Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:

1. Прийміть тверде рішення стати висококваліфікованим фахівцем..

2. Складіть список справ, завдань щодо самовдосконалення (повинні бу­ти короткими і конкретними) та розмістіть їх у порядку важливості.

3. Коректуйте цей список важливих справ і завдань.

4. Виконання завдань потрібно урізноманітнювати. Зміна завдань - це також відпочинок.

5. Коли є вільний час - працюйте над якоюсь важливою справою.

6. Повинен бути порядок виконання завдань за ступенем терміновості, але встановлюйте свої терміни, більш жорсткі, працюйте на виперед­ження.

7. Постійно закріплюйте пройдений матеріал.

8. Тримайте темп - працюйте ефективно.

9. Записи лекцій, конспекти - важливе джерело інформації, проте треба все це осмислювати, записувати свої думки.

10. Важливі думки треба підкреслювати, порівнювати з іншими, допо­внювати, виправляти свої записи. Працюйте регулярно.

19. Причини неуспішності студентів та шляхи їх усунення.

Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення

Наздоганяти тих, хто спереду, а не чекати тих, хто позаду. Аристотель

Успішність студентів визначається не лише рівнем організації на­вчального процесу у вищій школі, а й наявністю сформованих у студентів необхідних навчальних дій і операцій. До причин неуспішності студентів можна додати такі:

• недооцінка значущості теоретичних знань;

• неволодіння раціональними методами пізнання;

• несформованість операцій мислення;

• прагматична спрямованість на близьку мету (отримати залік, скласти іспит тощо).

Усе це шкодить розвитку творчих здібностей студента, знижує рівень засвоєння наукового змісту вищої освіти («Довге дихання науки зміню­ється на коротке дихання діловитості...»). Звідси в частини студентів формальне ставлення до оволодіння науковими методами навчальної ро­боти. У засвоєнні наукової інформації в них переважає репродуктивна, короткочасна пам'ять (із пропуском суттєвої інформації). Знижується факт прирощування знань до індивідуального досвіду, що є показником псевдоосвіти.

Серед психологічних причин неуспішності студентів є такі їхні осо-бистісні якості:

• низький самоконтроль і недостатня довільність психічних функцій;

• недисциплінованість і неорганізованість;

• несистематична самостійна робота, що знижує її ефективність;

• лінощі, пасування перед труднощами;

• емоційна нестабільність і високий рівень тривожності;

• відсутність самоідентифікації з роллю «студент»;

• наявність прогалин у знаннях;

• надання переваги відпочинку, веселощам тощо.

Причинами неуспішності студентів можуть бути ще й такі:

Нейрофізіологічні: загальна ослабленість організму (перевтома, не­якісне харчування, несприятливі екологічні умови, недостатня рухова ак­тивність та ін.), слабкий тип ВИД, порушення зору, слуху та артикуляції, мікропошкодження кори головного мозку (у т. ч. і через токсичний вплив нікотину, алкоголю і наркотиків).

Педагогічні причини: низька інтенсивність навчально-професійної діяльності («від сесії до сесії»), низька її ефективність (невміння вчити­ся самостійно), пропуски занять, відсутність індивідуального, диферен­ційованого підходу і контролю з боку викладачів, незадовільні побутові умови проживання, важкий матеріальний стан, відсутність допомоги й підтримки від батьків.

Шляхи усунення причин неуспішності студентів:

І) Перевести опанування знаннями у процес самостійної пізнаваль­ної діяльності студентів. Підвищувати результативність організації са­мостійної навчальної роботи систематичним педагогічним контролем і оцінкою її результатів.

Виховувати культуру мислення студентів. Грамотне мислення завж­ди індивідуальне, воно формує свою автономну систему знань, розвиває власні вихідні поняття і шляхи вирішення проблем, що й становить осно­ву для об'єктивної творчості (В.Т. Кудрявцев).

Свобода навчання, звичайно, залишає студентові деяке право вирі­шувати, що йому потрібно, а що ні. Проте критичне ставлення до педаго­гічного процесу - це не гординя і не бездіяльність. Треба брати до уваги все краще й нове, вміти критично оцінювати самого себе, щоб уникати помилок бездіяльності та не обмежувати цим себе, не втрачати можли­вості розвитку своїх потенційних сил (а то буде псевдоосвіта замість са­моосвіти). Найголовніше - не протиставляти себе відкрито освітній сис­темі, а самому додавати те, що вона дати не може (І.В. Вачков).

