Н. Є. Щуркова ПРАКТИКУМ З ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
Тема 5. Специфіка і функції педагогічного спілкування
...Спілкування — взаємодія суб'єктів, у процесі якої відбувається взаємна трансляція «Я» суб'єктів. Спілкування перетворює духовне надбання однієї людини на загальне надбання суб'єктів спілкування.
185
У цьому внутрішньому збагаченні й полягає величезне значення спілкування. А його відсутність розуміється як збіднення внутрішнього світу людини, позбавленої можливості пізнати інші, ніж у її особистій структурі, стосунки, переживання, ідеали.
Педагог організовує спілкування. Педагог навчає дітей спілкування. Спілкування як вид діяльності має посідати у системі виховання дуже важливе місце. Якщо додати, що щастя або нещастя людини багато в чому визначаються характером спілкування з людьми, а точніше, його наявністю або відсутністю, то значущість проблеми виховного плану виявиться ясніше.
Але складність спілкування доти не виявиться, доки не буде проведене міні-дослідження.
Двоє розмовляють (тема бесіди задається ззовні студійцями або викладачем). Спостерігачі дають характеристику: це явище — взаємодія чи спілкування? При цьому увага акцентується на суттєвій ознаці спілкування, а саме: присутності моменту транслювання свого «Я» іншій людині.
У ході обговорення народжується думка про умови перетворення взаємодії у спілкування. Такою умовою виступає здатність «бачити і слухати» іншу людину, тобто здійснювати духовні зусилля, сприймаючи її як інший світ. Перевіримо здатність усіх студійців сприймати інше «Я»: запропонуємо прослухати початок якоїсь пісні, наприклад, популярної пісні Ю. Лози «Пліт», а потім сказати: «Я розумію тебе, Юрію Лоза, ти говориш...».
Велика кількість версій, які прозвучать у студії, проілюструють наше вміння чути інше «Я». Наявність автономії внутрішнього світу, несхожості, неоднозначності виявів зовнішнього і внутрішнього перетворюють процес сприймання іншого «Я» в мистецтво — тонке і складне.
...Визначимо форми спілкування: вербальні (слова, які посилаємо партнерові), мімічні (вираз обличчя, погляд), тактильні (дотик рук, обіймання, потиск рук), пластичні (поза, жести, рухи, темпоритм), предметні (через предмет, що передається, вручається, відбирається, розглядається тощо), дієві (дії, що досягають певного результату для партнера).
186
...Основніфункціїспілкування.Вихідна функція — відкриття партнера на спілкування: пробудити бажання вийти на спілкування, зняти психологічні затиски, зняти страх перед невідомістю; переконати партнера в його вільному виборі характеру спілкування, підвищити самооцінку і впевненість у собі, а також переконати в позитивному ставленні до нього іншої людини.
Функція відкриття партнера на спілкування відіграє вирішальну роль на початковому етапі спілкування: воно відбувається або ні. Але якщо все-таки відбулося (початок спілкування), його слід підтримувати, бо воно легко згасає через невміння спілкуватися.
Друга функція спілкування й покликана підтримувати партнера в його виході на спілкування, взяти частину його труднощів на себе, залучити до співучасті партнера: надаючи йому допомогу, виявляючи інтерес до його внутрішнього світу, схвалюючи його і стимулюючи активний вияв властивих лише йому особливостей.
Функція співучасті виконує центральну роль: через співучасть партнерам удається, по-перше, увійти у внутрішній світ іншого, проживаючи його духовні події, а по-друге, частину свого «Я» розкрити перед іншими. Ця функція забезпечує механізм транслювання одного «Я» іншому «Я».
...Педагогічне спілкування — спілкування педагога з дітьми, у процесі якого обов'язково реалізується третя функція спілкування — функція піднесення особистості. Цієї третьої функції ми не знаходимо як постійної величини (константи) у спілкуванні дорослих, дітей, співробітників, друзів, сусідів, пасажирів, пішоходів та інших, хоча не виключаємо, що хтось із названих виявиться розумним та витонченим співрозмовником і реалізує функцію піднесення.
Функція піднесення — такий вплив на вихованця, при якому вихованцеві вдається в ході взаємодії зберегти рівень сучасної культури спілкування і завдяки духовним і фізичним зусиллям здійснити сходження до духовних новоутворень. Сприяти сходженню — означає сприяти здійсненню дитиною найвищого, на що вона поки що здатна: бути добрішою, сміливішою, рішучішою, уважнішою та ін. Спілкування з педагогом (педагогічне спілкування) — та сама школа, тільки школа життя, школа спілкування з людьми, школа взаємодії зі світом людини, який треба поважати. Хотілося б сказати, що акт спілкування з педагогом — рух до шляхетності, сходження до шляхетності.
