M04025

191

На зовнішнє опромінення припадає основна частина дози опромінення людини і тварин за короткий період, бо воно обумовлене

випромінюванням радіонуклідів з коротким періодом напіврозпаду ( Te132, Y 132, I 131, та ін.). наявність довго живучих радіонуклідів (Sr 90, Cs 137, Pu 240, Pu 239, та ін.) у харчовому ланцюгу спричинює внутрішнє

опромінювання людини і тварин протягом багатьох десятиліть після забруднення.

Особливість радіоактивного забруднення грунтового покриву, полягає в тому, що маса радіоактивних домішок дуже мала і вони не призводять до кількісних змін основних властивостей грунту. Вміст гумусу, елементів живлення, ємність катіонного обміну, pН та EН і інші показники не змінюються. Істотне значення мають розподіл радіонуклідів по профілю грунту, їх концентрація у грунтовому розчині, ступінь рухомості та доступність рослинам.

Грунти важкого гранулометричного складу з високим вмістом гумусу здатні вбирати велику кількість радіонуклідів, протидіяти їх надходженню в рослини. Однак рівень радіоактивного забруднення в цих грунтах може з часом зростати. У легких грунтах з високим вмістом органічної речовини (дерново – підзолисті, сірі опідзолені) в умовах промивного водного режиму спостерігається значна міграція радіонуклідів по профілю, існує небезпека забруднення підґрунтових вод.

Забруднення рослин триває досить довгий період часу, оскільки грунт досить міцно утримує радіонукліди. Забруднені грунти

– основне джерело радіонуклідів, що потрапляють у кормові харчові ланцюги.

Велику небезпеку являють собою стронцій – 90 та цезій – 137, що можуть накопичуватись і тривалий час зберігатися у грунтах. Вони за хімічними властивостями подібні до кальцію і калію і можуть інтенсивно поглинатися рослинами. Потім з продуктами рослинного або тваринного походження вони потрапляють до людського організму, де й накопичуються: стронцій – у кісткових, цезій – у м’язових тканинах. Маючи період напіврозпаду відповідно 28,6 та 30,2 роки, вони тривалий час зберігаються у зараженому організмі, і нерідко, накопичуючись, чинять шкоду здоров’ю.

У людей, які проживають на забруднених територіях, спостерігається цілковита жіноча та часткова чоловіча стерильність, збільшується число хворих на лейкоз і рак, підвищується смертність.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

192

Паралельно зі збільшенням використання пестицидів накопичувалися і докази їх негативної дії на довкілля. Як і попереджали екологи, швидко виявилися наступні негативні прояви "хімічної війни" людей проти комах і рослин:

а) разом зі шкідниками гинули спочатку корисні комахи (бджоли, джмелі тощо), а потім і птахи. Втрати від зниження врожаю полів і садів унаслідок вимирання запилювачів часто були вищими, ніж зиск, підрахований для "захищених" хімією площ. У капіталістичних країнах це призвело до низки судових процесів, адже часто зиск отримували одні фермери, а шкода від пестицидів діставалася іншим;

б) суттєве зниження чисельності бодай одного з домінуючих видів у біосфері звільняло екологічну нішу для інших чи порушувало систему міжвидових відносин. Наслідком дуже часто було заміщення одних шкідників на інші, не менш небезпечні. Наприклад, на бавовняних полях США за три десятиліття змінилось аж шість шкідників. У Японії кількість шкідливих видів, регулювання чисельності яких вимагали потреби сільського господарства, зросла практично удвічі за роки постійного використання пестицидів;

в) відповідно до основних законів популяційної екології та еволюційної біології безперервне використання однієї й тієї самої хімічної субстанції рано чи пізно виділяє з усіх шкідників над-стійких до отрути. Для підтвердження цього не треба звертатись до закордонного досвіду. Роки "хімічної" боротьби з тарганами вивели таку породу, для якої отруйна у недалекому минулому речовина стала мало не їжею. Недаремно жартівники радять не сипати найновіший інсектицид на прусаків, а вкрити ним спочатку підбори. Потім з підборів переносити його на комах, яких перед тим треба зігнати у купку на середину кімнати. У цьому разі є певна надія на стовідсоткову ефективність "засобу"1.

