60.Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи.

УвагаДаний вид праці характеризується значним зниженням рухової активності (гіпокінезією), що призводить до серцево - судинної патології; тривала розумове навантаження пригнічує психіку, погіршує функції уваги, пам'яті.

Основним показником розумової праці є напруженість, яка відображає навантаження на центральну нервову систему.

Під напруженістю розумової роботи розуміють характеристику трудової діяльності, яка відображатиме функціональну ступінь психічної (розумової) навантаження в процесі своєї роботи.

Напруженість аналізаторних функцій:

— зору (категорія зорових робіт за СНиП 11-4-79) особливо зір порушується при застосуванні оптичних приладів

— слуху (при виробничій потребі сприйняття мови або диференціювання сигналів)

Емоційна та інтелектуальна- напруженість при вирішенні важких завдань в умовах дефіциту часу та інформації з підвищеною відповідальністю; особливий ризик, небезпека, відповідальність за безпеку інших осіб

Одноманітність:

— кількість елементів у багаторазово повторюваних операціях

— тривалість виконання повторюваних операцій (у секунду) — час спостереження за ходом виробничого процесу без активних дій (% до тривалості зміни)

61. Аналів професійного та виробничого ризиків

З позицій медицини праці (гігієни праці й професійної захворюваності) професійний ризик розглядається в аспекті встановлення кількісних закономірностей виникнення професійної захворюваності працівників і розробки механізмів її попередження. При цьому вивчаються фактори виробничого середовища (шум, вібрація, хімічні й біологічні речовини, радіаційний і інший види проникаючого випромінювання й т.д.) і трудового процесу (інтенсивність праці, темп роботи й т.д.) як джерела ушкодження здоров'я. Даний підхід зафіксований у визначенні професійного ризику, запропонованому Всесвітньою організацією охорони здоров'я: ризик - це математична концепція, що відображає очікувану вагу й/або частоту несприятливих реакцій організму людини на дану експозицію шкідливого фактору виробничого середовища. Рівень ризику визначається шляхом порівняння ступеня поширення тих або інших захворювань по певних професійних групах працюючих у конкретних умовах праці (експозиція факторів виробничого середовища, клас небезпеки речовин і перевищення їхньої концентрації стосовно санітарних норм).

З позиції техніки безпеки й охорони праці професійний ризик розглядається в аспекті виявлення факторів ризику (техніка, технологія й вид виробництва, організація праці, професійна підготовка персоналу й проведення профілактичної роботи з охорони праці), що впливають на рівень виробничого травматизму, і розробки технічних і організаційних заходів для його зниження.

Таким чином, з позиції медицини, охорони праці й техніки безпеки оцінка професійного ризику являє собою аналіз причин його виникнення й масштабів впливу на професійні групи працюючих в окремих галузях економіки.

У процесі оцінки ризику умовно можна виділити чотири етапи: виявлення шкідливих і небезпечних факторів професійного ризику з позиції їхньої потенційної небезпеки для здоров'я працівників, збір даних про частоту й вагу наслідків виробничого травматизму й професійної захворюваності, економічна оцінка наслідків виробничого травматизму й професійної захворюваності, "зондування" професійних ризиків і вибір відповідної моделі страхування.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпечними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик. Виробничий ризик – це ймовірність ушкодження здоров‘я працівника під час виконання ним трудових обов‘язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Шкідливий виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує виробничий процес і вплив якого на працюючого може призвести до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання, виробничо зумовленого чи професійного, і навіть смерті, як результату захворювання.

Захворювання – це порушення нормальної життєдіяльності організму, зумовлене функціональними та/або морфологічними змінами.

Виробничо зумовлене захворювання– захворювання, перебіг якого ускладнюється умовами праці, а частота якого перевищує частоту його у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Професійне захворювання (профзахворювання) – це захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Небезпечний виробничий фактор – небажане явище, яке супроводжує виробничий процес і дія якого за певних умов може призвести до травми або іншого раптового погіршення здоров‘я працівника (гострого отруєння, гострого захворювання) і навіть до раптової смерті.

Виробнича травма – пошкодження тканин, порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів. Як правило, виробнича травма є наслідком нещасного випадку на виробництві.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.