Навчальний посібник_проблеми

Контрольні питання

1.Вкажіть, у чому полягає проблема визначення поняття господарської діяльності у сфері охорони здоров’я.

2.Вкажіть проблеми визначення видів господарської діяльності у сфері охорони здоров’я.

3.Розкрийте зміст проблем ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері охорони здоров’я.

4.Запропонуйте шляхи вирішення проблем ліцензування певних видів господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, які було запропоновано у науці господарського права.

5.Розкрийте зміст проблем акредитації закладів охорони здоров’я.

6.Запропонуйте шляхи вирішення проблем акредитації закладів охорони здоров’я, які було запропоновано у науці господарського права.

7.Вкажіть проблеми визначення правового статусу закладів охорони здоров’я.

8.Запропонуйте шляхи вирішення проблем визначення правового статусу закладів охорони здоров’я, які було запропоновано у науці господарського права.

9.Розкрийте зміст проблем законодавчого визначення відповідальності за порушення умов здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров’я.

10.Запропонуйте шляхи вирішення проблем визначення відповідальності за порушення умов здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров’я, які було запропоновано у науці господарського права.

Ключові слова

Акредитація закладу, відповідальність, господарська діяльність, державне регулювання, заклад охорони здоров’я, лікарські засоби, ліцензування, медична практика, охорона здоров’я, правовий статус.

2.9.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.Поняття та види екологічного підприємництва.

2.Правова основа організації та здійснення екологічного підприємництва.

3.Господарське керівництво екологічним підприємництвом.

4.Перспективи правового регулювання екологічного підприємництва.

1. Одним із результатів структурно-галузевої та інвестиційної політики багатьох країн є виокремлення такої галузі економіки як екологічне підприємництво, досвід розвитку якого свідчить про свою практичну необхідність та економічну вигоду як для підприємців, що займаються ним, так і для інших, які використовують результати їх діяльності, а тим більше – для держави та її громадян.

Натомість у вітчизняному законодавстві визначення такого поняття

174

відсутнє, хоча позитивним є уже те, що у Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року з’явилось згадування про екологічне підприємництво, зокрема, про інструмент реалізації національної екологічної політики серед економічних та фінансових механізмів, передбачено і стимулювання розвитку екологічного підприємництва, а саме як виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення1.

У науковій літературі та інших джерелах зустрічається декілька різних понять щодо екологічного підприємництва, в основному, у економічній літературі. Так, екологічне підприємництво визнається одним із напрямів діяльності підприємництва в цілому, що постійно розвивається, застосовуючи все нове та прогресивне, що було надбане в процесі розвитку цивілізації, поєднує економічні, екологічні та соціальні ефекти2. Більшість науковців і практиків під екологічним підприємництвом розуміє вид підприємницької діяльності щодо виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг природоохоронного призначення, яка здійснюється з метою охорони довкілля. За визначенням Європейської комісії ЄС, екологічне підприємництво – це виробництво товарів та надання послуг по вимірюванню, попередженню, обмеженню або усуненню екологічної шкоди, ліквідації відходів та зниженню рівня шуму, а також екологічно чисті технології, застосування яких мінімізує використання сировини та забруднення довкілля3.

Крім того екологічне підприємництво бачиться формою підприємницької діяльності, що спрямоване на задоволення еколого-економічних потреб за рахунок продуктів, у загальній корисності яких визначальне значення має екологічна корисність, а компоненти екологічної системи розглядаються як фактори, що визначають еколого-економічні потреби4.

Визначення такого підприємництва закріплено у Модельному законі про засади екологічного підприємництва, згідно з яким екологічне підприємництво

– це виробнича, науково-дослідна, кредитно-фінансова діяльність з виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг, що мають цільовим призначенням забезпечення збереження та відновлення навколишнього середовища та охорону природних ресурсів5.

Таким чином, аналіз законодавства та наукової літератури свідчить про наявність кількох різних підходів до визначення екологічного підприємництва, що є перепоною у розробленні правового режиму такого підприємництва.

1Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року: Закон України від 21.12.2010 р. // ВВРУ. – 2011. – № 26. – Ст. 218.