Вирішальними доказами на користь припинення масового використання пестицидів стали збільшення їх концентрації уздовж трофічного ланцюга та погіршення здоров'я осіб, які працювали з ними чи жили на забруднених пестицидами землях.

Найширшого розголосу набули факти такої високої концентрації ДДТ у жирових тканинах полярних птахів, що це справило негативний вплив на їх розмноження. Спалах емоцій шведів та інших європейців

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

193

викликало у 1965 р. дев'ятсотразове перевищення встановлених Всесвітньою організацією з охорони здоров'я припустимих норм вмісту решток пестицидів на основі ртуті у тканинах впольованих у лісосмугах фазанів.

Одночасно лікарі США щораз частіше мали справу з випадками отруєння осіб, які працювали з пестицидами, розпиляли їх над полями. Накопичилися статистично достовірні дані про широкий спектр шкідливої дії (насамперед канцерогенної і генетичної) речовин з групи пестицидів і на людей. Виявилося, що вона рідко виявляє себе негайно, а найчастіше це трапляється після певного (інколи досить тривалого) латентного періоду.

Американці на той час були настільки зацікавлені питаннями власного здоров'я, що подібні повідомлення справили на громадську думку незрівнянно більший вплив, ніж гучний провал наприкінці 50-х років "пестицидної війни" проти вогняних мурах на території кількох штатів Півдня США. Посипання їх із літаків (!) сумішшю двох пестицидів упродовж двох років із сумарним внесенням 4 кг отрути на кожен гектар мало вплинуло на мурах, зате різко знизило чисельність більшості інших комах, комахоїдних птахів і навіть звірів.

Під тиском "четвертої влади" (преси) були створені, як це заведено у США, комісії, які встановили багато цікавого. Наприклад, лише 1983 р. виробники запропонували потенційним покупцям 600 нових пестицидів, а повну токсикологічну перевірку за той же час пройшло лише чотири речовини (та й ті, мабуть, розпочали перевіряти раніше). Справило враження й таке "приємне" відкриття: повний ККД пестицидів лежить у межах 0,1—1 %. Отже, у найкращому разі соту частину отрути з'їдають шкідники (а частіше — лише 1/500 чи 1/1000), решта дістається нейтральним чи корисним видам і надовго отруює довкілля.

Наслідком усіх цих подій стало негативне ставлення більшості населення до "хімізованої" сільськогосподарської продукції, введення обмежень на використання пестицидів та їх граничний вміст у ґрунті. Здобули популярність "чисті" продукти, які фермери отримували без інтенсифікаторів чи засобів хімічного захисту. Недивно, що вже наприкінці 80-х років у розвинених країнах біологічні методи захисту рослин дістали перевагу над хімічними за площею полів. Пестициди тимчасово вживаються майже виключно для технічних культур за суворого обмеження площі обробітків посівів.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

194

Втративши внутрішній ринок, західні виробники опинилися у скрутному становищі, бо мали чималу кількість невикористаних пестицидів. Знизивши ціни, вони запропонували їх фермерам інших країн, рекламуючи на всі лади. Радянський Союз, який сам продукував, застосовував і експортував лише прості за складом пестициди першого покоління на основі хлору, став одним з найбільших імпортерів зі США, де за золото купував і зерно, і новітні хімічні засоби захисту рослин.

Прихильники "економної економіки" зрозуміли, що масове використання пестицидів обіцяє швидке вирішення нерозв'язної для більшовиків проблеми нормального забезпечення їжею не тільки партійної номенклатури і армії, а й населення та різкого збільшення виробництва волокна бавовни. Останнє було абсолютно необхідним не стільки для текстильної, скільки для воєнної промисловості. У 80-х роках дуже швидко збільшилося використання в СРСР цілої гами найефективніших (найотруйніших) закордонних пестицидів, частина яких уже була на той час заборонена у країнах-виробниках.

