M04025

11

живого. Дослід повторювали багато разів і кожного разу рослина відгукувалася на «крик» гинучого організму. У Тімірязевській сільськогосподарській академії провели експеримент, в якому узяли участь 2 рослини і 5 студентів. За жеребком одну рослину мусили вирвати з коренем, знав про це лише той, хто отримав цей жеребок. Студенти по одному входили і виходили з кімнати. Коли вийшов останній, рослина була вирвана, а знав про це тільки один студент. «Упізнати» його могла тільки друга рослина, яка весь час знаходилася у кімнаті. До рослини причепили датчики і всі п’ятеро студентів один за одним пройшли перед нею. Коли наблизився той, що вирвав рослину, самописець записав шпиль. Дослід повторювали і рослина завжди впізнавала «злодія», навіть і тоді, коли не була присутня під час його дії. Багато дослідів було проведено з геранями у дослідних лабораторіях і їх відгук завжди відповідав реакціям рослин на дії дослідників. В інших дослідах вивчалася здатність рослин співчувати. Те, що з рослин можна приготувати ліки і для життя і від життя, було відомо людям з давніх давен. Навіть наша улюбленка – картопля на Русі спочатку вирощувалася на аптечних городах як ліки від застуди та деяких шкіряних хвороб. Знахарі Сибіру до сьогодні зберегли стародавні заговори і назви лікарських рослин. Наприклад, народні цілительки бабушка Марія та матушка Єлізавета поділилися замовляннями, легендами, притчами про лікарські рослини. Наприклад, про ліки від нервового стресу – Матрьонін чай (незабудка), або Щедрість Землі (при дорожник).

Замовляння:

Матушка, родная земля, Знаю, ты щедра,

Позволь травушку домой унести, Здоровье обрести.

Землица, матушка родная. Всех примешь нас, Каждого – в свой час! Прими мольбу мою.

Я силушку у тебя возьму, Унесу домой тропинками лесными, Торёными и неторёными,

Молю, и ни листочка не загублю. Матушка – землица,

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

12

Щедрость твоя безгранична. Прости Божью Рабу, Унеси хворь мою, Розвей ветрами по морям Да здоровье дай людям.

Українському народу здавна було притаманне ставлення до природи, як до чогось материнського, рідного. Ось, наприклад, текст замовлянь язичницьких часів: « Добрий день тобі, Сонечко ясне! Ти святе, ти ясне – прекрасне; ти чисте, величаве й поважне; ти освітлюєш гори й долини, й високі могили – освіти й мене перед усім світом: добротою, красою, любощами й милостями… Як ти ясне, величне, прекрасне, щоб і я такою була ясною, величною, прекрасною перед усім світом». Образ природи злитий із душею української нації.

Є рослини, що збирають негативну енергію (кактуси), допомагають створити здорове тло у житлах, офісах, лікарнях, дитячих закладах та в інших місцях знаходження людей. Сьогодні у світі широко розповсюджується рух «За зелений офіс».

В Україні традиційно обсаджували будівлі та подвір’я соняхами, рожами, чорнобривцями та дуже полюбляли глини та вироби з них. Посуд, прикраси в горниці, долівка – червона глина, білі хатки – каолін, біла глина на стінах кімнат – створювала затишок в оселі. А сьогодні відомо, що енергетичні портрети білої глини і людини дуже схожі. З давніх давен глини використовувалися як протизапальний та косметичний засіб. Сьогодні дослідницькі лабораторії Харкова, Дніпропетровська, Києва створюють з різних глин косметичні засоби. Глина зарекомендувала себе не тільки як гарні природні ліки, а й як засіб збереження краси і продовження молодості. Кожен вид глини діє на шкіру по-своєму. Наприклад, зелена глина вміщує багато міді, заліза та інших мікроелементів. Вона – найкращий сорбент з усіх типів глин. Відмінно підходить до жирної шкіри. Здійснює глибоку очистку шкіри, звужує пори та нормалізує роботу сальних залоз, пом’якшує та розгладжує шкіру. Застосовується для лікування волосся від лупи та лущення шкіри голови. Вона найактивніша серед глин.