2Шоган Г.І. Економічний інструментарій формування екологічного підприємництва: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.08.01 / Г.І. Шоган; Сум. держ. ун-т. – Суми, 1999. – 21 с.

3Купалова Г. І. Екологічне підприємництво як невід’ємна складова сталого розвитку України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – №26. – С. 35-39.

4Боровик О.Н. Екологічне підприємництво та його переваги // Управління інноваційним процесом в Україні [Електронний ресурс] // Lviv Polytechnic National University Institutional Repository. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua.

5Модельный закон об основах экологического предпринимательства: принят на пятнадцатом пленарном заседании Межпарламентской Ассамблеи государств - участников СНГ (постановление № 15-6 от 13.06.2002 г.) [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://pravo.levonevsky.org/bazazru/texts17/txt17321.htm.

175

Уточнити визначення екологічного підприємництва можна шляхом концептуалізації його ознак, що слідують із наведених та інших визначень. Серед таких ознак: 1) це виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг спеціального (природоохоронного) призначення, як-то: виробництво товарів та послуг по вимірюванню, попередженню, обмеженню або компенсації екологічної шкоди, ліквідації відходів та зниженню рівня шуму, екологічно чисті технології, застосування яких мінімізує використання сировини та забруднення довкілля, тощо; 2) безпосередня спрямованість такого підприємництва (його результатів) на забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів, підвищення рівня охорони навколишнього середовища; 3) здійснення на основі впровадження у виробництво екологічних інновацій, а саме: нові продукти, нові технології, нові способи організації виробництва тощо; 4) низький прибутковий коефіцієнт та підвищений ризик збитковості, обумовлені необхідністю суттєвих інвестицій для започаткування такої діяльності1.

Наведені ознаки дозволяють запропонувати таке визначення екологічного підприємництва – це види інноваційної діяльності суб’єктів господарювання з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг спеціального (природоохоронного) призначення, спрямовані на забезпечення екологічної безпеки, раціональне використання природних ресурсів, підвищення рівня охорони навколишнього середовища з метою отримання прибутку.

Види такого підприємництва достатньо широко представлено у економічній літературі. Так, наприклад, пропонується таке підприємництво поділяти за роллю та функціонально-господарським призначенням, за видами екодеструктивних процесів, що запобігаються завдяки відповідній діяльності, за компонентами природного середовища, з якими пов’язана діяльність, за видами технологічних процесів2. Представляє інтерес класифікація такого підприємництва, запропонована Г.І. Шоган, яка до видів цього підприємництва відносить: виробництво екологічно чистої продукції, впровадження екологічно чистих виробничих процесів, впровадження енерогозберігаючих технологій, скорочення витрат на виробництво, впровадження додаткових технологій, заміщення виробництва, переробка та регенерація відходів, випуск екологічно чистої продукції, що модифікує виробничі процеси інших фірм3.

Зазначені та інші види екологічного підприємництва можна взяти за основу при розробленні його правового регулювання.

Водночас при напрацюванні такого регулювання потребують конкретизації і інші критерії поділу такого підприємництва, які будуть впливати на ті чи інші складові цього регулювання.

1 Бобкова А.Г. До питання господарського керівництва екологічним підприємництвом // Право України. – 2010. – № 8. – С. 26-33.

2Купалова Г. І. Екологічне підприємництво як невідємна складова сталого розвитку України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – №26. – С. 35-39.

3Шоган Г.І. Економічний інструментарій формування екологічного підприємництва: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.08.01 / Г.І. Шоган; Сум. держ. ун-т. – Суми, 1999. – С. 8.

176

2.Правову основу організації та здійснення екологічного підприємництва наразі складають нормативно-правові акти, що стосуються окремих видів чи окремих аспектів такого підприємництва. Так, особливості щодо окремих видів такого підприємництва, як-то діяльності, пов’язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів, утилізацією відходів і зменшенням обсягів їх утворення, представлено у Законі України «Про відходи»1. Окремі аспекти цього підприємництва є у законах України «Про охорону навколишнього природного середовища»2, «Про інноваційну діяльність»3, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»4 та ін.

