6.2. Організаційні форми інтеграції науки та виробництва

Невід’ємним елементом сучасного інноваційного процесу є інтеграція науки і виробництва. Активна співпраця наукових установ і промислових підприємств сприяє скороченню інноваційного циклу «наука – техніка – виробництво», створюючи умови для швидкого впровадження досягнень у сфері науки й техніки та забезпечення на цій основі конкурентоспроможності господарських організацій.

У світі набули розвитку різні організаційні форми співпраці науки та виробництва з метою реалізації інновацій, серед яких важлива роль належить технопаркам, технополісам і наукоградам.

Технопарк (науково-технічний парк, технологічний парк) – науково-виробничий комплекс, до складу якого входять науково-дослідні організації, вищі навчальні заклади, промислові підприємства, консалтингові та інші організації, метою функціонування якого є створення та впровадження нововведень з метою отримання прибутку. Зокрема, технопарки створюються для розроблення новітніх технологій, швидкого запровадження науково-технічних розробок і виробництва найновішої продукції у передових і наукомістких галузях економіки.

Технопарк являє собою форму співробітництва різних організацій. Засновником технопарку здебільшого є вищий навчальний заклад або науково-дослідна організація, відомі своїми науковими розробками. Іноді засновником технопарку може виступати науковий центр корпорації. Іншими учасниками технопарку, як правило, є промислові підприємства, венчурні компанії, консалтингові фірми, бізнес-інкубатори та інші організації. Розміщаються учасники технопарку компактно, найчастіше всього на площах засновника або на близькій відстані від нього.

Типовий склад учасників технопарку та їхній внесок у технопарк представлено у табл. 6.2 [3 Волков, с. 104-105].

Таблиця 6.2

Типовий склад учасників технопарку та їхній внесок у технопарку

Учасники технопарку	Внесок, характер співробітництва
Стратегічний засновник (внз, науково-дослідна організація, науковий центр корпорації)	Інтелектуальний капітал, передача нематеріальних активів, основних фондів в оренду (наукове обладнання, приміщення), інженерні та інформаційні мережі, наукове супроводження проектів тощо
Промислові підприємства, зокрема малі та середні науково-виробничі підприємства як основні суб’єкти технопарку, а також громадські організації	Виконання інноваційно-інвестиційних проектів за умов їх науково-технічного, інформаційного супроводження технопарком, а також за умов запровадження для їх виконання спеціального правового режиму інноваційної та інвестиційної діяльності технопарку, зокрема, режиму пільгового оподаткування реалізації продукції за проектом, а також за умов трансферу технологій до промислових підприємств, включаючи технології «подвійного використання» та технології, створені за рахунок державного фінансування
Венчурна компанія, венчурний фонд, кредитно-гарантійна установа	Венчурний капітал, венчурне фінансування інноваційно-інвестиційних проектів, надання гарантій щодо реалізації інноваційно-інвестиційних проектів для залучення зацікавлених інвесторів
Консалтингова фірма	Розроблення інноваційно-інвестиційних проектів, проведення їх фінансово-економічного аналізу та науково-технічної, інноваційної, інвестиційної експертизи, маркетингових досліджень, а також проведення тренінгу з інноваційного менеджменту
Інноваційний бізнес-інкубатор як ядро структури технопарку	Консалтингові послуги малим підприємствам, забезпечення малих підприємств приміщеннями на пільгових умовах оренди, проведення тренінгу з інноваційного менеджменту
Органи місцевої влади	Земельна ділянка, комунальна інфраструктура, «бюджет розвитку», сформований за рахунок звільнення технопарку від місцевих податків, а також гранти, субсидії, замовлення на продукцію технопарку та інноваційні проекти в інтересах регіону

Технопарк, як правило, являє собою групу організацій, які є самостійними юридичними особами і діють на підставі укладеної між собою угоди про спільну діяльність без створення єдиної юридичної особи та без об’єднання вкладів учасників технологічного парку. Такий договір містить відомості про:

• склад учасників технологічного парку, їхні права та обов’язки;

• пріоритетні напрями діяльності технологічного парку;

• органи управління і керівний орган технологічного парку, їх повноваження та порядок прийняття ними рішень;

• порядок фінансування діяльності органів управління і керівного органу;

• порядок прийняття нових учасників технологічного парку та виключення з числа учасників технологічного парку;

• порядок ліквідації технологічного парку (припинення дії договору).

Для управління технопарком, як правило, створюється спеціальна система органів управління (табл. 6.3). Вищим органом управління технопарком є Загальні збори акціонерів. У періодах між зборами вищим органом виступає Наглядова рада (Рада директорів), яку очолює президент технопарку, котрий обирається зборами й здійснює керівництво поточною діяльністю Ради. Виконавчі функції з управління технопарком, оперативне керівництво його діяльністю здійснює Дирекція, що призначається Наглядовою радою. Рішення Науково-технічної (Експертної) ради є обов’язковими для виконання учасниками технопарку при доборі пропозицій щодо реалізації інноваційних проектів.

Джерелами фінансування діяльності технопарків є: кошти організацій, що функціонують у складі технопарку, державні та регіональні субсидії, банківські кредити, надходження від реалізації науково-технічної продукції, спонсорська допомога тощо.

Таблиця 6.3