5. Нетрадиційні види страхування

6. Форми страхових відносин. Необхідність і сутність перестрахування та співстрахування.

Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні — форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов’язкове.

обов'язкове - це страхування, яке здійснюється відповідно до законодавчих норм, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники — вносити належні страхові платежі (страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування пасажирів і військових).

Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін. Натомість в обов'язковому страхуванні відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповіних законодавчих актів, якими передбачено перелік об'єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи; страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Право на здійснення обов'язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію.

Водночас визначення перестрахування практично не змінювалося впродовж двох століть. Перестрахування — це самостійна галузь страхування, котра захищає безпосереднього страховика від можливих фінансових втрат у тому випадку, коли він був би змушений здійснювати виплати за укладеними договорами страхування, не маючи перестрахувального покриття. Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності тощо.

Перестрахування тим більше стає необхідністю, чим меншими є власні страхові ресурси страховика. В Україні -мінімальними, тому страховики-резидеити неспроможні самостійно брати на себе навіть невеликі (а за мірками західних страхових компаній мінімальні) ризики.

В Україні практично немає жодної страхової компанії, спроможної самостійно покрити страхові відшкодування від реалізації страхового ризику на великих промислових підприємствах, в авіаційному чи морському страхуванні. Отже, саме така економічна реальність спонукає страховиків-резидентів активно проводити перестрахування.

7.Методи та системи страхування

Методи страхування поділяються в залежності від розподілу відповідальності за ризик між сторонами страхових відносин. Розрізняють дві великих групи методів страхування:  ¾ методи повного страхування;  ¾ методи часткового страхування. Повне страхування покриває весь конкретний ризик, тобто максимально можливий збиток обраного класу страхових подій.  Часткове страхування обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальнику.  В практиці страхування при визначенні частки ризику, відповідальність за яку несе страховик чи страхувальник, застосовують термін „утримання ризику”. Зрозуміло, що часткове страхування дешевше, ніж повне. В свою чергу, часткове страхування поділяється на дві групи методів:  ¾ пропорційне страхування;  ¾ непропорційне страхування. Кожний із зазначених методів має свої системи здійснення страхування. В сучасних умовах в Україні застосовують наступні системи страхування:  ¾ за дійсною вартістю майна;  ¾ за відновленою (відновною) вартістю майна;  ¾ пропорційної відповідальності;  ¾ першого ризику;  ¾ дрібної частки (дробової частини);  ¾ граничного страхового забезпечення;  ¾ страхування граничних ризи