Має відношення до питання, яке розглядається, і Концепція Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки, якою передбачено шляхи і способи розв’язання проблеми поводження з відходами з метою запобігання негативному впливу на навколишнє природне середовище і здоров’я людини, а також впровадження новітніх технологій5.

Водночас можна зазначити, що проблемою застосування законодавства щодо екологічного підприємництва є неможливість використання тих чи інших його положень через неузгодженість норм, зокрема, екологічного, господарського, податкового, адміністративного законодавства, внаслідок чого частина норм щодо особливостей правового режиму залишаються декларативними.

При цьому на законодавчому рівні вирішено лише окремі аспекти правового регулювання такого підприємництва, тоді як потребують вирішення і багато інших, від визначеності яких залежить результативність такого підприємництва та його здатність позитивного впливу на суспільство.

3.Однією із обов’язкових умов розвитку екологічного підприємництва є господарське керівництво, яке охоплює різні форми (види) керівної діяльності, серед яких: нормативне правове регулювання, планування, управління та контроль6. При цьому нормативне правове регулювання – це встановлення в правових нормах правил здійснення такого підприємництва; планування – це визначення перспектив та щорічних темпів і показників його розвитку; управління – це діяльність уповноважених органів з організації екологічного підприємництва; контроль – перевірка дотримання правового режиму екологічного підприємництва.

Першим кроком до забезпечення розвитку екологічного підприємництва має стати нормативне правове регулювання цих відносин, комплексний підхід

до якого дозволить узагальнити та конкретизувати підходи вже заявлені

1Про відходи: Закон України від 05.03.1998 р. // ВВРУ. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242. – (зі змін. та доп.).

2Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 р. // ВВРУ. – 1991. – № 41. – Ст. 546. – (зі змін. та доп.)

3Про інноваційну діяльність: Закон України від 4.07.2002 р. // ВВРУ. – 2002. – № 36. – Ст. 266. – (зі змін. та доп.).

4Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 р. // ВВРУ. – 2007. – № 29. – Ст. 389. – (зі змін. та доп.).

5Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки: розпорядження КМУ від 3.01.2013 р. № 22-р // ОВУ. – 2013. – № 6. – Ст. 206.

6Лаптев В.В. Правовая организация хозяйственных систем. – М.: Юрид. лит., 1978. – С. 94-95.

177

державою, напрацювання у економічній та юридичній літературі, досвід інших країн щодо організації та здійснення такого підприємництва.

Вирішальне значення у господарському керівництві нормативноправового регулювання зумовлено необхідністю визнання екологічного підприємництва сукупністю видів господарської діяльності та встановлення для них особливостей правового регулювання з урахуванням їх належності до специфічної сфери суспільного виробництва, необхідності використання специфічних ресурсів та спрямованості на спеціальний (природоохоронний, екологобезпечний) результат. Значення цієї форми обумовлено і тим, що всі інші форми господарського керівництва здійснюються на підставі, у межах, та у спосіб, які визначено законодавством, що слідує із ст. 19 Конституції України. Проблеми та пропозиції щодо нормативно-правового регулювання екологічного підприємництва викладено при розгляді наступного питання.

Планування – це визначення перспектив розвитку екологічного підприємництва із запровадженням стратегічного передбачення (формування стратегій) та визначення щорічних темпів і показників розвитку відповідних видів господарської діяльності. Особливістю планування такого підприємництва є те, що при цьому потребує поєднання як планування використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, так і планування господарської діяльності та соціально-економічного розвитку в цілому. Необхідність планування обумовлена довгостроковим характером окупності вкладених у таке підприємництво інвестицій, значенням його результатів для потреб суспільства, а також відсутністю державної стратегії та тактики щодо розвитку цієї галузі економіки, на важливість яких вказує досвід багатьох розвинених країн, де результативність такого підприємництва стала можливою саме після чіткої орієнтації держави на вирішення відповідних проблем.

