- •1. Внешняя политика и мо Древнеегипетского царства
- •2. Мо и вп Среднеегипетского царства
- •3. Межгосударственные отношения в период Шумера и Акада
- •4. Вп Хаммураппи
- •5. Мо Нововавилонского царства
- •6) Внешняя политика Хеттского государства
- •7) Внешняя политика Старо- и среднеассирийского царств
- •8) Внешняя политика Новоассирийского царства
- •9) Внешняя политика государства Маурьев
- •10) Мо государства Гуптов
- •21. Походы а. Македонского в Передней Азии
- •22. Войны Диадохов. Мо эллинистических гос-в.
- •23. Объединение Италии под властью Рима
- •24. Пунические войны в контексте мо в Западном Средиземноморье
- •25. Покорение Греции. Римо-македонские войны.
- •Вопрос 26
- •Вопрос 27
- •Вопрос 28
- •Вопрос 29-30
- •31. Міжнародне становище Римської імперії в 4 ст. Розподіл Римської імперії.
- •32. Посилення експансії варварських племен на територію Римської імперії. Розпад Західної Римської імперії.
- •34. Візантійсько-арабські відносини
- •35. Міжнародне становище Візантійської імперії за часів правління Македонської династії (867-1054).
- •36. Міжнародне становище Візантійської імперії в іі половині хі – на початку хііі ст..
- •37. Міжнародне становище Візантійської імперії в 1261-1453 рр.
- •39. Міжнародні відносини варварських королівств в контексті розвитку процесу експансії на територію Римської імперії.
- •41. Внешняя политика Карла Великого.
- •42. Внешняя политика Каролингов.
- •43. Внешняя политика мухаммеда-али и образование Арабского халифата.
- •44. Внешняя политика Аббасидского халифата.
- •45. Крестовые походы и международные отношения в XII в.
- •46. Вп на Востоке
- •48. Внешняя политика Священной Римской империи во времена правления Гогенштауфенов
- •49.Боротьба за інвеституру в контексті розвитку міжнародних відносин в Західной Европі
- •50. Внешнеяя политика Священной Римской империии во 2 половине 12-15ст
- •51) Борьба за объединение Франции 12 -13 века.
- •52) Внешнеполитическая деятельность Филипа 4 Красивого.
- •53) Мо 1 этапа Столетней войны (1337 -1360). Мирный договор в Бретиньи (май 1360).
- •54) Мо 2 этапа столетней войны (1369 -1396). Франко-английское перемирие 1396 г.
- •55) Мо 3 этапа Столетней войны 1415-1420. Договор в Труа 21 мая 1421г.
- •56. Четвертий період Столітньої війни (1420 – 1453 рр.). Конференція в Аррасі ( 1453 р.)
- •57. Зовнішньополітична діяльність Людовіка XI Валуа (1461 – 1483 рр.)
- •58. Італійські міста-держави в контексті експансії Сященної римської імперії на Апеннінський півострів XI – пер. Пол. XIII ст.
- •59. Зовнішня політика папської держави XI – XV ст.
- •60. Зовнішня політика Венеціанської республіки XI – XV ст.
- •69. Завершальний період Італійських воєн
- •70. Політична карта Італії після миру в Като-Камбрезі
- •72. Великие географические открытия в системе мо в 16 в.
- •76.Розвиток теоретичних зпсад французької зовнішньополітичної доктрини в 16 столітті
- •77. Релігійні (гугенотських) війни
- •78. Франко-турецькі відносини 16-17 ст.
- •79. Зовнішня політика французького королівства в 2 пол. 16 – на поч. 17 століття
- •80.Зовнішня політика англійського королівства в 2 пол. 16 - на по. 17 століття і питання релігії
69. Завершальний період Італійських воєн
Італійські війни відновилися в 1536 р., чому передувало заняття імперськими військами Мілану після смерті герцога Ф. Сфорца. Французькі війська окупували П'ємонт і Савойю. В 1538 р. за допомогою папи Павла III між Францією й імперією було укладено в Ніцці перемир'я на 10 років. Вбивство на територіїМіланського герцогства двохфранцузьких посланників, які направлялися до султана, виявилося приводом до наступної війни (1542–1544 рр.).
