46. Зростаюча віддача від масштабу виробництва.

Зростаюча віддача від масштабу відбувається тоді, коли обсяг виробництва продукції зростає відчутніше, ніж обсяги використання ресурсів. Наприклад, при подвоєнні факторів виробництва обсяг випуску продукції зростає більш ніж у два рази (рис. 7.7).

Зростаючий ефект масштабу виробництва може досягатися завдяки впливу таких факторів:

1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива спеціалізація, що призводить до підвищення продуктивності праці і зниження витрат.

Поліпшення управління. На більших підприємствах виділяють спеціалістів, які безпосередньо займаються маркетингом, рекламою, постачанням, науково-технічною роботою і т. д. Це дає змогу збільшити ефективність діяльності підприємства. Збільшення масштабів виробництва не вимагає пропорційного збільшення всіх ресурсів. Наприклад, збільшення вдвічі кількості верстатів на заводі не вимагає такого ж збільшення механіків, електриків, охоронців, бухгалтерів, а також витрат на освітлення, опалення, вентиляцію і т. д.

47. Постійна та спадна віддача від масштабу виробництва.

Постійна (стала) віддача від масштабу виробництва спостерігається тоді, коли обсяги виробництва продукції та обсяги використання ресурсів зростають пропорційно. Збільшення вдвічі ресурсів виробництва призводить до подвоєння обсягів випуску продукції.

Спадна віддача від масштабу виробництва відбувається тоді, коли випуск продукції зростає менш відчутніше, ніж зростають обсяги використаних факторів виробництва. Наприклад, збільшення вдвічі ресурсів призводить до підвищення випуску продукції лише в півтора рази (рис. 7.8).

Спадний ефект масштабу виробництва виникає через вплив таких факторів:

Значна інерція великих систем, втрата ними гнучкості, необхідної в умовах нестабільного ринку.Вихід підприємства за межі порога керованості (великі розміри підприємства створюють громіздку систему управління, ?а-хрудняється координація проміжних ланок, обмін інформацією, а цс приводить до зниження ефективності управлінських рішень).

48. Оптимум виробника.

Якщо у процесі виробництва використовують лише два змінних фактора: праця (L) та капітал (К) за відповідними цінами (РL і Рк), то сукупні витрати (ТС) можна визначити за формулою:

ТС = РL*L + Рk*К

При фіксованих цінах на фактори виробництва можна знайти безліч різних наборів капіталу і праці, які можна придбати за ті, самі сукупні витрати. Графічне зображення таких наборів називається ізокостою Ізо-коста — це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів при фіксованих витратах виробництва.

49. Ізокоста та її властивості.

Ізо-коста — це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів при фіксованих витратах виробництва.

Властивості ізокости:

1. Кут нахилу ізокости залежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tg ᾶ=K/L, а в точках перетину ізокости з осями К (L = 0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно: а) для L = 0, ТС = РkК;

б) для К = 0, ТС = РLL. То з цих формул знаходимо: К= ТС/ Рк, L = ТС/РL. Звідси: tg L=K/L=TC/Pk*PL/TC=PL/Pk, що й треба було довести. З формули (7.6) випливає, що кут нахилу ізокости збільшується при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу ізокости зменшується при зниженні ціни праці та зростанні ціни капіталу (рис. 7.10).

Рис. 7.10. Вплив цін на рух і нахил ізокости: а — зниження ціни праці; б — зростання ціни капіталу

2.Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторії: виробництва.

3.Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Як вже зазначалося, ізокоста — це множина альтернативних комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати виробництва залишаються незмінними. Але яка ж з можливих комбінацій забезпечить найбільший обсяг виробництва продукції? Для вирішення цього питання потрібно сполучити ізокосту з картою ізоквант (рис. 7.4).