Серед шляхів вирішення питань планування можна назвати наступні: закріплення на законодавчому рівні такої стратегії соціально-економічної

політики держави, за якої розвиток екологічного підприємництва стане пріоритетною галуззю економіки;

розроблення стратегії розвитку екологічного підприємництва як галузі економіки, в якій на основі прогнозу тенденцій розвитку відповідних ринків і напрямів науково-технічного прогресу визначаються довгострокові цілі та пріоритети розвитку такого підприємництва, заходи, спрямовані на їх досягнення, та ресурси, необхідні для здійснення таких заходів;

включення положень з планування екологічного підприємництва до Державної програми соціального та економічного розвитку як однієї з основних форм планування господарської діяльності, за умови відновлення щорічного прийняття таких програм.

Наступною формою планування екологічного підприємництва може бути бюджет України, як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами

178

місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (ст. 1 Бюджетного кодексу України)1. Для цього пропонується доповнення відповідних щорічних законів України окремими пунктами щодо екологічного підприємництва та розповсюдження на суб’єктів такого підприємництва положення стосовно передачі їм в оренду державного та комунального майна поза конкурсних засад за умови планування ними виробництва та реалізації природоохоронної продукції не менш як 50 відсотків від загального обсягу їх виробництва, з наданням права КМУ встановлювати порядок визначення переліку таких суб’єктів.

Таким чином, одночасне створення запропонованих правових засад планування екологічного підприємництва стане реальним підґрунтям для розробки відповідного правового режиму його здійснення, створення системи управління таким підприємництвом з урахуванням стандартів системи управління навколишнім природним середовищем, налагодження спеціального контролю з боку уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів щодо відповідності господарської діяльності та її результатів режиму екологічного підприємництва.

Наступною формою господарського керівництва є управління, необхідність якого щодо екологічного підприємництва зумовлена тим, що таке підприємництво є тією сферою, де є чи можуть бути труднощі, проблеми, які не вирішуються автоматично чи вирішуються лише в далекому майбутньому за допомогою ринкових механізмів, тоді як позбавлення таких проблем вкрай необхідно для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності.

Для здійснення таких функцій потребує вирішення питання щодо центру управління та його органів на місцевому рівні. Доцільність створення системи органів управління екологічним підприємництвом викликана тим, що, поперше, традиційні методи та засоби управління як у галузі охорони навколишнього середовища, так і у галузі господарювання, за оцінками багатьох фахівців, потребують реформування; по-друге, нагальною є необхідність впровадження прогресивних форм управління і менеджменту, спрямованих на розвиток державно-приватного партнерства з метою стимулювання такого підприємництва; по-третє, необхідністю залучення до такого управління кількох відомств, до повноважень яких уже віднесено вирішення окремих питань стосовно екологічного підприємництва чи його видів.

Сьогодні різними аспектами управління екологічним підприємництвом опікуються: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державне

1 Бюджетний кодекс України: Закон України від 8.07.2010 р. // ВВРУ. – 2010. – № 50-51. – Ст. 572. – (зі змін. та доп.).

179

агентство лісових ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України, Державне агентство екологічних інвестицій України та ін.

Зурахуванням цього постає питання про доцільність формування єдиного міжвідомчого центру з організації та координації такого підприємництва, яким може бути на першому етапі його розвитку Міжвідомча комісія з питань розвитку екологічного підприємництва як дорадчий орган, що постійно діятиме при КМУ.

Контроль – це сукупність дій, спрямованих на спостереження за функціонуванням відповідного об’єкта контролю з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про його стан. Основну мету контролю дотримання спеціального режиму екологічного підприємництва можна позначити як забезпечення такого стану його реалізації, за якого фактичні результати розвитку цього підприємництва найбільше відповідають очікуваним результатам як суспільства, так і держави.

Зурахуванням мети такого контролю його завданнями доцільно визнати:

1)спостереження за реалізацією спеціального правового режиму відповідного виду діяльності, віднесеного до екологічного підприємництва, виявлення причин та умов, що сприяють відхиленню від запланованого результату, надання допомоги підконтрольній структурі; 2) перевірка виконання планових показників та заходів з виробництва товарів спеціального призначення, дотримання показників якості та безпечності товарів, впровадження новітніх технологій у виробництво, дотримання вимог екологічного законодавства і ін.