Сотні тисяч років тому, в епохи палеоліту, мезоліту, для людської спільноти характерним було пристосування до природи, велика повага до неї, схиляння перед її силами та явищами. Люди збирали дари природи, виготовляли примітивні знаряддя праці,

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

13

полювали, рибалили. Пізніше, в період неоліту (8—3-тє тисячоліття до н. е.), зародилися примітивне землеробство, скотарство, почалося виготовлення досконаліших знарядь праці та виробів із кістки, рогу, каменю, дерева, глини (гачки, сітки, пастки, сокири, човни, посуд), будівництво перших жител і святилищ. Людина використовувала лише силу своїх м'язів, її вплив на довкілля був мінімальним і практично не позначався на функціонуванні екосистем суші. На екосистеми Світового океану людина не впливала взагалі.

Першого удару природі люди завдали, почавши інтенсивно розвивати землеробство, особливо коли для підготовки площ під сільськогосподарські угіддя стали випалювати тисячі гектарів лісів (пізній неоліт).

За допомогою вогню люди полювали на диких звірів, завдаючи відчутних збитків природі. А розвиток скотарства супроводжувався виїданням худобою трав'янистих масивів на великих площах аж до їх повної деградації.

Ще на початку неоліту, коли людина винайшла лук, спис та інші ефективні знаряддя вбивства, дуже швидко, можливо, за кілька тисячоліть, майже на всій планеті були винищені мамонти, шаблезубі тигри та інші великі тварини — вичерпалося основне джерело харчування. Почалася перша глобальна екологічна криза.

Історія свідчить про наявність сумної закономірності: вибухи чисельності популяцій виду гомо сапіенc, що відбувалися періодично у зв'язку з його розселенням на планеті, як правило, супроводжувалися цілковитим винищенням великих травоїдних тварин і птахів.

Розвиток другої глобальної екологічної кризи. З розвитком землеробства й скотарства пов'язані перші локальні й регіональні екологічні кризи, спричинені різкою зміною мікроклімату, складу й стану флори, фауни, ґрунтів, зменшенням природних біологічних ресурсів. Приклад цього — пустелі Північної й Центральної Африки, Близького Сходу, центральної частини Північної Америки, що утворилися під впливом діяльності людини лише кілька тисяч років тому.

Наступний етап збільшення тиску людини на природу пов'язаний із розвитком промисловості в XV—XVIII ст., коли кількість населення перевищила 500 млн. чоловік і були досягнуті значні успіхи в будівництві, техніці, хімії, почалося вивчення й освоєння Світового океану.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

14

Концентрування великої кількості людей у перших містах супроводжувалось активним винищенням лісів навколо них (деревина йшла на будівництво, опалення, випалювання цегли, виготовлення меблів і знарядь праці, транспортних засобів тощо), спустошенням луків, пасовиськ, виснаженням сільськогосподарських угідь. Міста поступово ставали районами екологічних напружень, а процес урбанізації обернувся на негативний екологічний фактор.

Від кінця XVIII і до першої половини XX ст., в період бурхливого розвитку фізики, хімії, техніки, винайдення парового й електричного двигунів, освоєння атомної енергії, розвитку авіації, коли кількість населення перевищила 3,5 млрд. чоловік, негативні екологічні процеси почали набувати глобального характеру, хоча ще не досягай масштабів кризи. Особливості ставлення людини до природи в цей період полягали в активному «підкоренні» її, в боротьбі з нею, хижацькому споживанні всіх її ресурсів з упевненістю в тому, що вони невичерпні.

Останні 35—40 років XX ст. — це був період атомної енергетики й комп'ютеризації, на який припадав активний розвиток другої глобальної екологічної кризи. Вона проявлялась у перевиснаженні природних ресурсів, часом — у вичерпанні їх, у перезабрудненні довкілля, деградації біосфери, до чого призвели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітаризація та суперспоживання. Важлива особливість сучасного періоду — поява спочатку окремих учених і «друзів природи», потім — колективів учених і багатьох громадських «зелених» організацій і рухів у всьому світі (лише в Україні в 2002 р. офіційно зареєстровано понад 450), які, усвідомивши значення природи для життя людини, необхідність зберігати її, раціонально використовувати й відновлювати, визначивши безпосередню залежність між добробутом людей, їхнім здоров'ям та різноманітністю природи, почали активну боротьбу за збереження й охорону довкілля. Зміцнюється міжнародне співробітництво в галузі охорони природи, укладено важливі екологічні угоди, більшість держав прийняли природоохоронні закони, широко розвивається екологічна освіта.

