- •1.Світогляд та його структура, та роль в життєдіяльності людини.
- •2.Міфологія і релігія як історичні типи світогляду.
- •3.Предмет філософії. Зміна предмету філософії в процесі історичного розвитку.
- •4.Специфіка філософського знання(на відміну від науки та релігії).
- •6. Методи та функції філософії
- •7.Філософія як мудрість та наука, образ життя та система знань.
- •8.9. Наука як спеціалізована форма пізнання і вид діяльності. Особливості «наук про природу» та «наук про дух».
- •10. Проблема пізнання як предмет філософського аналізу.
- •11. Структура пізнання(предмет,суб’єкт, об’єкт, процес). Діалектика суб’єкт-об’єктних відношень в процесі пізнання.
- •13. Загальнонаукові методи пізнання.
- •14.Творчість, натхнення та інтуїція: філософські аспекти та проблеми.
- •16. Концепції істини в філософії(кореспондентська, когерентна, конвенційна, прагматистська). Обєктивна істина та історична правда.
- •17.Істина в філософії, науці та релігії.
- •18.Основні закони, принципи та категорії діалектики. Альтернативи діалектики.
- •19. Проблеми буття та сущого у філософії. Концепції буття.
- •20.Поняття субстанції, атрибутів та акциденцій. Реальне та ідеальне буття.
- •21.Філософське поняття світу.Субстанційні та несубстанційні моделі світу.
- •22.Категорії буття.
- •23.Матерія як філософська категорія. Структурні рівні матерії.
- •24.Єдність матерії, руху, простору, часу як форм матерії.
- •26. Свідомість: сутність, специфіка (відмінність від тварини та комп’ютера), функції (пізнавальна, ціннісна, практична).
- •27. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення свідомості.
- •28. Властивості свідомості (ідеальність, інтенціональність, творчість, вербальність, символізм)
- •32. Самосвідомість та самопізнання людини
- •33. Форми суспільної свідомості (політична, правова, естетична, моральна, релігійна)
- •34.Проблема людини та специфіка її існування в філософії.
- •35. Проблема людини та її виникнення
- •36. Проблема сутності людини у філософії,людське існування та екзистенція.
- •39.Поняття практики і досвіду як основ життєдіяльності суспільства і людини.
- •40. Взаємовідношення свободи і необхідності в життєдіяльності людини. Роль особи в історії.
- •44. .Поняття цінностей та їх види. Проблема справжніх і несправжніх цінностей.
- •47.Теорії аграрного, індустріального, постіндустріального і технотронного суспільства
- •49. Проблема періодизації людської історії:формаційний,цивілізаційний підходи.
- •52. Досократичний період античної філософії
- •53. Моральна та логічна проблематика філософії Сократа
- •57. Етапи розвитку та загальна характеристика середньовічного світогляду та філософії
- •59. Середньовічна схоластика (віра і розум, філософія, проблема універсалій)
- •60. Віра і розум, філософія та теологія у Фоми Аквінського
- •61. Світоглядні риси, представники та періоди розвитку філософії Відродження
- •65. Раціоналізм як науковий підхід та напрямок метафізики (р.Декарт, б.Спіноза, т.Лейбніц)
- •66. Суб’єктивний ідеалізм про можливість пізнання світу та людини (д.Юм та д.Берклі)
- •68. Характерні особливості Німецької Класичної філософії (Фіхте, Шеллінг, Гегель)
- •69. Гносеологічні та етичні погляди і. Канта
- •72. Марксизм і його історичні інтерпретації в ленінізмі та лівому марксизмі
- •77. Особливості української філософії XIV-xviiIст. Києво-Могилянська академія
- •78.Філософія серця», самопізнання, вчення про три світи у Григорія Сковороди.
- •79.Філософія національної ідеї.
27. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення свідомості.
Людська психіка готувалася всім ходом еволюції матерії. Аналіз розвитку психіки дозволяє нам говорити про біологічні передумови виникнення свідомості. Безумовно, предок людини володів здібністю до наочно-дієвого мислення, міг утворювати безліч асоціацій. Передлюдина, володіючи кінцівкою типа руки, могла створювати елементарні знаряддя і використовувати їх в конкретній ситуації. Все це ми знаходимо і у сучасних людиноподібних мавп.
Неорганічний рівень: носій відображення – просте, механічне віддзеркалення. Вся неорганічна природа має здатність відображати. Відображення – загальна властивість матерії відтворювати свої ознаки, залишати “відбиток”, що фіксує особливості відображуваного предмету. Характер відображення – відображення пасивне, дзеркальне.
Органічний рівень: носій відображення – жива природа (рослини, прості організми). Форма відображення – подразливість, реакція на безпосередній вплив предметів і явищ об’єктивної дійсності. Характер відображення – здатність реагувати на зовнішні чинники, слабка активність.
Більш високі, якісні ознаки відображення характерні для тваринного світу. На цьому органічному рівні носієм відображення є вищі тварини. Форма відображення – відчуття, розсудливість, психічна діяльність. Характер відображення – психічна активність, розсудлива діяльність з елементами індукції і дедукції, аналізу і синтезу тощо. Ф.Енгельс підкреслював, що “нам спільні з тваринами всі види розсудливої діяльності: індукція, дедукція, аналіз незнайомих предметів (вже розбивання горіха є початком аналізу), синтез (у випадку хитрих витівок у тварин) ...” (Ф.Енгельс. Діалектична природа, стор. 176).
Соціальний рівень: носій відображення – людина як суспільна істота. Форма відображення – психічна активність, свідомість, самосвідомість, розум, мислення, пізнання, мова. Характер відображення – понятійний (категоріальний), притаманний лише людині; ідеальний – постановка мети з наперед уявлюваним результатом людської діяльності, спрямованої на перетворення дійсності відповідно до усвідомлення людиною своїх потреб (цілепокладання). Поряд з цим соціальна обумовленість свідомості виявляється в його залежності від суспільних відносин, в тому, що свідомість людей змінюється з розвитком суспільства, а громадська свідомість, про що ми докладно будемо вести мову в подальшому, є відображенням суспільного буття.
Таким чином, виникнення і розвиток свідомості як вищої форми відображення дійсності має свої біологічні та соціальні передумови. До перших слід віднести виникнення життя на Землі, становлення і розвиток людини як виду. До других, в широкому розумінні цього слова, – соціалізацію людини, бо сутність її визначається не лише тим, що вона біологічна істота, – вищий ступінь у розвитку живих організмів, але й тим, що вона істота – суспільна, – продукт і суб’єкт трудової діяльності і культури. Людина є природною істотою, але як писав К.Маркс, вона не тільки природна істота, вона людська природна істота, тому сутність її визначається сукупністю всіх суспільних відносин