1.3. Комерційні банки та їхні операції

Банківська справа - це бізнесова діяльність, подібна до будь-якого іншого бізнесу. Комерційний банк приймає у клієнтів депозити і надає кредити. Різниця між отриманим банком процентом за кредит від позичальників і виплаченим банком процентом за депозитами вкладникам складає банківський прибуток. Отже, банк надає своїм клієнтам (вкладникам і позичальникам) певні послуги і намагається заробити прибуток для своїх акціонерів. На сьогодні в більшості країн світу кошти власників банків складають лише 7-10% тієї суми, яку банк надає в позику (з неабиякою вигодою для вкладників) громадянам, фірмам, державі.

Вважається, що комерційна банківська справа була започаткована ювелірами, які зберігали в себе золото та інші цінності населення. Вкладник залишав своє золото на зберігання, отримував розписку, а коли пред’являв цю розписку, то отримував своє золото і платив невелику винагороду. Отже, перші “пра-банки” були чимось на зразок камер схову. Але якщо людина поклала свою валізу до камери схову, то вона прагне отримати саме цю валізу; якщо ж до банку покладено певну кількість золота, то людині все рівно, чи саме цей шматок, чи інший, рівний за вагою, вона отримає натомість. Ця “анонімність” мала велике значення. Ювеліри скоро вирішили не накладати етикетки на золото, яке належало певній особі, щоб повернути саме цей шматок золота за першою вимогою. Разом з цим клієнт погоджувався прийняти розписку на зазначену кількість золота або грошей даної вартості, навіть якщо це були не ідентичні частинки того, що він залишив для зберігання. Поступово ювеліри-банкіри помітили, що, хоча прийняті ними вклади треба оплачувати за першою вимогою, та вони не вилучаються всі разом. Кожен день, коли одні забирають свої гроші, інші, як правило, роблять внески. Нові депозити мають тенденцію врівноважувати ті, що вилучаються. Тому немає потреби тримати у вигляді резервів абсолютно всі 100% внесків, можна залишити лише частину - для того, щоб за першою вимогою вкладників видавати їхні гроші; але більшу частину можна надавати в позику - і отримувати додатковий прибуток.

Банківська система часткових резервів перед усім має ту особливість, що завдяки їй банки можуть створювати гроші. Коли ювелір давав у позику гроші, які не забезпечувалися повністю золотим резервом, то відбувалося створення грошей. Кількість цих грошей залежала від розміру резерву, який він вважав за потрібне мати на руках. Чим менша сума резерву, тим більшу кількість грошей можна було створити. І сьогодні, хоча золото більше не використовується для підтримки пропозиції грошей, депозитна емісія (створення грошей банківською системою) обмежується кількістю резервів, які банк вважає необхідними або зобов’язаний законом утримувати. В сучасних умовах комерційні банки та інші депозитні установи зобов’язані зберігати у вигляді готівки або депозитів встановлені законом резервні вклади, або просто резерви, що дорівнюють певній частині їхніх зобов’язань по вкладах. Резервна норма визначає розмір цієї певної частини. Резерви виконують, насамперед, засобом контролю за можливостями комерційних банків щодо кредитування.

Сучасний комерційний банк - це організація, яка створюється з метою залучення грошових засобів та розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності та строковості. Головне призначення банку - посередництво у переміщенні грошей від кредиторів до позичальників і від продавців до покупців.

В сучасній теорії банківської справи всі операції банку та банківські послуги поділяють на пасивні, активні і комісійні.

Пасивні операції - це сукупність операцій, спрямованих на формування ресурсів комерційного банку. Ресурси комерційного банку можуть бути сформовані за рахунок, як власних, так і залучених засобів.

До власних ресурсів комерційного банку відносяться:

• статутний фонд (статутний капітал), який формується за рахунок власних коштів учасників; мінімальний розмір статутного фонду визначається в законодавчому порядку;

• резервний капітал - формується за рахунок прибутку; як правило, Центральний банк визначає мінімальний процент банківського прибутку, який треба відрахувати на поповнення резервного капіталу комерційного банку;

• нерозподілений прибуток - та частина прибутку, яка залишається після сплати платежів до бюджету, відрахувань до резервного капіталу та сплати дивідендів.

Власні ресурси банку необхідні для підтримки його стійкості та ліквідності.

Залучені ресурси банку формуються:

• за рахунок залучення позик від інших юридичних осіб (наприклад, даний комерційний банк бере кредит у іншого комерційного банку);

• в процесі депозитних операцій, коли залучаються грошові засоби фізичних чи юридичних осіб у вигляді внесків на певний термін або ж до запитання.

Активні операції комерційного банку - це операції з розміщення власних та залучених коштів банку для отримання прибутку. Від того, як здійснені активні операції, залежить ліквідність, дохідність, і, відповідно, фінансова надійність та стійкість комерційного банку в цілому. В залежності від економічного змісту активні операції поділяють на:

• кредитні (позичкові) - вони складають основу активних операцій і є найбільш ризикованими та найбільш доходними;

• інвестиційні - це операції я розміщення коштів банку у цінні папери та паї небанківських структур з метою спільної господарсько - фінансової та комерційної діяльності, а також розміщення у вигляді строкових внесків у інших кредитних організаціях;

• гарантійні операції - це операції, пов’язані із видачею банком гарантії (поручительства) сплати боргу клієнта третій особі за певних умов;

• операції із цінними паперами - це операції з тими цінними паперами, що котуються на фондовій біржі, а також операції з векселями (облік, переоблік векселів, акцепт, зберігання векселів, продаж їх на аукціоні тощо).

