III. Вокально-хоровий аспект

В кожній партії переважає плавне голосоведення за виключенням декілька тактів у альтовій партії.

Основна мелодична лінія твору в Iч.спочатку у альтів,потім переходить до сопран(з 6 такту) та вертається до альтів (8Т.).У IIч.її продовжують альти (до 14т.),де вона проходить одночасно паралельними квартсекстакордами зменшених ,мінорних та мажорних тризвуків у сопран,альтів,тенорів.У IIIч.мелодія у альтів(До 24 т.),потім переходить до сопрано та залишається до кінця твору.

Починається партія сопрано з 6-го такту секундовим висхідним та низхідним ходом,який є інтонаційою складністю.

Наприклад:6-8 Т.

Така сама складність зустрічається у 24-26 т.У середній частині зустрічаються стрибки на ч.4,ч.5(14-18Т.).Враховуючи,що нюанс вцьому місці від mf до ff,слід прослідкувати за охайно заспіваною квартою та наступними секундовими послідовностями(можливе підвищення).

Мелодична лінія альтів більш стрибкоподібна,ніж сопрано.Є стрибки на м.6↑,в.6↓,ч.5↑,спів по звуках мінорного квартсекстакорду.

Наприклад:2-3Т.

У 7 т. звернути увагу на виконання верхнього тетрахорду мелодичного мінору.Ноти мі бекар-фа дієз-соль,потребують обережної подачі↑.

Особливою складністю є спів на одній видержаній ноті ре у 8т.-9Т.

Приклад:

Партія дуже складна для виконання,потребує великої уваги при виконанні.

Партія тенора це рух по секундах.З 4-6Т. У перших тенорів хід сі-бемоль сі бекар співати як можно вище ноту сі бекар.У других тенорів соль-лябемоль(діатонічний полутон) співато тупіше ля бемоль.

Приклад:

Звернути увагу при співі одного й того ж мелодичного обернення.Необхідно,щоб співаки інтонаційно повертались на попередні звуки.

Приклад:11-14Т.

Самим складним інтервалом у партії тенорів є зменшина5 ре-ля бемоль(Див.15-16т.).Складний також 18т.тому,що висока теситура буде заважати чистому інтонуванню ноти соль.Увагу слід звернути у 26т.на сі бемоль-сі бекар-доˡ (хроматич.)соль-ля бемоль.

У партії баса голосоведіння плавне, зустрічаються поодинокі стрибки на ч.5↑↓,ч.4↓↑ та м.6↑ і ч.8↓↑, при виконанні партії звернути увагу чоловіків на інтонування висхідних та низхідних гамоподібних рухах мелодії(див.8Т.,19Т.,26Т.).При співі ч.8↑↓ не змінювати вокальну позицію. Співати потрібно в позиції високого звуку (див. партитуру). У перших тактах I- II баси співають квінту-необхідне чисте виконання.У 6т. ноту ре після до інтонують гостро.

Під час виконання твору співаки мають усвідомлювати ,що тональність твору мінорна (g-moll). Додержання чистоти інтонування ступенів мінорного ладу викликають значно більших труднощів ніж інтонування мажору, це пов'язано з інтонаційною несталістю основних звуків тонічного мінорного тризвука (перша ступінь мінору є VI ступінню паралельного мажору).

Співати треба інтонаційно точно. Запорукою точної і чистої інтонації — це добре дихання, спів на опорі, правильне формування звуку. Всі хормейстери опираються на норми інтонування за Пігровим, але озвучити можна лише при перерахованих вище умовах.

У творі є перехрещення голосів між тенором та басом (15т).

Загальний діапазон хору:

G-g2

Діапазон сопранової партії

d1 - g2

Діапазон альтової партії

a – c2

Діапазон тенорової партії

d-as1

Діапазон басової партії

G-es1

Сопранова партія знаходиться в основному у зручній теситурі, тому співати не складно але , де є напруження - висока теситура у 17-18 тактах - це перехідні звуки, нюанс f f допомагає справитись з цією складністю.

Теситура альтової партії зручна для цього голосу.

Тенорова партія в цілому знаходиться в зручній теситурі, але існує місце, де є напруження - висока теситура у 15-18 тактах - це перехідні звуки, але нюанс f f допомагає справитися з цією складністю.

Теситурні умови басової партії в цілому не важкі,але напруження може бути з15-19т.

Дотримання гармонійного строю цілком залежить від правильного інтонування кожним голосом своєї мелодійної лінії. Але коли мелодичні лінії партії зливаються в гармонію акорду, диригент повинен звернути увагу на основний тон акорду, терцовий тон бо це - забарввлення акорду, септіма - звук, який визначає акорд.

При роботі над цим твором виникають ансамблеві труднощі різних видів. Хоровий ансамбль - це узгодження і злиття всіх виразних елементів хорового звучання. При роботі слід враховувати, в якій фактурі написано твір.

Для того щоб прозвучав перший акорд як орга̍н,необхідно літеру „о“прикрити ,а особливо літеру „і“тому,що може прозвучати не гарно. Динамічний ансамбль - це вміння співати разом, виконувати музичну фразу з однаковою силою, робити посилення і послаблення звуків.Наприклад мелодія на початку проходить у альта, тому прозвучати повинна яскраво,але на mp,а інші партії pp. У 7-8 Т. тема проходить по черзі у кожній партії, тому кожний вступ партії має прозвучати яскравіше з послідуючим затиханням,щоб не порушити ансамбль.У 6т. сопран застерегти від голосного вступу. У IIчастині яскравіше всіх повинен співати 2-й бас(фундамент) та альти-які ведуть тему.У 23т.баси повинні звучати злагоджено, яскраво,тембрально забарвлено бо низька теситура.Твір насичений рухомими нюансами які позначені знаками розширення й звуження сили звучності.

При роботі над ритмічним ансамблем приділити увагу ритм.малюнку четвертна з крапкою і восьма.Четвертна витримується,а восьма ніби приєднується до наступної метричної долі.

Домагатися одночасних та вчасних синкопованих вступів у басів та альтів,дроблених вступів у тенорів та альтів.

Дихання співаки беруть на початку фрази чи речення. У довгих реченнях використовувати ланцюгове дихання.

В творі є унісони між партіями. Наприклад у 1-4т. між II басом та II тенором.У 20т. всі голоси сходяться в унісон. Диригент повинен вистроїти в цих моментах гарний тембровий, інтонаційний, дикційний ансамбль.

При роботі над дикцією, дикційним ансамблем треба враховувати, що для виразного виконання пісні і донесення літературного змісту до слухача потрібно вимовляти кожне слово чітко і виразно, з ясним виділенням наголосу, не забувати і про логічні наголоси на словах. Млява вимова негативно впливає на загальний характер пісні.Шиплячі звуки "ш", "щ" вимовляти дуже коротко, майже непомітно. Наприклад, у словах "стогнеш", "гониш", „хочеш“, „котиш“.Під час співу звук повинен бути округлим, академічним.