У південній частині СРСР отруту сипали у ґрунт у неймовірній кількості. Наприклад, бавовняні поля Середньої Азії отримували щороку понад 0,5 ц/га отрут. Ненабагато менше сипали на рисові поля Кубані, у ґрунти Молдавії, півдня України, Низька культура, бездумне виконання наказів "всезнаючих" партійних керівників, покарання за економію пестицидів зробили свою справу. Не десятки, а сотні механізаторів передчасно померли від отруєння. За офіційними даними, середня тривалість їхнього життя була на 20 років нижчою, ніж у чоловіків з іншими спеціальностями.

Зовсім сумну картину виявили вчені, які наприкінці 80-х років глибоко дослідили стан здоров'я населення у районах інтенсивної пестидизації сільського господарства. Найсильніше постраждали діти до 14 років, які росли і формувалися в отруєному довкіллі. "Рекордними" для території СРСР там були смертність дітей віком до року і відсоток народжених уже мертвими, хвороби матерів, випадки анемії, туберкульозу, вірусного гепатиту та багатьох інших хвороб, характерних для нерозвинених і бідних країн.

Дійшло до того, що у школах південних республік (як у Молдавії) список дітей у класному журналі подекуди складався з двох частин. Школярів з більшої частини запитували на уроках і ставили оцінки, з меншої (нижньої) — ні, оскільки вони не могли нічого

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

195

засвоїти. Викладачі наших сусідів із сумом спостерігали, як поступово зростала у першому класі нижня частина списку і скорочувалася верхня.

На території України найбільше хімічно забруднені ґрунти південних областей, де багато років невміло використовується зрошення з внесенням великої кількості мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Рекордні рівні забруднення мають площі, де намагалися вирощувати рис. На значній території перевищено припустимі концентрації ДДТ, в окремих місцях вони збільшені не в 1—3, а в 10—20 разів. Аналізи показали, що й інші пестициди зустрічаються у підвищених концентраціях і під зерновими, і під технічними культурами.

Та відносне перевищення ГДК хліборобами у багато разів поступається промисловому забрудненню ґрунтів. У десятки (!) разів перевищені ГДК по свинцю у землі в Алчевську, Костянтинівці, Донецьку, по кадмію — у цих же містах, а також у Кривому Розі та Маріуполі.

Світовий асортимент пестицидів, що випускалися в промисловому масштабі, за станом на 1989 р., нараховував близько 700 найменувань хімічних сполук, на базі яких виготовлялося понад 12 000 препаратів. Забруднення грунтів пестицидами в світі з року в рік зростає.

В цілому по Україні у 1986—1987 рр., коли постачання агрохімікатів було максимальним, пестицидне навантаження становило 5,5 кг/га (Майстренко, 1998). До 1991 р. цей показник зменшився до 2,8, в 1995 р. — до 1,1 кг/га. Одночасно відбуваються якісні зміни пестицидів, що постачаються господарствам. У 1987— 1990 рр. зменшилася частка хлорорганічних сполук, зросло використання фосфорорганічних сполук і гербіцидів. Зменшення використання пестицидів пов'язане з економічною кризою та відсутністю достатніх коштів у господарствах. Однак це не означає, що вони відмовились від застосування пестицидів і що воно не буде зростати в майбутньому. Надмірне застосування пестицидів завдає шкоди довкіллю, включаючи тварин та людину. Не шкідливих для людини пестицидів не існує. Багато з них завдають вираженої канцерогенної та мутагенної дії. Потрапляючи з продуктами харчування до організму людини, пестицидні препарати можуть спричинити низку захворювань: алергію (ГХЦГ, цінеб); дерматит (гранозан); бронхіальну астму

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

196

(фосфорорганічні сполуки). Деякі фосфорта хлорорганічні пестициди характеризуються ендокринною, гонадотоксичною, катарактогенною та канцерогенною дією.

