- •1.Проблеми безпеки життєдіяльності людини і суспільства в сучасних умовах.
- •3.Поняття сталого розвитку суспільства.
- •5. Поняття небезпеки, небезпечних ситуацій.
- •6. Номенклатура, ідентифікація, таксономія небезпек.
- •9. Джерела соціальних та політичних небезпек.
- •11. Класифікація небезпечних та шкідливих факторів...
- •12.Шкода як наслідок дії небезпек. Квантифікація небезпек.
- •15. Системний аналіз у бжд.
- •16. Поняття «життя», «діяльність», «життєдіяльність».
- •17. Людина, її біологічні та соціальні ознаки.
- •22. Техносфера як одна з умов життєдіяльності людини і її складові частини.
- •25. Будова аналізаторів і їх властивості.
- •27. Психіка людини та її значення в бжд людини.
- •28. Основні визначення здоро’я.
- •30. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
- •31. Фактори, що впливають на здоров’я людини.
- •35. Іонізуючі випромінювання та їх характеристика.
- •36. Джерела іонізуючих випромінювань.
- •37. Біологічніа дія іонізуючого випромінювання на організм людини.
- •38. Радіаційна безпека.
- •39. Дія електричного струму на організм людини.
- •40. Джерела електромагнітного випромінювання.
- •41. Небезпечна дія електромагнітного випромінювання на організм людини.
- •42. Загальна характеристика шкідливих хімічних речовин і їх класифікація.
- •45. Отруйні тварини і дія їх на організм людини.
- •46. Патогенні організми. Хвороби, які вони викликають та захист від них.
- •47.Фізична і розумова діяльність людини. І їх особливості.
- •49.Психофізіологічні фактори небезпек.
- •52.Топологічні стихійні лиха, причини їх вини кнення, наслідки дії та захист від них.
- •55. Пожежі та вибухи на виробничих об*єктах і причини їх виникнення.
- •56.Соціально-політичні небезпеки та їх класифікація.
- •58. Тероризм як форма політичного екстремізму.
- •60. Алкоголь і здоров*я. Шкода від п*янства і алкоголізму.
- •61.Тютюнопаління та його наслідки.
- •62. Комбіновані небезпеки їх класифікації.
- •64. Снід, його причини і наслідки.
- •65. Наркотики. Небезпека наркоманії.
- •66. Небезпеки в сучасному урабанізованому середовищі.
- •67. Надзвичайні ситуації, їх види, ознаки, рівні.
- •68.Організація життєзапезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.
- •70. Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.
64. Снід, його причини і наслідки.
СНІД — синдром набутого імунодефіциту. За оцінками ООН та ВООЗ у світі налічується 50 мільйонів осіб, інфікованих вірусом імунодефіциту людини. Більше 16 мільйонів осіб померли від СНІДу. Більшість випадків інфікування припадає на африканські країни. Половина нових випадків інфекції припадає на молодих людей у віці 15-24 років.
За офіційними даними фонду ЮНЕЙДС (об'єднана програма ООН з питань СНІДу) в минулому році Україна визнана епіцентром розповсюдження ВІЛ-інфекції у Східній Європі. На 1 січня 2000року зареєстровано 28 965 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян України, 283 випадки — серед іноземців. При цьому спостерігається стрімкий розвиток темпів епідемії в останні роки. Але треба мати на увазі, що реальна кількість ВІЛ-інфікованих значно більша, оскільки реальне виявлення всіх ВІЛ-інфікованих майже неможливе.
Особливе значення має той факт, що 80% всіх ВІЛ-інфікованих становлять ін'єкційні наркомани у віці статевої активності (від 15 до 30 років). Найбільша кількість випадків ВІЛ-інфекції сьогодні реєструється в Одеській, Миколаївській, Донецькій, Дніпропетровській областях, Автономній Республіці Крим та місті Київ.
Перші випадки СНІДу було зареєстровано в червні 1981 р. в Центрі контролю за захворюваннями в Атланті (США).
У 1982 р. Центр контролю за захворюваннями у США офіційно повідомив про реєстрацію нового захворювання, названого синдромом набутого імунодефіциту.
Перші повідомлення про СНІД свідчили, що це хвороба виключно гомосексуалістів. Однак невдовзі було виявлено, що СНІД часто вражає також наркоманів, які вводили внутрішньовенне героїн брудним шприцом або голкою.
СНІД — трагедія людства, з нею ми увійшли у XXI cm. СНІД — це глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подолати.
Небезпека захворіти на СНІД виникла і серед тих, хто не був гомосексуалістом і наркоманом. Стало очевидним, що хвороба передається статевим шляхом і через кров. Захворіти можна і при звичайному (гетеросексуальному) контакті за умови, коли один з партнерів — носій СНІДу.
Відкритим лишається питання: коли виник збудник СНІДу? А чи дійсно зазначені вище хворі були першими? Ретроспективний аналіз історій хвороб, а потім вивчення заморожених зразків крові та окремих органів дали підставу для висновку, що в Африці, США випадки СНІДу були вже в 1968 р. і навіть раніше.
Честь відкриття вірусу, який викликає СНІД, належить французькому вченому професору Пастерівського інституту в Парижі Люку Монтаньє (1983). Менш аніж за рік надійшло ще одне повідомлення про відкриття вірусу, що викликає СНІД, з Америки від професора Національного інституту раку Роберта Галло.
Отже, СНІД — смертельне захворювання людини, що викликається ВІЛ (вірусом імунодефіциту людини).
Хвороба не передається: через рукостискання, через поцілунок, через їжу, через предмети домашнього вжитку, при купанні в басейні, душі, через спортивні предмети; через укуси комах, при догляді за хворими.
Попри поширену думку про неспроможність науки подолати СНІД хочеться вірити, що ця хвороба буде переможена в найближчому майбутньому.
Треба пам'ятати, що сьогодні вирішення проблеми попередженні СНІДу залежить від кожного з нас. Здоровий спосіб життя, критичні ставлення до себе і оточення в плані інтимних статевих відносин, відповідальне виконання своїх обов'язків тими, чия трудова діяльність пов'язана з ризиком передачі інфекції (медики, перукарі та інші) допоможе створити надійний заслін для СНІДу. СНІД — це ніби тест для людей на здоровий глузд та совість.