Комісійні операції комерційних банків - це операції, які банк виконує за дорученням своїх клієнтів, отримуючи від них плату у вигляді комісійних. Особливістю цих операцій є те, що для їх здійснення банк не використовує власні чи залучені засоби. До основних видів комісійних операцій відносять:

• розрахунково-касові операції;

• трастові операції (довірчі);

• операції з іноземною валютою;

• інформаційні послуги тощо.

Банкір має дві цілі, що суперечать одна одній. Одна ціль - прибуток. Комерційні банки, як і інші підприємства, прагнуть прибутку. Тому вони надають кредити і купують цінні папери. З другого боку - комерційний банк прагне до безпеки. Для банків безпека означає ліквідність. Найбільш ліквідні активи - це готівка та надлишкові резерви.

Коли економіка процвітає, можна сподіватися, що банки розширять кредит до максимуму своїх можливостей. Ймовірність того, що позичальники не повернуть позику, в цей час незначна. Але грошова пропозиція суттєво впливає на сукупний попит. Надмірно кредитуючи суб’єктів економіки, комерційні банки можуть сприяти надмірному сукупному попиту та виникненню інфляції. Навпаки, коли економіка вступає у фазу депресії, банкіри намагаються відізвати свої раніш надані кредити, бо побоюються великомасштабних вилучень вкладень наляканими споживачами та мають сумнів у здатності позичальників повернути позики. Тож у період спаду банки можуть зменшувати грошову пропозицію, скорочуючи кредитування. Така протидія грошовій пропозиції має тенденцію стримувати сукупний попит та посилювати спад. Отже, від банкірів, що намагаються отримати прибутки, можна чекати таких змін грошової пропозиції, які посилюють циклічні коливання. Саме з цієї причини Центральний банк повинен здійснювати таке керування грошовою пропозицією, яке мало б не проциклічний, а антициклічний напрям. Про засоби, які Центральний банк застосовує з цією метою, йдеться у розгляді концепції “Монетарна політика”.

Для нормального функціонування економіки необхідно, щоб населення країни довіряло вітчизняним банкам. Тоді люди будуть зберігати гроші в банках, а банки, відповідно, матимуть достатні кредитні можливості для надання позик підприємствам. Підприємства, в свою чергу, зможуть за допомогою отриманих кредитів розширювати виробництво, що призведе до загального економічного зростання. Довіра до банків означає і розвиток безготівкових розрахунків, тобто розрахунків за допомогою чеків, кредитних карток тощо, без використання готівки - монет, банкнот, паперових грошей. Безготівкові розрахунки сприяють прискоренню руху грошей в економіці - отже, невелика кількість грошей може обслуговувати всі потреби народного господарства; це має велике значення для приборкання інфляційних процесів.

Висновки:

• Гроші - це необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Сутність грошей розкривається через їх функції: мари вартості, засобу обігу та засобу нагромадження.

• Функцію міри вартості гроші виконують під час визначення ціни на товари та послуги. Функцію засобу обігу році виконують під час обслуговування купівлі-продажу товарів (робіт, послуг). Функція засобу нагромадження передбачає використання грошей для зберігання і примноження багатства.

• Грошима в сучасному розумінні є монети, паперові гроші, банкноти, замінники грошей, банківські рахунки.

• Ринок грошей характеризується попитом на гроші та пропозицією грошей. Попит на гроші в економіці залежить від загального грошового обсягу угод плюс кількість грошей, які індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому. Виділяють трансакційний і спекулятивний попит на гроші. Пропозиція грошей складається з готівки (металевих, паперових грошей і банкнот), замінників грошей та банківських депозитів. Важливе значення при формуванні пропозиції грошей має депозитна емісія, тобто “створення грошей” банківською системою. Взаємодія попиту та пропозиції грошей дозволяє визначити врівноважену “ціну” грошей - ставку позичкового проценту.

• Позичковий процент - це винагорода, яку одержує власник грошей за надання їх у позику, або плата за користування грошима. Ціну, яку сплачують за користування грошима, розраховують як процент від суми позичених грошей. Це і є ставка (норма) позичкового проценту. Вона залежить від ступеню ризику, терміновості, оподаткування та конкуренції на грошовому ринку.

• Кредитні відносини виникають між кредитором і позичальником з приводу руху засобів, які надаються в позику на певний термін за визначену плату (процент) і за умов повернення. Кредит існує в різних формах і забезпечує безперервність процесу відтворення як на рівні економіки в цілому, так і на рівні окремого підприємства чи домогосподарства.

• Кредитна система країни складається з Центрального банку, банківського сектору та небанківських фінансово-кредитних установ.

• Центральне місце в кредитній системі займають банки. Основними операціями сучасних комерційних банків є пасивні, активні та комісійні операції. Надійні комерційні банки сприяють розвитку безготівкових розрахунків та створенню необхідної кількості кредитних ресурсів, яких потребують фірми для безперервного відтворення.