Деякі пестициди здатні до міграції в природному середовищі: з ґрунту вони потрапляють у води поверхневого та підґрунтового стоку, донні відклади водойм, атмосферу, а через продукти рослинного і тваринного походження — в організм людини.

Рис. 5.3 Міграція пестицидів.

У районах з інтенсивним застосуванням пестицидів відбувається зміна чисельності та видового складу комах, птахів, ссавців, особливо мешканців ґрунту. Вже зараз відомо понад 800 видів комах, нечутливих до інсектицидів. Швидко зростає стійкість бур'янів до гербіцидів, грибкових захворювань, що поширюються, — до фунгіцидів.

За наявними даними, лише 1—3 % фунгіцидів та інсектицидів досягають мети, лише 5—40 % гербіцидів знищують бур'яни.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

197

За цільовим призначенням пестициди поділяють на такі групи:

—гербіциди — для боротьби з бур'янами;

—інсектициди — зі шкідливими комахами;

—фунгіциди — для боротьби з грибними хворобами рослин;

—зооциди — зі шкідливими хребетними;

—родентициди — з гризунами;

—бактерициди — з бактеріями та бактеріальними хворобами рослин;

—альгіциди — для знищення водоростей і бур'янів у водоймах;

—дефоліанти — з метою видалення листу і бадилля;

—десиканти — для підсушування листу перед збиранням врожаю;

—ретарданти — з метою гальмування росту рослин, підвищення стійкості стебел.

За ступенем комплексної дії на організм людини і теплокровних тварин розрізняють чотири класи пестицидів: 1) надзвичайно небезпечні; 2) високо небезпечні; 3) помірно небезпечні; 4) мало небезпечні. Серед основних причини глибоких змін, що відбуваються у природному середовищі унаслідок застосування пестицидів, виокремлюють такі:

— пестициди надзвичайно токсичні для людей і тварин;

—під час їх застосування уражаються не лише об'єкти "придушення", а й багато інших видів, у тому числі їхні природні вороги і паразити;

—пестициди завжди застосовуються проти популяцій;

—як правило, майже завжди витрачають значно більшу кількість препаратів, ніж потрібно для знищення шкідників;

—залишки пестицидів акумулюються й концентруються у харчових (трофічних) ланцюгах;

—залишки пестицидів виносяться також за межі оброблюваної території;

—з'являються резистентні до пестицидів форми шкідливих

організмів.

26 вересня 2002 р. Україна приєдналася до Роттердамської конвенції про процедуру попередньої обґрунтованої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин та пестицидів у міжнародній торгівлі, прийнятої 10 вересня 1998 р. Ця Конвенція спрямована на врегулювання міжнародної торгівлі небезпечними хімічними

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

198

речовинами з метою охорони здоров'я людини та навколишнього середовища від потенційного шкідливого впливу й заохочення їх екологічно обґрунтованого використання шляхом сприяння обміну інформацією, запровадження процедури прийняття рішень щодо їхнього імпорту та експорту на національному рівні.

Зменшення у кілька разів обсягів використання пестицидів в останні 10—15 років, хоча і сприяло зниженню забруднення ґрунтів та сільськогосподарської продукції отрутохімікатами, але ситуації суттєво не змінило. Це зумовлене тим, що залишки пестицидів знаходяться у ґрунті тривалий час.

5.6 Рекультивація земель.

Порушення та рекультивація земель

Порушення земель відбувається при виконанні пошукових робіт, видобуванні та переробленні корисних копалин, при будівництві підприємств та доріг. Воно викликає зміни ґрунтового покриву, гідрологічного режиму, утворення техногенного рельєфу та інші якісні зміни. Порушені землі втрачають свою початкову цінність та є джерелом негативного впливу на навколишнє середовище.

При виконанні земляних робіт верхні родючі шари, котрі містять гумус, підлягають зніманню та подальшому використанню на малопридатних і рекультивованих землях. Норми знімання родючого та потенційно родючого шарів грунтів

H = h× F, м3 H = h× F × g, т

де h — глибина родючого шару; F — площа ґрунтового контуру; g — питома вага родючого шару.