Тема 6. Професійне вміння педагога в роботі з дітьми
...«Відкриття» дітей на спілкування педагог здійснює за допомогою свого пластичного образу. Пластична поза, якої набуває людина під час спілкування, містить у собі велику кількість інформації: яка її установка на спілкування, у якому стані вона перебуває, чи налаштована
187
вона на спілкування, чи для неї це формальний акт діяльності, чи щира вона в тому, що говорить, і т. д. За допомогою пластичної мови передається від 55 відсотків до 80 відсотків інформації, яка прочитується легко і нб потребує уточнення або розшифрування.
Можна запропонувати студійцям програти кілька пластичних етюдів. Наприклад, людина прибере позу «лева» (руки розставлені ширше плечей і спираються на стіл), «войовничого півня» (руки заведені за спину і зімкнуті у зап'ястку, одна нога трохи попереду другої), «подвійного замка» (людина сидить на стільці, схрестивши руки і ноги, відкинувшись назад на спинку стільця) та ін. Поспостерігаємо за тим, який характер спілкування буде обирати людина залежно від ЇЇ пози. Разом із цим запропонуємо й інший конструктивний варіант «відкритої» постави (руки опущені вздовж тулуба або трохи зігнуті в ліктях, долоні розкриті, тулуб трохи нахилений уперед, одна нога трохи попереду, друга — трохи ззаду, жести плавні) і поспостерігаємо за тим, як змінюється характер спілкування.
Друга група вмінь, що забезпечує «відкриття» дітей на спілкування, пов'язана з усуненням ряду «бар'єрів» (фізичного, соціального, термінологічного).
Надмірна фізична наближеність сприймається партнером по спілкуванню як своєрідне вторгнення в його особистий простір, як виклик, як зазіхання на його інтереси, його територію, тому надмірне скорочення дистанції або діє пригноблююче, або дратує. Так само впливає на того, хто сидить, «нависла» над ним людина або людина, яка вдається до тактильного контакту, небажаного для співрозмовника... (тисне руку, тримає за лікоть, обнімає за плечі)...
Соціальний бар'єр може виникати внаслідок жорсткого відстоювання соціальної ролі одним з учасників спілкування (начальника щодо підлеглого, учителя щодо учнів)...
Термінологічний бар'єр також дуже широкий, і виникає він через те, що педагог володіє більш глибокими науковими знаннями порівняно з дітьми. Він легко оперує науковими поняттями, які невідомі і незрозумілі дітям. Якщо не давати пояснень уведеним термінам, учні, не бажаючи виявляти своє невігластво, замикаються, уникають спілкування...
«Відкриттю» дітей у процесі спілкування сприяє вихід педагога на особистий контакт із ними.
Практична реалізація функції «співучасті» у процесі спілкування з дитиною досягається завдяки демонстрації прихильності через пласти-ко-мімічну виразність... Демонструючи «співучасть» дитині, необхідно зуміти виявити до неї інтерес. Для цього треба навчитися слухати співрозмовника, тобто розуміти сенс сказаного і не перекручувати інформації, яка транслюється, ставити питання, а не висловлювати категоричні судження відкритого оцінювального плану...
188
Демонструючи «співучасть», педагог завжди повинен бути готовий прийти на допомогу дітям, але передусім цю допомогу необхідно запропонувати. Для цього можуть бути використані такі парадигми:
«Давай допоможу...»;
«Дозволь мені допомогти тобі...»;
«Я була б щасливою...» (називається дія).
Функція «піднесення» дитини у процесі спілкування з нею забезпечується низкою операцій. Передусім це позитивне підкріплення (публічне оголошення хороших рис дитини за парадигмою — «Ти такий...», «У тебе такі...»)...
Здійснюючи «піднесення» дитини, педагог сам звертається до неї по допомогу. Парадигми прохання про допомогу:
«Дай...», «Допоможи...»;
«Дай, будь ласка, ...», «Допоможи, будь ласка, ...»;
«Чи не зміг би ти мені дати...», «Чи не зміг би ти мені допомогти...»;
«Я був би щасливим, якби...».
Ще одна операція забезпечує «піднесення» дитини — авансування успішної діяльності. Ця операція допомагає школяреві подолати страх у майбутній діяльності, повірити в себе і свої сили, повніше розкритися, оскільки, здійснюючи авансування, педагог допомагає створенню сприятливої психологічної атмосфери, в якій відбуватиметься дія...
(Щуркова Н. Е. Практикум по педагогической технологии. — М.: Пед. о-воРоссии, 1998. - С. 49-54, 58-63, 98-99.)
Дидактичні завдання
/. Порівняйте визначення Н. Є. Щурковою понять «спілкування», «педагогічне спілкування» з думками В. А. Кан-Калика та І. І. Ридано-вої. Яку істотну ознаку спілкування підкреслює Н. Є. Щуркова?
2. Серед названих функцій спілкування виокремте суто педагогічні, визначте зміст кожної функції й окресліть техніку їх реалізації.
