевих товарів;

    2. зняття вершків;

    3. завоювання ринку;

    4. престижних цін.

69. Фірма "Коdак" продає фотоапарати за мінімальною ціною, а плівки до них - за максимальною. Фірма застосовує стратегію:

    1. встановлення цін на обов'язкове приладдя;

    2. встановлення цін з використанням цінових ліній;

    3. встановлення цін на доповнюючі товари;

    4. стратегію високих цін.

70. Якщо енергетична компанія встановлює диференційовані ціни на електроенергію для різних годин доби, вона використовує таку цінову стратегію:

    1. стратегію цінової дискримінації;

    2. стратегію гнучких цін;

    3. диференціювання цін за географічним принципом;

    4. цінові лінії.

71. Так звані „цінові лінії" використовують, коли:

    1. підприємство встановлює ціни на доповнювальні товари;

    2. підприємство встановлює ціни за географічним принципом;

    3. підприємство реалізовує асортиментну групу товарів різ­ного рівня якості;

    4. підприємство встановлює ціни на «обов'язкове приладдя».

72. Метод встановлення ціни на основі рівня поточних цін належить до:

    1. моделі ціноутворення, що базується на витратах виробниц­тва;

    2. моделі ціноутворення, що базується на попиті;

    3. моделі ціноутворення, що базується на конкуренції;

    4. правильної відповіді немає.

73. Бонусні знижки надають:

    1. споживачам, що роблять позасезонні покупки товарів;

    2. постійним споживачам, якщо вони за певний період придбали певну кількість товару;

    3. фірмам-фахівцям із питань організації товарного руху і збуту товарів;

    4. у разі надання кредиту.

74. Точка беззбитковості:

    1. обсяг збуту, при якому прибуток максимальний;

    2. обсяг збуту, при якому фірма не матиме збитків та прибуток дорівнюватиме нулю;

    3. ціна товару, при якій фірма покриє всі свої витрати;

    4. правильної відповіді немає.

75. До моделі ціноутворення, яка базується на витратах виробництва, не відноситься::

    1. метод надбавки до собівартості;

    2. метод максимізації поточного прибутку;

    3. метод надбавки до ціни продажу;

    4. метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал.

76. Різноманітну діяльність, завдяки якій забезпечується фізична доступність товару для цільових споживачів, відносять до:

    1. методів збуту товарів;

    2. методів просування;

    3. маркетингових комунікацій;

    4. правильна відповідь відсутня.

77. Якщо підприємство-виробник планує продавати свій товар через мережу власних магазинів, який вид каналу розподілу товару воно при тому використовує?

    1. однорівневий канал;

    2. дворівневий канал;

    3. трирівневий канал;

    4. канал прямого маркетингу.

78. Канал збуту „виробник - оптовий посередник - роздрібний торгівець - користувач” найчастіше обере фірма, яка виробляє:

    1. морозиво;

    2. автомобілі;

    3. нестандартне устаткування;

    4. обладнання.

79. При селективному розподілі товарів фірма прагне насамперед:

    1. охопити масовий ринок;

    2. здійснювати жорсткий контроль над каналом збуту;

    3. поєднати помірний контроль над каналом із достатнім обсягом збуту;

    4. сегментувати ринок.

80. Незалежними оптовими посередниками вважають:

    1. агентів;

    2. брокерів;

    3. комісіонерів;

    4. дистриб'юторів товарів промислового призначення.

81. Залежними оптовими посередниками вважають:

    1. агентів;

    2. оптовиків-комівояжерів;

    3. збутові філії підприємства;

    4. дистриб'юторів товарів промислового призначення.

82. Кількість посередників, через які товар проходить на шляху від виробника до споживача - це:

    1. довжина каналу розподілу;

    2. рівень каналу збуту;

    3. ширина каналу розподілу;

    4. вертикальна маркетингова система.

83. Кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу розподілу - це:

    1. довжина каналу розподілу;

    2. рівень каналу збуту;

    3. ширина каналу розподілу;

    4. вертикальна маркетингова система.

