34. Технічна творчість

Творчість – це діяльність, що породжує щось якісно нове. Під технічною творчістю розуміють цілеспрямовану діяльність людини, яка завершується створенням чогось нового з метою удосконалення знарядь праці, технологічних процесів, планування праці, конструкції виробів, тощо – нового, яке має суспільну цінність

Процес технічної творчості здійснюється суб’єктом шляхом дії на об’єкт з метою отримання очікуваного принципово нового корисного результату – матеріалізованого продукту творчості. Цей процес втілює інтелектуально-практичну діяльність людини, що полягає в такій корекції поняттями і образами технічних об’єктів і процесів, включених в проблему, які в результаті дають принципово нові рішення. Продуктом технічної творчості є створення принципово нових об’єктів техніки і способи її створення і застосування. Творча діяльність може здійснюватися над різним матеріалом або змістом як об’єктом творчості:

1) образним;

2) символічним;

3) семантичним, або словесним.

В процесі технічного мислення формуються дві відносно самостійні задачі: формування понять, знань і навчання прийомам їх використовування. Технічна творчість сприяє також отриманню досвіду технічної творчої діяльності, що має величезне значення для формування особи. По-перше, він дозволяє на основі одержаних знань і умінь придбавати нові. По-друге, досвід певною мірою зменшує вірогідність вибору помилкового шляху при рішенні технічних задач. По-третє, досвід сприяє виробленню умінь перенесення знань і умінь в нові умови вживання. В практиці творчої діяльності відомо багато випадків, коли складні технічні задачі розв’язувалися саме завдяки перенесенню досвіду рішення аналогічних задач. Аналіз творчої діяльності дозволив виділити ряд етапів технічної творчості. Звичайно, виділення цих етапів – умовна, оскільки процес творчості безперервний. Виділення етапів переслідує методичну мету. На їх основі можна визначити зміст діяльності в процесі технічної творчості, визначити форми, методи і засоби розвитку творчих здібностей на кожному з відносно самостійних етапів, намітити послідовність розвитку тих або інших якостей творчої особи майбутнього спеціаліста.

34. Винахідництво як частина технічної творчості. Бар’єри винахідництва

Термін «винахід» визначається як «нове, що має суттєві відмінності технічне розв’язання задачі в будь-якій галузі народного господарства, соціальнокультурного будівництва чи оборони країни, що дає позитивний ефект. Технічне розв’язання може бути визнано винаходом за таких умов: воно має бути новим, мати суттєві відмінності від усіх попередніх відомих розв’язань тієї ж задачі і давати позитивний ефект.

Людям, які займаються творчістю, доводиться переборювати багато труднощів. Це різні бар’єри, антистимулятори, що в більшому чи меншому ступені негативно впливають на творчий процес.

В. О. Моляко вважає, що до внутрішніх бар’єрів можна віднести:

• незібраність, лінощі;

• незацікавленість у роботі;

• хвороби;

• незадовільний психічний стан;

• погані звички;

• робота без режиму;

• невміння організувати свій час;

• негативні якості характеру та мислення.

Дослідники називають також зовнішні бар’єри:

• незручне середовище (наприклад, приміщення);

• сторонні перешкоди (шум, спека, холод і т. ін.);

• поганий психологічний клімат у колективі;

• неадекватна (занижена) оцінка діяльності.

Один із внутрішніх бар’єрів – фіксація, тенденція “чіплятися” за неправильні рішення чи не брати до уваги альтернативи. Зазвичай це буває тоді, коли ми накладаємо непотрібні обмеження на наше мислення.

Основна властивість обмеженого мислення – функціональна фіксованість, нездатність бачити нове застосування знайомих об’єктів, використовуваних певним способом. Якщо ви колись користувалися п’ятикопієчною монеткою як викруткою, то ви перебороли функціональну фіксованість. Ще один внутрішній бар’єр – функціональний стереотип, винайдений К. Дункуром.