Франциск I заручився союзом з герцогом Клеве, королями Данії, Швеції, турецьким султаном; англійський король став на сторону імператора. В 1543 р. франко-турецька ескадра взяла Ніццу, у квітні 1544 р. французькі війська здобули блискучу перемогу над імперськими поблизу Черезоле. У цей же час імперські й англійські війська вторглись на територію Франції.
Мир у Крепі (вересень 1544 р.), підписаний імператором і французьким королем, повторював Камбрейський договір 1529 р. відносно територіальних домагань обох государів; крім того, обидві сторони зобов'язувалися звільнити території, захоплені ними з 1536 р., і домовлялися про спільнідії проти «невірних» (турків). В 1546 р. в Ардре був укладений мир між Францією й Англією.
Однак французькі королі не відмовилися від своїх експансіоністських планів. Відновили війни в Італії між Францією й імперією. В 1547 р. був вбитий герцог Парми (син папи Павла III), і герцогство було зайнято імперськими військами. Римський папа, який прагнув затвердити на герцогському престолі свого племінника з роду Фарнезе, викликав на допомогу французького короля. Це виявилося приводом для воєнних дій, що розгорнулися в 1551 р. міжфранцузькими й імперськими військами під стінами Парми й Мирандоли.
В 1553 р. за допомогою турецького флоту Франція відняла Корсику в Генуї (яка перебувала в залежності від іспанськихГабсбургів). В 1552 р. при військовій підтримці Франції Сієна домоглася незалежності, вигнавши зі своєї території іспанців. В 1554 р. Сиєну, обложену іспано-флорентійськими військами, захищав французький гарнізон Б. Монлюка, але у квітні 1555 р. змушений був її здати. У березні 1555 р. французькі війська окупували Касале в П'ємонті. У лютому 1556 р. в абатстві Восель між французьким королем і імператором було укладене перемир'я (по якому П'ємонт і Корсика залишалися у Франції). Але в тому ж році папа Павло IV, що перебував у ворожих відносинах з Карлом V, одержав від французького короля обіцянку ввести в Італію війська для вигнання іспанців. В 1557 р. французька армія, очолена герцогом Ф. Гізом, рушила до Неаполя. Іспанський король Филип II (на користь якого Карл V відмовився від Іспанії, Нідерландів, італійських володінь), на противагу французькій інтервенції в Італію, направив з Південних Нідерландів на територію Франції іспанськуармію на чолі з герцогом Савойським (володіння якого були окуповані французами); під загрозою виявився Париж. Розгром французьких військ у Сен-Кантена (серпень 1557 р.) змусив перервати французький похід в Італію.
Після цього іспанці під командуванням намісника Нідерландів герцога Філіберта Савойського вторглись у Францію. Вони прагнули не допустити з'єднання двох французьких армій, однією з яких командував герцог Лотарингії де Гіз, а іншою – маршал де Терма. 13 липня 1558 року поблизу укріпленняГравелин, розташованого в місці впадання ріки Аа в Північне море, відбувся бій між армією де Терма, що нараховувала 8,5 тисячі чоловік, і 10-тисячним загоном Егмонта. В обох арміях боролися німецькі ландскнехти. Де Терма розташовував також французькою, а Егмонт – фламандською й іспанською пехотами. Позиція де Терма, що прагнув піти з награбованим у Фландрії видобутком у міцність Кале, була невдалою, оскільки шлях до відступу йому перекривала ріка Аа. Іспанські війська в Гравелина перепинялийому шлях до Кале.
Іспанська кіннота під командуванням Егмонта прорвала оборону французів. З моря позиції де Терма обстрілювали 10 корабліванглійців – іспанських союзників. Французька армія, що втратила 2 тисячі чоловік убитими, була розсіяна. Маршал де Терма потрапиву полон. Після цієї поразки і завдяки повному фінансовому виснаженню Франції й Іспанії змусило їх піти на укладення Като-Камбрезійського мира 1559 р., який знаменував собою кінець французької експансії в Італії. Релігійні війни, щопочалися у Франції, змусили французьких королів надовго відмовитися від спроб завоювати Італію, вони відновилися тільки в середині XVII століття. Італійські війни зіграли відому роль у розвитку військового мистецтва: вперше знайшла широке застосування ручна вогнепальна зброя, артилерія.