Об’єкт контролю – це те, на що спрямовано контрольну діяльність. Оскільки спеціальний правовий режим екологічного підприємництва реалізується за рахунок використання заохочень та обмежень, то саме це і є об’єктом контролю. Зокрема, такими об’єктами можуть бути: цільове використання коштів державного бюджету, що виділяються суб’єктам такого підприємництва, позабюджетних коштів чи спеціальних коштів, які надаються для фінансування відповідних проектів на зворотній чи безоплатній основі; дотримання ними вимог щодо забезпечення технологічної та екологічної безпеки виробництва, умов отримання податкових та інших пільг чи використання будь-яких умов стимулювання господарської діяльності з розробки та впровадження природоохоронної продукції (робіт, послуг); виконання умов отримання повного безвідсоткового кредитування чи часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування, або повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб’єктами такої діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

відповідність результатів господарської діяльності сучасному науково-

180

технічному і технологічному рівню, високим техніко-економічним показникам тощо, вимогам екологічного законодавства та ін.

Сьогодні безпосередньо чи опосередковано питаннями контролю екологічного підприємництва крім органів загального контролю займається понад десять спеціальних органів державної влади, проте аналіз повноважень таких органів дозволяє стверджувати, що жодний із них не може бути визнано суб’єктом контролю екологічного підприємництва без суттєвих змін їх основного призначення та повноважень. Крім того, важливо взяти до уваги, що такий контроль потребує його організації як міжвідомчого контролю, тобто здійснення органами міжгалузевої компетенції, що зумовлено змістом спеціального правового режиму. Отже, на відміну від загального контролю, він має передбачати участь у контролі представників органів різної підпорядкованості, бути спрямованим на перевірку кола питань, які безпосередньо пов’язані з дотриманням та забезпеченням такого режиму, та здійснюватись щодо організаційно не підпорядкованих міжвідомчому органу контрольованих суб’єктів, що займаються екологічним підприємництвом.

В подальшому окремого дослідження та доопрацювання потребує і питання контролю забезпечення спеціального режиму екологічного підприємництва, тобто контролю дій відповідних органів державної влади, які в силу закону чи іншого нормативно-правового акту в межах своїх повноважень зобов’язані створювати належні умови для розвитку екологічного підприємництва.

4. Для забезпечення правового регулювання екологічного підприємництва та підвищення ефективності застосування відповідного законодавства, перш за все, необхідно доопрацювання правових засад його здійснення.

Для створення фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки екологічного підприємництва, інфраструктури розвитку такого підприємництва (інформаційного та консультаційного обслуговування, організації збуту природоохоронної продукції (товарів, робіт), започаткування підготовки та перепідготовки відповідних спеціалістів тощо) доцільно розробити та затвердити законом Національну програму сприяння розвитку екологічного підприємництва в Україні (стратегії розвитку екологічного підприємництва), завданням якої, серед іншого, має бути і вдосконалення правової бази щодо екологічно зорієнтованої підприємницької діяльності.

Одним із варіантів розвитку законодавства щодо цих питань є прийняття закону України «Про екологічне підприємництво», метою якого має бути визначення такого підприємництва як пріоритетного напряму економічного розвитку держави, формування правових, організаційних, економічних основ екологічного підприємництва як особливої галузі економіки, забезпечення стабільності умов такого підприємництва тощо. В такому законі необхідно закріпити основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного регулювання щодо

181

стимулювання виробництва природоохоронної продукції та розвитку екологічного ринку, а також забезпечення раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки.

В ньому доцільно вирішити, перш за все, наступні питання: визначення екологічного підприємництва та його видів, особливості правового статусу суб’єктів такого підприємництва, економіко-правовий механізм його здійснення (фінансування, оподаткування, кредитування, субсидіювання, ціноутворення, державне замовлення тощо), закріплення засобів та форм державного та місцевого регулювання цього підприємництва, відповідальність і ін.