Глибина знімання родючих шарів грунтів регламентується Держстандартом 17.5-3.06-85.

Порушені землі підлягають рекультивації, під якою розуміють комплекс робіт, скерованих на відновлення продуктивності та господарської цінності земель, а також поліпшення якості навколишнього середовища згідно з інтересами суспільства.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

199

За величиною зон та рівнем забруднення грунтів поділяється на фонове, локальне, регіональне, глобальне.

Фоновим вважається такий вміст забруднюючих речовин в грунті, котрий відповідає або близький до його природного складу.

Локальним вважається забруднення грунту поблизу одного або сукупності декількох джерел забруднення.

Регіональним є таке забруднення грунту, котре виникає внаслідок переносу забруднюючих речовин на віддаль не більше 40 км від техногенних та більше 10 км від сільськогосподарських джерел забруднення.

Глобальними називають забруднення грунту, котрі виникають внаслідок дальнього переносу забруднюючої речовини на віддаль більше 1000 км від будь-яких джерел забруднення.

Найбільш небезпечними для грунтів е хімічні забруднення, ерозія, засолення. За ступенем небезпеки хімічні речовини поділяються за Держстандартом 17.4.1.02-83 на три класи:

1клас — високонебезпечні речовини;

2клас — помірно небезпечні речовини;

3клас — малонебезпечні речовини.

Клас небезпеки встановлюється за показниками (табл. 5.5).

Таблиця 5.5 Показники та класи небезпеки хімічних речовин

За ступенем стійкості до хімічних забруднень та характером зворотної реакції грунти поділяються на дуже стійкі, середньостійкі, малостійкі. Ступінь стійкості грунтів до хімічних забруднень характеризується такими показниками, як гумусний склад грунту, кислотно-основні властивості, окислювально-відновлювальні

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com

200

властивості, катіонно-обмінні властивості, біологічна активність, рівень ґрунтових вод, частка речовин, що знаходяться в розчиненому стані.

При оцінці стійкості грунтів до хімічних забруднень слід враховувати показники, що характеризують короткотермінові (2—5 роки), довготермінові (5—10 років) зміни грунтів та показники ранньої діагностики розвитку змін у грунтах.

Короткотермінові зміни властивостей грунтів діагностуються за динамікою вологості, величиною водневого показника рН, складом ґрунтових розчинів, диханням грунтів, вмістом поживних речовин.

Довготермінові зміни властивостей грунтів діагностуються за складом та запасом гумусу, відношенням вуглецю гумінових кислот до вуглецю фульвокислот, втратами грунтів внаслідок ерозії, загальною лужністю, кислотністю, вмістом солей.

Функціонування промислових підприємств, транспорту та енергетичних установок викликає регіональне і навіть глобальне забруднення грунтів. Регіональне забруднення грунтів може викликатися кислотними дощами, що випадають поблизу великих промислових підприємств, котрі викидають в атмосферу шкідливі гази. Природні процеси (міграція, перетворення, розклад, вимивання, вивітрювання, сонячна радіація, клімат) сприяють самоочищенню грунтів. Захисна здатність грунтів щодо самоочищення має певні межі, котрі слід враховувати при організації виробничої та господарськопобутової діяльності.

Основними характеристиками грунтів щодо самоочищення є час самоочищення та захисна спроможність грунтів, котра характеризує і'х здатність суттєво знижувати токсичність забруднюючих речовин. Час самоочищення — інтервал, протягом котрого відбувається зменшення масової частки речовини, що забруднює грунт, на % від початкового значення або до його фонового значення. Для самоочищення грунтів, а також для їхнього відновлення потрібно багато часу, витрати якого залежать від характеру забруднень та природних умов. Процес самоочищення грунтів триває від декількох днів до декількох років, а процес відновлення порушених земель — сотні років.

PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com