О. Я. Савченко СУЧАСНИЙ УРОК У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ
Особистісно орієнтоване спілкування
Добре вчити дитину, котра тягнеться до вас, як соняшник до сонця. Щоб не перервати цей ланцюжок довіри, маємо утверджувати у своїх стосунках з учнями людську гідність кожної дитини незалежно від того, які в неї навчальні успіхи, а отже, бачити спочатку людину, а потім уже учня. Особистісно орієнтоване спілкування на уроці — стрижень стимулювання навчальної праці. Воно не може бути зорієнтоване на абстрактного молодшого школяра. Його мета —не тільки ураху-
189
вання актуальних потреб саме його віку (наприклад, дитина 6 або 9 років), а якнайповніша відповідність спілкування розмаїттю індивідуальностей конкретного класу.
Які ж актуальні потреби дитини маємо задовольнити в навчальній діяльності? Насамперед — потребу особистісного контакту з учителем на уроці, прагнення дістати схвалення, підтримку своїх дій.
Характерна риса поведінки молодших учнів з учителем — їхня «демократичність», мимовільність реакції. Дітям, особливо першокласникам, дуже хочеться, щоб на уроці вчитель особисто їм приділяв увагу: звертався до них, називаючи ім'я, а не прізвище; якось виділяв голосом, поглядом, жестом. Нерідко молодші діти прагнуть різними способами привернути до себе його увагу...
Гуманні стосунки на будь-якому уроці і поза ним мають утверджувати людську гідність кожного учня, здібного й нездібного, гарного і не зовсім, відвертати страх перед покаранням, залежність від настрою вчителя. Якщо на уроці створюються такі стосунки, діти не бояться висловлювати своє ставлення, яке може не збігатися з думкою інших і навіть учителя, реалізують своє право бути мислячою особистістю.
Турбота про емоційне благополуччя дитини на уроці аж ніяк не знецінює таких найнеобхідніших умов навчального спілкування, як довільність дій, зосередженість уваги, вольові зусилля в досягненні найкращих результатів. Тому в процесі уроку, коли відбувається перехід до вивчення головного і виникає потреба загострити увагу, учитель використовує у своєму мовленні логічну паузу, логічний наголос, виразний жест, вольове забарвлення голосу, зовнішні опори, що фіксують «маршрут» його думки, а для дітей це — умова збереження довільної уваги.
Спілкування на уроці зумовлене навчальною необхідністю, але це зовнішній бік справи. Головне ж — у його внутрішньому змісті, тобто в тих стосунках, які виникають і розвиваються під час навчання між учителем та учнями. Тому обов'язковими є постійне збагачення й уточнення наших знань про мотиви поведінки кожного учня на уроці.
Отже, важливо, щоб розумна вимогливість поєднувалася з неоціненною рисою гуманного педагога — умінням не пропустити моменти, коли дитині особливо потрібні допомога й увага. Наприклад, оточити увагою учня, який прийшов після хвороби, вчасно помітити засмучену дитину, якій у сім'ї важко, пригорнути учня, котрий сам не може подолати трудність...
Серед багатьох умов, які позитивно впливають на взаєморозуміння між учителем та учнями, є вміння вчителя відчувати душевний стан учня в момент розмови.
...Пригадуються спостереження за учнями, в яких на контрольній щось не виходить, більшість із них робить безцільні рухи, совається по парті, заважає сусідові. А вчитель коментує: «Замість того щоб думати, ти ручку псуєш!» А дитина псує, бо так гальмує свою тривогу.
190
Неодмінна умова особистісно орієнтованого спілкування вчителя з учнями — уміння володіти словом.
На наш погляд, якщо вчитель хоче зробити дитині серйозне зауваження, домогтися, щоб його слово було належно сприйняте, треба не стояти над дитиною. Краще, щоб очі вчителя і вихованця були на одному рівні, щоб розмову було зосереджено не на тому, який він поганий учень, ачому так невдало вийшло. Отже, мета спілкування в цьому разі — досягти спільності поглядів, оцінок учителя й учня. А від такого взаєморозуміння найкоротший шлях до оптимальної моделі навчального спілкування —ділового співробітництва вчителя й учнів у конкретних навчальних справах.
Порівняйте типові ознаки різних стилів спілкування вчителів.
(Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах. — К.: Рідна шк., 1977. - С. 138-146.)
Авторитарний
Особистісно орієнтований
Завдання уроку повідомляє прямо, чітко, економно; нехтує думкою класу
Перебиває висловлювання дітей; часто вживає вирази: «Не запитуйте, я зараз усе поясню...»; «Робіть тільки так, як я сказала»
Схильний ухвалювати єдино правильне рішення
«Останнє» слово залишає за собою, шукає причину невдачі в учнях
Завдання уроку визначає через діалог із класом; заохочує вияв особистісного ставлення учнів до виконуваної роботи
У будь-яких ситуаціях зберігає особисту гідність учня. Дозволяє дітям одержувати додаткові матеріали, завдання
Схильний ухвалювати варіативні рішення
Шукає причину непорозуміння з учнями у своїх діях
Дидактичні завдання
З'ясуйте сутність особистісно орієнтованого педагогічного спілкування.
Яких стилів керівництва і стилів спілкування, як правило, дотримується особистісно орієнтований учитель?
Виокремте умови, що забезпечують особистісно орієнтовану позицію вчителя у спілкуванні з учнями.