При вирішенні зазначених питань доцільно урахувати вже визначені законодавством особливості щодо окремих видів такого підприємництва, як-то діяльності, пов’язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів, утилізацією відходів і зменшенням обсягів їх утворення, щодо яких відповідні положення представлено у Законі України «Про відходи». Зокрема, представляють інтерес передбачені ст. 40 цього Закону заходи стимулювання господарської діяльності, серед яких: а) пільги щодо оподаткування прибутку від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів; б) пріоритетне державне кредитування; в) спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за банківські кредити, пов’язані з інвестиціями, що спрямовуються на утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування; г) дотації з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів для перевезення відходів (вторинної сировини) чи напівфабрикатів, одержаних з цих відходів; д) інформація щодо технологічних можливостей утилізації відходів; е) дотації з фондів охорони навколишнього природного середовища та інших джерел; є) пільги щодо поповнення обігових коштів підприємств, установ та організацій – суб’єктів господарської діяльності, що здійснюють збирання і заготівлю, оброблення (перероблення) і утилізацію відходів як вторинної сировини, за умови цільового використання цих коштів для придбання та переробки таких відходів1.

Для забезпечення системності правового регулювання зазначених відносин доцільно: внести одночасно відповідні зміни до ГК України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про інноваційну діяльність» та ін.; розробити проекти відповідних постанов Уряду для реалізації положень законів. Зокрема, доцільно у ГК України внести зміни до частини першої ст. 16, доповнивши її видами виробництв продукції природоохоронного значення; частини другої ст. 327, доповнивши абз. чотири словами «іншої продукції, робіт, послуг природоохоронного призначення». Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» необхідно доповнити ст. 41-1 «Екологічне підприємництво», у якій дати визначення такого підприємництва, закріпити право КМУ визначати критерії та

1 Про відходи: Закон України від 5.03.1998 р. // ВВРУ. – 1998. – № 36-37. – Ст. 242. – (зі змін та доп.).

182

перелік його видів, передбачити можливість підтримки такого підприємництва державою та органами місцевого самоврядування тощо. У Законі України «Про інноваційну діяльність» доцільно доповнити частину першу ст. 16 щодо визнання інноваційним підприємством підприємства (об’єднання підприємств) будь-якої форми власності, якщо більше ніж 50 відсотків обсягу його продукції (у грошовому вимірі) за звітний податковий період є інноваційні продукти і (або) інноваційна продукція природоохоронного призначення.

Для вирішення питання державного замовлення на екологічну продукцію (роботи, послуги), інформаційного та матеріально-технічного забезпечення відповідних наукових досліджень і науково-технічних розробок необхідно внести зміни до Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р., а саме у п. 4 першого абзацу ст. 3. замінити такий напрям розвитку науки і техніки на період до 2020 року як «раціональне природокористування» на «екологічне підприємництво», що більш змістовно буде відображати першочергове завдання держави на сучасному етапі у зазначеному напряму.

Для визнання екологічного підприємництва сферою застосування державно-приватного партнерства пропонується внести доповнення до частини першої ст. 4 Закону України «Про державно-приватне партнерство» від 1 липня 2010 р., що дозволить розповсюдити на цей вид підприємництва положення зазначеного Закону щодо використання земельних ділянок, фінансування, надання державної підтримки, гарантій прав приватних партнерів.

Впровадження наведених та інших пропозицій щодо удосконалення законодавства сприятиме стимулюванню розвитку екологічного підприємництва, використанню його потенційних можливостей, перетворення його на дієвий механізм розв’язання екологічних, економічних і соціальних проблем.

При цьому доопрацювання потребують і інші аспекти правового регулювання цього підприємництва, серед яких особливості правового статусу суб’єктів, договірних відносин, відповідальності і т.д.

Контрольні питання

1.Розкрийте зміст такої ознаки екологічного підприємництва як виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг спеціального (природоохоронного) призначення, як-то: виробництво товарів та послуг по вимірюванню, попередженню, обмеженню або компенсації екологічної шкоди, ліквідації відходів та зниженню рівня шуму, екологічно чисті технології, застосування яких мінімізує використання сировини та забруднення довкілля.

2.Розкрийте зміст такої ознаки екологічного підприємництва як безпосередня спрямованість такого підприємництва (його результатів) на забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів, підвищення рівня охорони навколишнього середовища.

3.Розкрийте зміст такої ознаки екологічного підприємництва як здійснення на основі впровадження у виробництво екологічних інновацій, а

183