65. Правове регулювання сімейних відносин. Джерела сімейного права.

сімейне право — це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та такі, що ґрунтуються на них, майнові відносини людей, які виникають на основі шлюбу, сім’ї, родства, усиновлення, прийняття дітей на виховання.

Відповідно до Сімейного кодексу України, учасниками сімейних відносин є: подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, мати та батько дитини, дід, баба, онуки та правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, пасинок, падчерка, опікун, піклувальник, дитина над якою встановлено опіку або піклування, особа, яка уклала договір про патронат, та дитина передана у сім'ю патронатного виховання. Проте сімейне право не регулює відносин між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України та Сімейний кодекс України. Так Конституція України (ст. 51, 52) проголошує: „Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом”. Сімейний кодекс України врегульовує три групи відносин: Сімейні відносини, що виникають між подружжям, між батьками і дітьми та іншими родичами за походженням. Ці відносини за змістом поділяються на майнові та особисті (немайнові). Відносини, які прирівнюються до сімейних (наприклад, питання усиновлення, опіки і піклування та патронату). Відносини з приводу реєстрації актів цивільного стану (наприклад, народження, смерті, укладання і розірвання шлюбу, встановлення батьківства тощо). Згідно з Сімейним кодексом України сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та на інших підставах, що не заборонені законом. У сімейних відносинах, шлюбі та сім’ї жінка і чоловік мають рівні права й обов’язки. Правила Кодексу встановлюють, що дитиною є особа, яка не досягла повноліття (18 років). Підлітком вважається дитина до 14 років, а неповнолітнім – з 14 до 18 років. Суб’єктами сімейного права є члени сім’ї та родичі – фізичні особи, які наділені дієздатністю. 66 Права і обов’язки подружжя..

Є особисті та майнові права та обов’язки подружжя. Особисті права подружжя не мають майнового змісту. Є такі права: право на вибір подружжям прізвища, на розподіл обов’язків, право спільно вирішувати питання життя сім’ї, на особисту свободу та вибір місця проживання, на фізичний і духовний розвиток, на вибір занять і професії, на материнство і на батьківство. Кожен з подружжя має право припинити подружні відносини. Примушування до припинення або збереження шлюбних відносин, у тому числі інтимних, є порушенням права на особисту свободу. Права на власність подружжя є рівними. Право визначає такі майнові права подружжя: право на користування житлом, рівність прав у розпорядженні майном, право на взаємне утримання, право на спадкування. Згідно з Сімейним кодексом України є майно, яке належить кожному з подружжя на праві особистої власності, і майно, що належить їм на праві спільної власності. Кожен з подружжя має право на роздільне майно, тобто майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування. Майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, майно, набуте за час шлюбу, яке призначалося для індивідуальних потреб (одяг, взуття) і доходи від речей, що є особистою приватною власністю одного з подружжя. Подружжя повинно розпоряджається спільним сумісним майном за взаємною згодою на рівних правах. Вони мають право укладати всі дозволені законом угоди між собою. У разі припинення шлюбу, майно, що є спільною власністю подружжя, поділяється за взаємною згодою або в судовому порядку, при цьому кожен має право на рівну його частину. Якщо жінка і чоловік проживають спільно, але не перебувають у законному шлюбі, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними. Згідно сімейного законодавства подружжя повинно матеріально підтримувати один одного. У випадку відмови від такої підтримки, той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право звернутися до суду з позовом про призначення на його користь аліментів. 67. Порядок укладення шлюбу.

Шлюб – це добровільний союз чоловіка і жінки, який реєструється в органі реєстрації актів громадянського стану (ОРАГС) з метою утворення сім’ї. Чоловік та жінка повинні подати заяву про укладення шлюбу в ОРАГС. Потім через місяць вони повинні прийти до ОРАГС зареєструвати шлюб та одержати Свідоцтво про реєстрацію шлюбу. Урочиста реєстрація шлюбу не є обов’язковою. Релігійний обряд шлюбу не має правового значення, цивільна форма шлюбу також не породжує права та обов’язки подружжя. Основними умовами вступу до шлюбу є взаємна згода осіб, що беруть шлюб, та досягнення ними шлюбного віку. В Україні шлюбний вік складає: для чоловіків – 18 років, для жінок – 18 років. Однак місцеві органи влади можуть у виключних випадках знижувати шлюбний вік. Цей вік може бути знижено до 14 років за рішенням суду, коли вона вагітна або він/вона тяжко хворий. Законодавство передбачає також і перепони до вступу в шлюб. Не допускається шлюб між особами, якщо одна з них уже перебуває в іншому шлюбі. Шлюб не можливий також: між рідними і двоюрідними братами і сестрами; між рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею; між усиновителями і усиновленими; між особами, з яких, принаймні, одну особу визнано недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства. Відповідно до ст. 27 Сімейного кодексу України нареченими є особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Особа, яка відмовилася від подружніх обов’язків повинна відшкодувати іншій стороні витрати, які були зроблені ним/нею, які пов’язані з підготуванням до реєстрації шлюбу.