7 Основні положення організації зберігання і ремонту боєприпасів

7.1 Загальні положення

7.1.1 Поняття «артилерійські боєприпаси»

Артилерійськими боєприпасами називаються предмети артилерійського озброєння (снаряди, бойові заряди, взривники), призначені для стрілянини з артилерійських знарядь (мінометів, бойових машин, установок ПТУРС) по різним цілям.

Артилерійським пострілом називається комплект боєприпасів і їхніх елементів, необхідних для виробництва для одного пострілу з конкретного зразка артилерійського знаряддя.

У цей комплект входять: чи снаряд міна, взривник (трубка), бойовий (пороховий) заряд, гільза (картуз) і засобу запалення бойового заряду (капсульна втулка).

По призначенню постріли підрозділяються на:

1. бойові

2. практичні

3. неодружені

4. учбово-тренувальні

Бойові постріли призначаються для виконання бойових задач. З визначеного сполучення пострілів різного призначення складаються бойові комплекти знарядь.

Практичні постріли служать для учбово-бойових стрілянин, при проведенні яких що руйнує й уражає дія снарядів у мети не має особливого значення. Вони відрізняються від бойових тем, що комплектуються більш простим по пристрої і менш дорогим у виготовленні снарядами, що забезпечують або одержання пробоїн у щитах (мішенях), або спостереження розриву снаряда. Вони застосовуються для імітації бойової стрілянини на військових навчаннях.

Учбово-тренувальні постріли призначені для навчання розрахунку (екіпажа) діям при знарядді (бойовій машині), звертанню з пострілами, складанню бойових зарядів, прийомом заряджання і розряджання знаряддя.

По способі заряджання бойові постріли поділяються на:

1. Постріли патронного заряджання (унітарні патрони).

2. Постріли роздільно-гільзового заряджання.

3. Постріли роздільно-картузного заряджання.

Постріли патронного (унітарного) заряджання застосовуються в знарядді малих калібрів протитанкової і зенітної артилерії.

У пострілів роздільно-гільзового заряджання снаряд відділений від заряду, поміщеного в гільзу. Такі постріли застосовуються в більшості знарядь середніх і великих калібрів.

Постріли роздільно-картузного заряджання не мають гільзи. Заряд і допоміжні елементи до нього поміщені в мішку зі спеціальної тканини (картузі). Постріли роздільно-картузного заряджання застосовуються тільки в знаряддях великого калібру.

Снаряд – основний елемент пострілу. Він служить для поразки живої сили і вогневих засобів супротивника, танків і ін. бронецілей, придушення артилерійських і мінометних батарей, руйнування оборонних споруджень і для виконання інших задач, розв'язуваних артилерією.

По типу снаряди поділяються на:

1. артилерійські снаряди

2. міни

3. реактивні снаряди

4. протитанкові керовані реактивні снаряди (ПТУРС)

По бойовому призначенню вони підрозділяються на:

1. снаряди основного призначення

2. спеціальні снаряди

3. снаряди допоміжного призначення

Снаряди основного призначення використовуються для знищення, придушення і руйнування різних цілей. До них відносяться: фугасні, осколкові, осколково-фугасні, бронебійні, бетонобойні і запальні снаряди.

Спеціальні снаряди служать для рішення задач по висвітленню місцевості зайнятої супротивником, його осліпленню, для пристрілювання і цілевказівки. До снарядів цієї групи відносяться: освітлювальні, димові, пристрелочно-цілевказівні й агітаційні снаряди.

Снаряди допоміжного призначення застосовують для бойової підготовки військ. До них відносяться практичні й учбово-тренувальні снаряди.

По ступені готовності до бойового використання постріли підрозділяються на:

1. повні

2. готові

До повних пострілів відносяться комплектні, але не зібрані постріли, елементи яких можуть зберігатися роздільно (у штатній тарі).

До готових пострілів відносяться постріли, зібрані з комплекту елементів і готові до бойового застосування.

Готові постріли, у комплект яких входять взривники і трубки, у свою чергу підрозділяються на:

• остаточно споряджені

• неостаточно споряджені

Снаряди з угвинченими підривниками (трубками) називаються остаточно спорядженими.

Снаряди, у яких замість підірвника чи трубки угвинчена неодружена (захисна) втулка, називаються неостаточно спорядженими.

Мінами називаються необертові оперені снаряди, призначені для стрільби з гладкоствольних знарядь – мінометів.

Бойове призначення і класифікація хв аналогічні призначенню і класифікації артилерійських снарядів.

Остаточно споряджена міна складається з оболонки зі спорядженням, підірвника і стабілізатора. У залежності від спорядження й особливості конструкції оболонки міни можуть бути фугасні, осколкові, осколково-фугасні, запальні, димові, освітлювальні й агітаційні.

Стабілізатор складається з трубки і пер, він забезпечує стійкість міни в польоті і кріплення додаткового порохового заряду. У трубці стабілізатора мається камора для приміщення основного (хвостового) патрона й отворів для виходу газів від основного патрона.

Реактивні снаряди мають принципова відмінність від артилерійських снарядів і хв, що полягає в тім, що вони постачені реактивним двигуном, що повідомляє снаряду необхідну швидкість для польоту в повітрі.

Усі реактивні снаряди мають загальні характерні конструктивні елементи:

• бойову частину

• реактивну частину

Бойова частина знаходиться в головному відсіку снаряда і представляє із себе споряджену вибуховою речовиною оболонку з підірвника.

Реактивна частина – є двигуном снаряда.

По способі стабілізації на польоті реактивні снаряди поділяються на двох груп:

1. оперені

2. турбореактивні

В оперених снарядів у хвостовій частині розміщені стабілізатори, що забезпечують стійкість снаряда на польоті. Для поліпшення купчастості стрілянини опереним реактивним снарядам при пуску придаєтся обертання (на снаряді мається штифт, а в трубі (направляючий)-паз).

У турбореактивних снарядів стабілізація снаряда забезпечується доданням снаряду більшої швидкості обертання навколо подовжньої осі за аналогією з артилерійським снарядом. Обертання придаєтся двигуном, сопла якого розташовані під кутом до осі снаряда.

ПТУРС також як і реактивний снаряд складається з бойової частини і рухової установки, але на додаток має апаратуру керування, що забезпечує:

• прийом команд із наземного пункту керування

• посилення і перетворення командних сигналів

• відхилення керуючих органів снарядів відповідно до команд, що надійшли.