1.2 Різновиди портретів
У спектрі різновидів літературної постаті присутні: літературний портрет; нарис з життя і творчості (біографічний нарис); силует; біографічно-бібліографічна довідка; портрет-некролог; портрет у профіль, автобіографія.
Літературний портрет – один із засобів створення образу: зображення зовнішності героя літературного твору як засіб його характеристики. Може містити опис зовнішності (обличчя, очей, статури людини), дій чи стану героя (т. з. динамічний портрет, що зображує вираз очей, обличчя, міміку, жести, позу), а також рис, сформованих середою чи тих, що є відображенням індивідуальності персонажа: одяг, манера поведінки, зачіска і т. і.. особливим типом літературного портрету є психологічний портрет – дозволяє автору розкрити характер, внутрішній світ і душевні хвилювання героя.
Нарис – епічний жанр; прозаїчний твір, що заснований на фактах, документах, особистих враженнях автора, тобто, на відміну від власної розповіді, позбавлений елементів вигадки. Нарис може містити в собі не тільки опис ( портрет, пейзаж, інтер’єр), але і розповідь про події та персонажів. Для цього жанру також характерні вільна побудова і відкритість авторської позиції. В залежності від степені фактографічності розрізняють публіцистико-документальній та художній нарис. У публіцистико-документальному нарисі події, факти і явища зображуються у тому вигляді, в якому вони існують у самій дійсності, а документальність є специфічною жанровою ознакою. Предметами зображення художнього нарису є зазвичай побут, уклад життя, погляди того чи іншого середовища, його типові представники або яскраві, видатні, колоритні особистості. До художніх належить так званий «фізіологічний» нарис (тут переважає опис), біографічний нарис, путьові, сатиричні нариси.
Силует – як жанр виник у російській літературній критиці імпресіоністичного напряму. Центром критичного аналізу в силуеті є письменник, його внутрішнє, духовне життя.
У порівнянні з літературним портретом силует більш схожий на ескіз і є менш самостійним за призначенням. Головним засобом відтворення художньої ідеї автора є мова. Основним елементом оповіді у силуеті є узагальнююча характеристика, у тексті багато епітетів, часто використовуються іменники і прикметники без дієслів, бо важливою є лише вказівка на образ. Подібний стиль можна назвати імпресіоністичним.
Біографічно-бібліографічна довідка – за допомогою біографічного методу вивчення літератури розглядає біографію та особистість письменника як чинники, що впливають на його творчість. Через аналіз літературних явищ минулого і сучасності починається вивчення біографії та внутрішнього світу письменника. Підкреслюється необхідність вивчення листів, розмов, думок, різних особливостей характеру, морального образу.
Через розвиток літературознавчого жанру «літературного портрету», що на початку ХХ ст. зазнав впливу імпресіонізму, з’явилося прагнення до очищення біографії письменника від «побічних елементів», до виявлення «потаємного духу». Тоді ж і виникає комбінування інтуїтивного аналізу з точними науками та літературним портретом.
Портрет-некролог – за своїми жанровими властивостями подібний до статті. Пишеться з випадку смерті певної людини з метою вшанування її пам’яті. Як правило, не відрізняється великим розміром та приділяє увагу біографічному опису життєвого шляху певної людини. Особливістю, некролога, як критичного жанру є не тільки його емоційна тональність, а й прагнення узагальнити життєвий шлях людини, осмислити її вклад у життя наступних поколінь. На ґрунті написаного некролога можна судити про відношення автора некрологу до об’єкта опису.
У жанровому різновиді “портрети в профіль” — дослідження діаспорного критика Є.Онацького. З такою назвою він опублікував дослідження, в якому намагався схарактеризувати ту чи іншу особистість не багатогранно, а тільки “в профіль, тобто — тільки в одній чи кількох найбільш виразних та найбільш пам’ятних її рисах, які найбільше наближались би до цілості”. Автор стверджує, що профіль, «накреслений пером», який схоплює найбільш виразні риси обличчя, дасть про особу точніший опис, ніж портрет намальований олією.
Автобіографія (від гр. autos - сам, bios - життя та grapho - пишу) – опис автором свого власного життя, художній життєпис. Від мемуарів чи щоденника відрізняється наявністю елементів вимислу та узагальнення. Відображає власні думки автора щодо самого себе( художній різновид словесного портрета), щодо свого місця у суспільстві, світі; виражає творчі принципи письменника. Може наближатися до об’єктивного оцінювання або бути підкреслено суб’єктивним, підносити власне «Я» чи викривати його. Можливе уявлення самого себе у різних образах, ролях, масках.
Автобіографія також може відображати переважно особисті якості та властивості автора чи тяжіти до узагальнення в особі автора рис його покоління, етнічного чи соціального середовища. Якщо у художньому творі автор використав події свого особистого життя в якості вихідного матеріалу, але певним чином змінив їх, такий твір називається автобіографічним.
Розділ ІІ. Портретна характеристика Хіткліфа у романі Е. Бронте «Грозовий перевал»
Значним явищем демократичної культури Англії 40-х років ХІХ ст.. був роман Емілі Бронте «Грозовий перевал» (Wuthering Heights, 1847). В історії англійської літератури цьому твору відводиться особливе місце, що визначається своєрідністю творчого методу його автора. У творчості Е. Бронте відбувається процес злиття реалістичного і романтичного методів; її роман – яскравий і переконливий приклад плодотворності подібного синтезу. Це не романтичний твір; своєрідність його полягає у тому, що будучи реалістичним у своїй основі, він збагачений романтичною традицією. Історична конкретність, достовірне зображення життя Англії у 1847р. поєднується у романі з потягом до романтичної символіки, щ поєднується у творчості Е. Бронте з поглибленістю психологічних характеристик і проникненням у суспільні колізії. Психологічні стани і конфлікти трактуються як наслідки соціальних обставин. Особливість «Грозового перевалу» у тому, що романтична символіка, так звана міфологізація реальних життєвих конфліктів служить розкриттям реалістичного замислу. Наслідний зв'язок з романтичними традиціями виявляється тут у зображенні їх суспільної трагедії.