Для того щоб жити в нашому спільному домі, ми повинні виробити не лише деякі загальні правила поведінки — правила співжиття, а й стратегію свого розвитку. Правила співжиття мають здебільшого локальний характер, де все вирішується культурою

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

15

населення, технологічною а, головне, екологічною грамотністю й дисципліною місцевих чиновників (зобов'язаних дотримуватися сформованої новою наукою екологією нової системи заборон у сфері взаємовідносин людини й природи, нових законів про охорону природи й людини). Аби виробити загальнолюдську, планетарну стратегію — мало самої тільки культури та екологічної освіченості, мало й дій грамотного (що буває надзвичайно рідко) уряду. Постає необхідність створення загальнолюдської стратегії, що охоплює буквально всі грані життєдіяльності людей (нові системи промислових ресурсозберігаючих і безвідходних технологій, сільськогосподарських, що вдосконалюють обробіток ґрунтів, застосування добрив, культивування рослин із великим коефіцієнтом корисного використання сонячної енергії). Необхідно, нарівні з регламентацією, створювати нові біогеохімічні цикли, тобто новий кругообіг речовин. Вирішення подібних проблем посильне лише людству в цілому. А це вимагатиме змін усієї організації планетарного суспільства, формування нової цивілізації, перебудови найголовнішого — тих систем цінностей, які встановлювалися віками! (М. М. Мойсеєв).

Незважаючи на певні досягнення в природоохоронній діяльності в окремих країнах (Німеччина, США, Велика Британія, Китай, Японія, Нідерланди), на зростання занепокоєності людей станом природи своїх регіонів та біосфери в цілому, сьогодення характеризується поглибленням глобальної екологічної кризи, надзвичайно низьким рівнем екологічної освіти й свідомості більшості населення, дальшим нарощуванням промислових та сільськогосподарських потужностей, нещадною експлуатацією всіх видів природних ресурсів, збільшенням забруднень геосфер і накопиченням шкідливих відходів.

Екологічна криза другої половини XX ст. в історії людства була найбільш глибокою й трагічною, і подолати її надзвичайно важко. Відбувається процес її активізації, що призводить до значних міграцій народів, провокує війни, інші соціальні потрясіння локального, регіонального й навіть глобального масштабу, передусім через дефіцит прісної питної води й енергоресурсів.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

16

1.2. Поняття екологічної кризи.

Екологічна криза (ЕК) – це напружений стан стосунків між людством та природою, що характеризується невідповідністю розвитку виробничих сил та стосунків виробництв у людському суспільстві ресурсно – економічним можливостям біосфери.

Сучасну ЕК називають «кризою редуцентів», визначаюча ознака її – небезпечне забруднення біосфери продуктами діяльності людей і порушення через це природної рівноваги.

Поняття «екологічна криза» вперше з’явилося у науковій літературі в середині 1970-х років.

Екологічну кризу поділяють на природну та соціальну. Природна частина свідчить про настання деградації природного середовища. Соціальна складова екологічної кризи полягає у неспроможності державних та суспільних структур зупинити деградацію оточуючого середовища та оздоровити його.

Екологічна криза може бути локальною і глобальною. Локальна ЕК виражається в місцевому підвищенні рівня забруднень (наприклад, звалища у Дніпропетровську, на 30 км розповсюдилися продукти горіння, на глибину 5 метрів), хімічних, теплових, шумових, електромагнітних – за рахунок одного або декількох близько розташованих джерел. Локальна ЕК може бути усунена адміністративними та економічними заходами.

Глобальна ЕК – зміна характеристик природного середовища у масштабах планети і є небезпекою для всього населення Землі. Боротися з глобальною ЕК набагато важче: вважається можливість її вирішення лише в разі мінімізації забруднень до рівня, з яким природа Землі зможе впоратися самостійно. На сьогодні ЕК обіймає чотири основні компоненти: кислотні дощі, парниковий ефект, забруднення планети супертоксикантами, озонні діри.

