8. Назвіть основні підрозділи екології.

Термін "екологія" вперше в науку ввів німецький вчений Ернест Геккель у 1866 р. Екологія — наука про взаємозв'язки організмів та їх угруповань між собою та навколишнім середовищем, про структуру та закономірності функціонування надвидових систем (біоценозів, біогеоценозів, біосфери).

Основні підрозділи екології: екологія особин (аутекологія) вивчає взаємозв'язки окремих особин з умовами середовища їх існування. Екологія популяцій (демекологія) вивчає загальні закономірності змін у популяціях, а також взаємодії між популяціями різних видів (хижацтво, паразитизм, конкуренція, мутуалізм тощо). Екологія угруповань (синекологія, або біоценологія) вивчає структуру та закономірності функціонування угруповань популяцій різних видів, включаючи колообіг речовин та потоки енергії, як в окремих біогеоценозах, так і у біосфері в цілому. До екологічних наук також належать гідробіологія (наука про структуру та функціонування угруповань водних організмів — гідробіонтів), паразитологія (наука, що вивчає взаємозв'язки організмів в системі паразит — хазяїн), грунтва біологія (наука про угруповання мешканців ґрунтів, їх роль у процесах ґрунтоутворення) тощо.

9. Що таке біоценоз, види.

Біоценоз (від грец. біос - життя і койнос - спільний) - угруповання взаємопов’язаних між собою популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування. Основу біоценозів складають фотосинтезуючі організми (переважно зелені рослини). Рослинні угруповання - фітоценози (від грец. фітон - рослина та койнос) - визначають межі біоценозів (наприклад, біоценоз соснового лісу, ковилового степу). Водні біоценози розташовані в однорідних ділянках водойм (наприклад, біоценози припливно-відпливної зони). Кожний біоценоз характеризується певним видовим різноманіттям, біомасою, продуктивністю, густотою видових популяцій, площею або об’ємом, які він займає.

Біоценоз являє собою комплекси взаємопов'язаних популяцій різних видів організмів, які населяють певну територію з більш-менш однорідними умовами існування. Межі певного біоценозу визначаються фітоценозом певного типу.

Видове різноманіття біоценозу визначається кількістю видів, популяції яких входять до його складу. Існують біоценози з незначним (пустелі, тундра) і багатим (тропічні ліси, коралові рифи) видовим різноманіттям. Види, які входять до складу біоценозу, мають різну чисельність. Найчисленніші види називають домінантними. Вони визначають характер біоценозу в цілому (наприклад, види ковили в ковиловому степу, дуб і граб у дубово-грабово- му лісі). Є види, які створюють необхідні умови для існування інших і відіграють провідну роль у структурі та функціонуванні біоценозу. Наприклад, сосна звичайна, оселяючись на пісках, створює умови для оселення там й інших видів рослин.

10. Закон обмеження природних ресурсів

закон обмеження природних ресурсів. Деякі вчені вважають сонячну енергію практично невичерпною, однак при цьому не беруть до уваги, що серйозною перепоною для її використання є біосфера, антропогенна зміна якої понад допустиму межу (за правилом — 1%) може призвести до серйозних і тяжких наслідків: штучне привнесення енергії в біосферу сягнуло вже значень, близьких до обмежень. Згідно із законом обмеженості (вичерпності) природних ресурсів, усі природні ресурси (ПР) кінцеві. Оскільки Земля природно обмежене ціле, на ній не можуть існувати нескінченні частини. Обмеженість ПР виникає або внаслідок прямої вичерпності, або внаслідок збурення середовища мешкання, яке стає непридатним для господарювання і життя людини. Обмеженість ПР (включаючи в це поняття і природні умови розвитку людства в історичному процесі) не може не впливати на продуктивні сили суспільства, а через них і на соціальні відносини;