4. Перерахуйте основні етапи історичного становлення екології як науки.

У розвитку екології можна назвати три основні етапи.

Перший етап - зародження і становлення екології як науки (до 60-х рр. ХІХ ст.). Аналізуючи цей етап накопичувалися даних про взаємозв'язку живих організмів з середовищем їхнього життя, робилися перші наукові узагальнення.

УXVII—XVIII ст. екологічні відомості становили значну частину у багатьох біологічних описах (А.Реомюр, 1734; А.Трамбле, 1744, та інших.). Елементи екологічного підходу були у дослідженнях російських учених І.І.Лепехина,А.Ф.Миддендорфа, С.П. Крашенінникова, французького ученого Ж.Бюффона, шведського натураліста До. Ліннея, німецького вченого Р.Йегера та інших.

У цей самий періодЖ.-Б.Ламарк (1744—1829) і Т. Мальтус (1766—1834) вперше попереджають людство про можливі негативних наслідків впливу особи на одне природу.

Другий етап — оформлення екології на самостійну галузь знань (після 60-х рр. в XIX ст.). Початок етапу ознаменувалося виходом робіт російських учених К.Ф.Рулье (1814— 1858), Н.А.Северцова (1827—1885), В.В. Докучаєва (1846— 1903), впершеобосновавших ряд принципів, і понять екології, які втратили свого і до нашого часу. Не випадково тому американський еколог Ю.Одум (1975) вважає В.В. Докучаєва однією з основоположників екології. Наприкінці 70-х рр. в XIX ст. німецький гідробіолог До.Мебиус (1877) вводить найважливіше поняття про біоценозі як і справу закономірний поєднанні організмів у певних умов середовища.

Неоціненний внесок у розвиток основ екології вніс Ч. Дарвін (1809—1882),вскривший основні чинники еволюції органічного світу. Те, що Ч. Дарвін називав «боротьбою за існування», з еволюційних позицій можна трактувати як взаємовідносини живих істот із зовнішньогоабиотической середовищем і, т. е. з біотичної середовищем.

Німецькийбиолог-еволюционист Еге. Геккель (1834—1919) перший зрозумів, що це самостійна і дуже важлива область біології, і назвав її екологією (1866). У його капітальному праці «Загальна морфологія організмів» він писав: «Під екологією ми розуміємо суму знань, які стосуються економіці природи: вивчення всієї сукупності взаємовідносин тваринного із навколишньою його середовищем, як органічної, і неорганічної, і — його дружніх чи ворожих відносин із тими тваринами і рослинами, із якими безпосередньо чи опосередковано контактує. Одне слово, екологія — це вивчення всіх складних взаємовідносин, які Дарвін назвав «умовами, породжують боротьбу існування».

Як самостійна наука екологія остаточно оформилася на початку ХХ століття. У цей час американського вченого Ч. Адама (1913) створює першу зведення по екології, публікуються інші важливі узагальнення і зведення (У.Шелфорд, 1913, 1929; Ч. Елтон, 1927; Р. Гессе, 1924; До.Раункер, 1929 та інших.). Найбільший російський учений XX в. У. І. Вернадський створює фундаментальне вчення про біосфері.

У 30-ті і 40-ве рр. екологія піднялася більш високу щабель внаслідок нового підходи до вивченню природних систем. Спочатку А.Тенсли (1935) висунув поняття про екосистемі, а трохи згодом В.М. Сукачов (1940) обгрунтував близьке цьому уявлення про біогеоценозі. Слід зазначити, що справжній рівень вітчизняної екології в20—40-х рр. був однією з найвищих у світі, особливо у області фундаментальних розробок. У цей час нашій країні працювали такі видатні вчені, як академіки В.І. Вернадський і В.М. Сукачов, і навіть великі екологи В.В.Станчинский,Э.С. Бауер,Г.Г.Гаузе, В.М.Беклемишев, О.Н.Формозов,Д.Н.Кашка-ров та інших.

У другій половині XX в. у зв'язку з прогресуючим забрудненням довкілля та різким посиленням впливу особи на одне природу екологія набуває особливого значення.

Починається третій, етап (50-ті рр. XX в. — до нашого часу) — перетворення екології в комплексну науку, що включає у собі науки про охорону природної й навколишньої людини середовища. З суворої біологічної науки екологія перетворюється на «значний цикл знання, увібравши у собі розділи географії, геології, хімії, фізики, соціології, теорії культури, економіки...» (>Реймерс, 1994).

Сучасний період розвитку екології у світі пов'язані з іменами таких великих закордонних вчених, як Ю.Одум,Цж. М. Андерсен, Еге.Пианка, Р.Риклефс, М.Бигон, А.Швейдер, Дж.Харпер, Р.Уиттекер, М.Борлауг, Т. Міллер, Б.Не-5ел та інших. Серед вітчизняних учених сліднавать І.П. Герасимова, А.М. Гілярова, В. Г. Горшкова, Ю.О. Ізраеля,Ю.Н.Куражсковского,К.С. Лосєва, М.М. Моїсєєва,Я.П. Наумова,Н.Ф.Реймерса, В.В. Розанова,Ю.М.Свирикева, В.Є. Соколова, В.Д. Федорова,С.С. Шварца, А.В. Яблокова, О.Л. Яншина та інших.