- •15.Правопорушення: поняття і ознаки.
- •17. Поняття і предмет правового регулювання конституційного права України.
- •18. Система конституційного права України.
- •19. Джерела конституційного права України.
- •20. Поняття і види Конституції.
- •22.Підстави набуття громадянства України:
- •24. Особисті (громадянські) права і свободи людини — це закріплені правом можливості фізичного існування і духовного розвитку людини.
- •28.Конституційний статус Верховної Ради України.
- •29.Вибори до Верховної Ради України.
- •30. Організація і порядок роботи Верховної Ради України.
- •31.Функції і повноваження Верховної Ради України.
- •32.Конституційний статус Президента України.
- •33.Функції і повноваження Президента України.
- •34.Обрання і припинення повноважень Президента України.
- •35.Поняття і процедура імпічменту.
- •36. Статус Кабінету міністрів України.
- •Класифікація правових статусів особи
- •41. Конституційний Суд України: компетенція і порядок формування.
- •45. Зміст цивільних правовідносин.
- •46. Суб’єкти і об’єкти цивільних правовідносин.
- •47.Юридичні особи: поняття, ознаки, види.
- •51. Право власності: зміст і форми.
- •52. Порядок спадкування за заповітом.
- •53. Порядок спадкування за законом
- •61. Реалізація права.
- •63. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
- •65. Правове регулювання сімейних відносин. Джерела сімейного права.
- •68.Права і обов’язки батьків і дітей.
19. Джерела конституційного права України.
Джерелами конституційного права України є:
Конституція України;
Закони України, що приймаються Верховною Радою України;
нормативні укази Президента України, що містять конституційно-нормативні норми;
нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що містять конституційно-правові норми;
рішення Конституційного Суду України, в яких встановлюється конституційність законів та інших правових актів;
міжнародні договори;
акти органів місцевого самоврядування та інше.
20. Поняття і види Конституції.
Констит́уція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.
Види Конституції:
За формою (структурою):
писані (єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений.)
неписані (складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.
За терміном дії конституції:
постійні (приймаються на необмежений строк дії, наприклад, до сьогодні зберігає свою чинність Конституція Норвегії 1814 р., Конституція Люксембурга 1868 р.;)
тимчасові (приймаються на певний час, наприклад, до прийняття нової конституції.)
За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:
жорсткі (зміни до них вносяться в ускладненому порядку, тобто з дотриманням законодавчо визначених спеціальних процедур. Зазвичай, такий порядок закріплюється у тексті конституції, а сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону. До розряду жорстких належать кодифіковані конституції, наприклад, Конституція США 1787 р., Конституція Японії.
гнучкі (зміни та доповнення до конституцій вносяться у звичайному порядку, без дотримання будь-яких процедур. У такий спосіб змінюються і доповнюються всі некодифіковані конституції (Великобританія, Швеція) 1947 р.;)
За способом прийняття:
открайовані (даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького органу. Откроювання — це односторонній акт, внаслідок якого суверен односторонньо встановлює або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади, наприклад, Конституція Непалу 1990 р., Конституція Нігерії 1960 р.
народні (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).
За формою правління, яка закріплюється в конституції:
монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.)
республіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 p.; України, 1996 p.).
Залежно від державно-політичного режиму:
демократичні (прийняті у державах з демократичною формою державного режиму (Основний закон Фінляндії 1999 р.)
авторитарні (прийняті у державах, в яких влада перебуває в руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авторитарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в економічній, соціальній, культурній сферах. Зазвичай, авторитарні конституції пишуться і приймаються під конкретних публічних осіб. Наприклад, Конституція Франції 1800 року увійшла в історію як авторитарна наполеонівська конституція, Конституція Франції 1958 року — авторитарна деголлівська конституція.)
тоталітарні (прийняті у тих державах, де існує антидемократична форма державного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і свободи людини та громадянина (конституції країн Африканського континенту)
За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:
федеративні (Конституція ФРН 1949 р.)
унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції, 1975 p.).
21.Чинній Конституції України притаманні тією чи іншою мірою майже всі загальновідомі юридичні властивості конституції. Так, вона є Основним Законом держави, тобто це документ, який повинен виступати основою (фундаментом) національного законодавства. Більшість конституційних норм закладають основу (ґрунт) для прийняття відповідних законів і підзаконних нормативно-правових актів. Наприклад: статті 69-73 Конституції України виступають основою для законодавства про референдуми в Україні; група статей від 147 до 153 – для законодавства про конституційну юстицію, перш за все – про Конституційний Суд України і т.д.
Конституція України – це закон, що має вищу юридичну силу, тобто всі інші нормативно-правові акти повинні відповідати положенням Конституції. Жоден нормативно-правовий акт держави не може суперечити Конституції. Про це прямо говориться в ст. 8 Основного Закону України: “В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ”.
У випадку появи будь-якого нормативно-правового акта, положення якого не відповідають Конституції України, даний акт повинен бути відмінений. Якщо це, наприклад, закон чи будь-який інший акт Верховної Ради України, а також акти Президента України, відміну дії цього акта має вчинити Конституційний Суд України.
Конституція України як нормативний акт має підвищений ступінь стабільності в порівнянні з іншими нормативно-правовими актами. Останнє забезпечується як особливим порядком внесення змін до Конституції України, так і наявністю системи її правової охорони.
Структурно Конституція України складається з п’ятнадцяти розділів та преамбули.
У преамбулі зазначаються цілі прийняття Конституції.