У останні роки обговорюються дві точки зору на подолання ЕК. Перша – ідея біологічної стабілізації довкілля (автори росіяни В.Г. Горшков, К.Я. Кондратьєв, К.С. Лосєв). Сутність: біота планети, як найважливіший чинник формування і стабілізації природного середовища за умов збереження її в достатньому для стабілізації обсязі, здатна повернути біосфері її стійкість. Вважається, що механізм – замикання біосферних циклів екосистемами, що

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

17

збереглися. У Росії – 700-800 млн. га (41-47%), у Канаді – 640 млн. га (65%), в Австралії – 33%, в Бразилії – 28%, у Китаї – 20 %, в Алжирі – 64%. Тобто, у біоти є резерви для збереження життя.

Друга точка зору – ідея «втиснення» людства у природні колооберти. Вважається, що у біоти немає резервів, всі екосистеми деградовані так чи інакше (зменшилося біорізноманіття, змінився видовий склад екосистем, їх фізико – хімічні параметри, водний і грунтовий режим, клімат). Людина втягує у сферу людської діяльності нові типи об’єктів - складні системи, природні екосистеми, нові технології. Людина, що працює з системою, яка саморозвивається, може розраховувати на потенційно катастрофічні наслідки.

1.3. Глобальні проблеми екології.

Екологічна криза характеризується цілою низкою проблем, що загрожують усталеному розвитку.

До глобальних належать проблеми, які самотужки не може здолати навіть найбагатша країна, вони потребують участі всієї людської спільноти. У відповідності з програмою ООН, з проблем оточуючого середовища глобальні екологічні проблеми згруповані у наступні основні розділи:

−Зміна атмосфери і клімату;

−Зміна гідросфери;

−Зміна літосфери: проблеми, пов’язані з добуванням та використанням корисних копалин, а також з використання земної поверхні;

−Зміна біоти (рослинний та тваринний світ);

−Зміни у сільському і лісовому господарствах;

−Демографічні проблеми, в тому числі проблема виробництва продуктів харчування;

−Урбанізація; проблеми населених пунктів;

−Вплив оточуючого середовища і його змін на здоров’я населення;

−Проблеми розвитку промислового виробництва;

−Проблеми, пов’язані із виробництвом і споживанням енергії;

−Проблеми, пов’язані з розвитком транспорту;

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

18

−Розвиток природоохоронної освіти і розуміння суспільством проблем оточуючого середовища;

−Проблеми, пов’язані з дією війн на оточуюче середовище, а також можливі екологічні наслідки війн.

Вибір пріоритетних з числа гострих проблем дуже складна задача. На Конференції міністрів оточуючого середовища європейського регіону, 23 квітня 1993 року, була прийнята «Програма дій по охороні довкілля для країн Центральної та Східної Європи». Нагальною була визнана проблема погіршення здоров’я населення в результаті низької якості оточуючого середовища.

Розглянемо тільки деякі з цих проблем.

Проблема екологічної освіти. У другій половині ХХ ст. відбувається, можна сказати, «екологізація» сучасної науки. Це пов’язано з усвідомленням величезної ролі екологічних знань, розумінням того, що діяльність людини часто не просто чинить шкоду довкіллю, але, впливаючи на нього негативно, змінюючи умови життя людей, загрожує самому існуванню людства. Необхідність розуміння, яким чином відбувається вплив людини на оточуюче середовище та знайти ті межі зміни умов, котрі дозволяють не допустити екологічної кризи. Таким чином, екологія стає теоретичним підґрунтям для раціонального використання природних ресурсів.

Якщо в період свого становлення екологія вивчала відносини організмів з оточуючим середовищем і була складовою частиною біології, то сучасна екологія охоплює надзвичайно широке коло питань і тісно пов’язана з цілою низкою суміжних наук, навіть з’явилися такі відгалуження, як архоекологія – екологічна архітектура та мілітаристична екологія. Необхідність екологічного виховання і навчання багатьма країнами усвідомлена вже давно. Наприклад, в Голландії з 1919 року діє служба дитячого шкільного виховання. Заняття проводяться таким чином, щоб діти самі відкривали для себе природу під час практичного спілкування з нею. Такі знання зберігаються на все життя. Екологічне виховання в Росії на дошкільному етапі навчання ґрунтується на спеціально розроблених у Академії педагогічних наук «Програмі виховання в дитячому садочку» за спрямуванням: виховання у дітей любові до рідного краю, сприймання краси природи, ощадливе ставлення до всього живого,

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

19

формування елементарних знань про природу, про природні явища та зв’язки між ними.