84. Фірма різко обмежує кількість оптових і роздрібних торгівців, використовує один чи два роздрібних магазини, яким надає виняткове право реалізувати свій товар при:

    1. селективному розподілі;

    2. ексклюзивному розподілі;

    3. інтенсивному розподілі;

    4. трирівневому каналі розподілу.

85. Фірма використовує численних оптових та роздрібних торгівців для охоплення широкого ринку збуту, отримання високих прибутків через масову реалізацію при:

    1. селективному розподілі;

    2. ексклюзивному розподілі;

    3. інтенсивному розподілі;

    4. однорівневому каналі розподілу.

86. До оптових підрозділів виробників відносяться:

    1. збутові контори;

    2. збутові агенти;

    3. брокери;

    4. дистрибутори.

87. До оптових підрозділів виробників відносяться:

    1. збутові контори;

    2. збутові агенти;

    3. брокери;

    4. дистриб‘ютори.

88. До позамагазинної роздрібної торгівлі відносяться:

    1. універмаги;

    2. торговельні автомати;

    3. дилери;

    4. торговельні мережі.

89. Складовими системи маркетингових комунікацій є:

    1. реклама, стимулювання збуту, „паблік рілейшнз”, персональний продаж;

    2. реклама, „паблік рілейшнз”, персональний продаж, виставки та ярмарки;

    3. реклама, спонсорство, „паблік рілейшнз”;

    4. прямий маркетинг, стимулювання збуту, „паблік рілейшнз”, персональний продаж

90. Адресатами комунікаційної політики підприємства не виступають:

    1. споживачі;

    2. контактні аудиторії;

    3. конкуренти;

    4. посередники.

91. У газеті опублікували інтерв'ю директора фірми "Росинка", де йшлося про лікувальні властивості води "Доктор". Фірма застосувала елемент СМК:

    1. рекламу;

    2. зв'язки з громадськістю;

    3. стимулювання збуту;

    4. спонсорство.

92. Експресивних характер, можливість багаторазового звернення, відносно невелика вартість на один контакт - ці характеристики найбільш властиві:

    1. рекламі;

    2. заходам зв'язків з громадськістю;

    3. персональному продажу;

    4. стимулюванню збуту.

93. Яку стратегію просування товару на ринок обрала фірма, якщо вона проводить потужну рекламну кампанію на телебаченні?

    1. стратегію „проштовхування";

    2. стратегію „притягування";

    3. стратегію дешевих товарів;

    4. стратегію «зняття вершків».

94. Які рекламні мотиви краще використати при рекламуванні електро­двигунів у спеціалізованих виданнях?

    1. раціональні;

    2. емоційні;

    3. моральні;

    4. соціальні.

95. Найвища вибірковість аудиторії є перевагою:

    1. реклами на телебаченні;

    2. прямої поштової реклами;

    3. зовнішньої реклами;

    4. газетної реклами.

96. Які засоби стимулювання збуту спрямовують на кінцевих споживачів?

    1. знижки оптових цін;

    2. лотереї, конкурси;

    3. спільне проведення реклами;

    4. збільшення комісійних виплат при довготривалих ефек­тивних контактах.

97. До якого елемента системи маркетингових комунікацій належить встановлення і підтримання зв'язків із пресою:

    1. реклами;

    2. персонального продажу;

    3. стимулювання збуту;

    4. «паблік рілейшнз».

98. Яка складова систем маркетингових комунікацій має найвищу вартість на один контакт?

    1. реклама;

    2. персональний продаж;

    3. стимулювання збуту;

    4. «паблік рілейшнз».

99. Ефективність якої складової СМК найкраще піддається оцінці?

    1. реклами;

    2. персонального продажу;

    3. стимулювання збуту;

    4. «паблік рілейшнз».

100. Цільова аудиторія рекламної кампанії – це:

а) сукупність співробітників рекламного агентства, які приймають участь у плануванні рекламної кампанії;

б) реальні та потенційні споживачі рекламованої продукції;

в) особи, які впливають на споживачів рекламованої продукції;

г) особи, на яких спрямоване рекламне звернення.