Принципи побудови програми самонавчання студентів:

Оптимальне співвідношення процесів розвитку і саморозвитку. Ко­жен студент навчається за допомогою придатних для нього засобів, виро­бляючи індивідуальний стиль навчально-професійної діяльності.

Розвиток творчості студентів на всіх етапах професійного навчан­ня. Проблемні творчі завдання є джерелом нових знань і реалізації потен­ційних можливостей кожного студента. Формування у студентів наста­нови на глибоке проникнення в сутність предмета сприяє досягненню не тільки близької мети навчання, а й віддаленої, пов'язаної з майбутньою професійною діяльністю.

Індивідуальні риси особистості розвиваються лише завдяки само­стійному виконанню завдань, які студент ставить перед собою. Важли­во вчасно коригувати план, ускладнювати завдання. Тільки таким чи­ном у кожного студента формуються індивідуально-розумові здібності та воля.

Не менш важливо розвивати рефлексивний досвід студента, який забезпечує усвідомлення та перетворення особистісного досвіду шляхом його переосмислення, пропонувати шляхи його вдосконалення.

У зміст професійного навчання з будь-якої спеціальності треба включати психолого-педагогічні знання про критерії та показники сфор-мованості знань і вмінь студентів. Це має значення для розвитку в них самоконтролю, самооцінки якості засвоєння навчального матеріалу.

Рекомендувати студентам відпрацьовувати свій індивідуальний стиль організації самостійної навчальної роботи. Успіхів можна досягти різними засобами, проте головний предмет уваги студента - він сам як індивідуальність. Важливо допомагати йому усвідомлювати себе в ролі суб'єкта навчально-професійної діяльності. Уміння, яке не вбудовано у процес розвитку особистості, має дезінтеграційний вплив, а то й спотво­рює розвиток особистості студента. «Знання без виховання - меч у руках божевільного» (Д.І. Менделєєв).

Це стратегічні принципи організації навчально-професійної діяльнос­ті студентів, які спрямовані на створення оптимальних умов для підви­щення якості професійного навчання та розвитку особистості майбут­нього фахівця.

Питання для самоконтролю

Обґрунтувати, чому навчально-професійна діяльність є провідною ді­яльністю в студентському віці? Які зміни в структурі особистості сту­дента відбуваються під її впливом?

Коли студент стає суб'єктом власної навчальної діяльності? Чи кожен студент є суб'єктом цієї діяльності? Довести, що суб'єктність у на­вчально-професійній діяльності є рефлексією власних самозмін, го­товністю до них.

Який зміст поняття «вміння вчитися»? Які дії студента характеризу­ють його вміння вчитися самостійно? Дайте поради Вашим майбутнім студентам щодо забезпечення ефективного учіння.

Які причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання?

Які можливості для розвитку самостійного творчого мислення сту­дентів у процесі навчання? Доведіть, що «навчатися і не розмірко­вувати над вивченим - даремно витрачати час, розмірковувати не навчаючись - згубно» (Конфуцій).

Чи можна поставити рівність між творчістю і мисленням? Що заважає студентам розвивати творчий потенціал?

У чому полягає особистісний аспект пізнання? Розкрийте складники інтелектуальної ініціативи, інтелектуальної компетентності, інтелек­туальної творчості, інтелектуальної саморегуляції.

Організовуючи навчання, викладач мусить насамперед забезпечити мету чи мотив? Чому?

Які мотиви сприяють успішному навчанню студента? Чи можуть мо­тиви обов'язку (зобов'язання) у навчанні не тільки раціонально, але й емоційно стати сильнішими порівняно з тими, які їм протидіяли?

Чим відрізняється засвоєння матеріалу від його запам'ятовування? По­рівняти «знання-інформацію» та «наукові знання - життєві знання».

Нині вчені вважають, що найкращим засобом засвоєння знання є не прослуховування лекції, а опрацювання друкованої сторінки. Ваша думка щодо цього.