Ще у 60-ті роки природу розглядали, як джерело матеріальних благ, необхідних для задоволення все зростаючих людських потреб. Однак, сьогодні у шкільних програмах країн СНГ екологія або екологія рідного краю входить до обов’язкових навчальних дисциплін. Не виключені обставини, що дисципліна лише значиться у переліку програмних дисциплін, а вивчається математика або фізкультура, що неприпустимо, екологічна культура не прищеплюється, екологічне виховання не реалізується. Реалізація в Україні документів Міністерства освіти щодо екологічної освіти та екологічної культури вимагає висококваліфікованих викладачів – екологів.

Стан природного оточення як елемент екологічної культури, показує культуру нашого суспільства. Не дарма всесвітня організація інженерних федерацій розробила кодекс екологічної етики для всіх інженерів, робота яких пов’язана з виробництвом. Я наведу тут лише деякі заповіді кодексу:

-Домагатися кінцевої цілі Вашої роботи, використовуючи якомога менше сировини та енергії і створюючи мінімум відходів та будь-яких забруднювачів;

-Ретельно вивчайте оточуюче середовище, на яке буде спрямована Ваша діяльність, вплив Ваших розробок;

-Основну увагу приділяйте обмірковуванню результатів Ваших пропозицій та дій, враховуючи їх вплив на здоров’я;

-Відхиляйте будь-які пропозиції, що чинять шкоду природі.

Коментарі зайві, ці заповіді – відповідь на екологічні потреби сьогодення. З 1972 року під егідою ООН ведеться Список всесвітньої спадщини, який нараховує біля 300 об’єктів. З них культурного – 211, природного - 70, а змішаних близько – 10. З України немає жодного, а з Росії – лише 2.

Обговорення масштабного антропогенного впливу людини на природне довкілля стало поштовхом до конкретних кроків на рівні держави, які знайшли відображення в Національному Законі про охорону навколишнього природного середовища 1969 року, а також в Національному Законі про екологічну освіту 1970 року.

Перший Національний закон з екологічної освіти було підписано президентом США Річардом Ніксоном у жовтні 1970 році. Цим

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

20

законом було започатковано Міністерство з екологічної освіти, яке після реформування у 1979 році стало Департаментом міністерства освіти. Департамент з екологічної освіти надавав дотації для розвитку навчальних програм з екологічної освіти та забезпечував підвищення кваліфікації вчителів. Протягом 1980х років Конгрес ліквідував Департамент з екологічної освіти як організацію федерального рівня для того, щоб надати можливість кожному штату підвищити свою роль у розвитку екологічної освіти.

70-ті - 80-ті роки XX століття стали періодом найактивнішого розвитку природоохоронного руху й реформування шкільної екологічної освіти в США.

Під час роботи Національного конгресу з екологічної освіти (12-17 серпня 1983 року, м. Берлінгтон, Вермонт) започатковано "Проект Дика Природа" (WILD), який поширює ідеї консерваціонізму,

ана змістовному рівні охоплює тематику захисту дикої природи.

В1990 році Конгресом США було знову прийнято й підписано президентом Джорджем Бушем Національний закон з екологічної освіти, який відновив діяльність Департаменту з екологічної освіти у складі Американського відомства з охорони навколишнього середовища. Законом передбачається фінансування Відомства з охорони навколишнього середовища задля забезпечення виконання Закону, започаткування й діяльність різних програм і заходів в галузі екологічної освіти.

Національний проект розробки стандарту з екологічної освіти започатковано в 1993 році Радою директорів Північноамериканської Асоціації з екологічної освіти. При розробці стандарту було використано матеріали стандартів з таких навчальних дисциплін, як математика, рідна мова, мистецтво, географія, суспільствознавство, природничі науки, історія. Протягом дії цього проекту була підготовлена серія документів, які стосувались нормативів для навчально-виховного процесу з екологічної освіти: "Навчальні

"Нормативи для професійної підготовки вчителів у галузі екологічної освіти" (2001), "Неформальна екологічна освіта: нормативи для впровадження" (2004).

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com