- •Основи психологічної підготовки вчителя
- •Тема 3 Педагогічне спілкування
- •Педагогічне спілкування як психологічна категорія
- •2. Стадії педагогічного спілкування
- •3. Поняття про бар’єри педагогічної взаємодії
- •Причини виникнення комунікативних бар'єрів
- •Практичний додаток до теми 3 Опитувальник виявлення емоційних бар’єрів спілкування
- •4. Толерантність – важлива риса вчителя в спілкуванні
- •Цінності толерантності
- •Основні риси толерантної особистості
- •Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
- •1. Уявлення про стиль педагогічного спілкування
- •2. Психологічний клімат колективу
- •Закономірності формування психологічного клімату
- •3. Взаємини вчителя з учнями, батьками та колегами. Діагностика моделі поведінки педагога у спілкуванні з учнями на заняттях
- •Взаємини в педагогічному колективі
Основи психологічної підготовки вчителя
Тема 3 Педагогічне спілкування
План лекції
Педагогічне спілкування як психологічна категорія.
Стадії педагогічного спілкування.
Поняття про бар’єри педагогічної взаємодії.
Толерантність – важлива риса вчителя в спілкуванні.
Питання, що виносяться на самостійне опрацювання
Уявлення про стиль педагогічного спілкування.
Психологічний клімат колективу.
Взаємини вчителя з учнями, батьками та колегами. Діагностика моделі поведінки педагога у спілкуванні з учнями на заняттях.
Література
Кутішенко В.П. вікова та педагогічна психологія, Київ, 2005, с. 113 – 119.
Заброцький М.М. педагогічна психологія, Київ, 2000, с. 74 – 85.
Мусатенко Н. Психологічний клімат колективу, ж. Психолог, №19, 2008, с. 16 – 19.
Проколієнко Л.М. педагогічна психологія, Київ, 1991, с. 174 – 180.
Педагогічне спілкування як психологічна категорія
Традицією вітчизняної психології є взаємозв'язок поняття "спілкування" з категорією "діяльність". Спілкування при цьому трактується як певна форма, вид діяльності, а будь-які різновиди спілкування розцінюються як специфічні форми спільної діяльності людей.
На основі викладеного можна власне спілкування визначити як процес, спричинений потребами людей у спільній діяльності. Так, психологічний словник поняття "спілкування" визначає як багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породженого їхніми потребами у спільній діяльності, або ж як здійснювана знаковими засобами взаємодія суб’єктів, спричинена потребами спільної діяльності. Як бачимо, поняття «спілкування» тут підпорядковане категорії «діяльність», є її похідною.
Наголосимо, що у спілкуванні ніхто з партнерів не повинен бути об'єктом. Усі учасники спілкування є активними суб'єктами цього процесу, які визначають, його динаміку та зміст. Спілкування завжди є взаємодією, завжди має здійснюватися за формулою "суб'єкт — суб'єкт". Особливо це стосується професій соціономічного типу (в основу яких покладено взаємодію людей), до яких належить також професія педагога.
Зрозуміло, що така принципова суб'єктність спілкування не свідчить про однаковість соціально-рольових позицій та функцій учасників спілкування. Педагогічне спілкування вчителя з учнями є прикладом соціально-рольової нерівності, а тому завжди існує небезпека, що воно набере, зокрема, маніпулятивного характеру, коли учень стає об'єктом впливів та маніпуляцій вчителя, які, наголосимо, можуть здійснюватися з найкращих намірів.
Виховання - процес, основою якого є спілкування.
Педагогічне спілкування - це професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним, спрямоване на створення сприятливого психологічного клімату та досягнення спільної мети. Це система взаємодії вчителя і класу, змістом якого є обмін інформацією, здійснення навчально-виховного впливу, організація стосунків.
Функції педагогічного спілкування:
пізнання особистості та її формування;
обмін інформацією;
організація діяльності;
організація міжособистісної взаємодії;
співпереживання;
самоутвердження.
Комунікативна діяльність людини є надзвичайно складною. Е. Бери вважає, що в кожній людині існує три „Я": дитина (залежна, підпорядкована і безвідповідальна істота); батьки (незалежна людина, та, що бере відповідальність на себе); дорослий (розуміє інтереси інших, враховує реальну ситуацію). Відповідно до цього автор виділяє три позиції контакту.
Позиція "зверху" (батьки). Щодо педагогічного спілкування ця позиція вчителя може проявлятися у прагненні домінувати, переважанні дисциплінарних методів і прийомів, егоцентризмі, нетерпимості до помилок і заперечень з боку учнів.
Позиція "знизу" (дитина). Специфічними проявами цієї позиції спілкування вчителя може бути: поступливість, невпевненість у собі, недостатня вимогливість, безініціативність.
Позиція "поруч" (дорослий). Найчастіше така позиція вчителя проявляється у високій ефективності спілкування, поєднанні доброзичливості з довірою до самостійності школярів, природності в спілкуванні, орієнтуванні па діалог з учнями.
Учитель упродовж своєї педагогічної діяльності може вдаватися до різних позицій, залежно від певної ситуації. Закріплення в спілкуванні вчителя певної позиції багато в чому визначають стиль взаємовідносин з учнями.
Основні етапи педагогічного спілкування:
моделювання вчителем майбутнього процесу спілкування з учнями;
організація безпосереднього спілкування з учнями;
управління спілкуванням у педагогічному процесі;
аналіз реалізованої системи спілкування, виділення досягнення, недоліків, моделювання майбутньої діяльності.