- •Предмет, джерела і методологія історії України як науки
- •Перші державні утворення на території сучасної України
- •Проблема прабатьківщини та походження слов’ян. Східні слов’яни у 5му-8му ст..
- •Передумови виникнення слов'янської держави на землях України. Утворення держави Київська Русь.
- •Норманська та антинорманська теорії походження Давньоруської держави. Сучасні погляди на цю проблему.
- •Київська Русь: основні етапи політичного розвитку та значення.
- •Соціальна структура та державна влада в Київській Русі.
- •Запровадження християнства в Київській Русі та його значення.
- •Причини, суть та наслідки роздробленості Київської Русі.
- •Боротьба Русі проти монголо-татарської навали. Золотоординське іго та його роль у долі державності на землях України.
- •Значення Давньоруської держави в історії українського народу, її місце в європейському політичному і культурному житті.
- •Галицько-Волинська держава та її значення.
- •Українські землі у складі у складі Великого князівства Литовського. Причини втрати української держави.
- •Становище українських земель у складі Речі Посполитої. Провідні тенденції у розвитку українського суспільства.
- •Виникнення козацтва та його розвиток як особливого стану українського суспільства.
- •Запорозька Січ – козацька республіка. Її роль в історії українського державотворення.
- •Українське національно-культурне відродження.
- •Українська національна революція 1648-1676..: загальна характеристика, основні періоди та значення.
- •Богдан Хмельницький та його роль в українську державотворенні.
- •Визвольна боротьба українського народу в 1648-1657рр., її результати та значення.
- •Формування в ході Національної революції 17го ст.. Української козацької держави, її устрій та значення.
- •Державницька дипломатія б.Хмельницького 1648-1657 рр.. Українсько-московська угода 1654 р. Та її значення.
- •Період Руїни: причини, сутність, наслідки.
- •Гетьманщина у складі Російської держави. Політика царизму щодо України.
- •Історичний портрет гетьмана і. Мазепи.
Гетьманщина у складі Російської держави. Політика царизму щодо України.
В останні десятиріччя XVIII ст. в Україні відбулися надзвичайно глибокі хоча й зовні непомітні зміни. Та ж сама земля, ті ж самі люди, але принципово інше становище. Якщо раніше Українська козацька держава з певними обмеженнями визначала зміст свого внутрішнього життя, то після її ліквідації Україна перетворилася на губернії Російської імперії, які жили за указами та розпорядженнями з Петербурга.
Перемоги над Туреччиною, ліквідація автономії Слобожанщини і Гетьманщини, розорення Запорозької Січі, поділи Речі Посполитої дали змогу Російській імперії зміцнитися за рахунок включення українських територій до свого складу та їх експлуатації. Наприкінці XVIII ст. під владою Романових сконцентрувалося 4/5 території нашої Батьківщини, де проживало 8,2 млн мешканців.
Політика царизму в Україні у XVIIIст. спрямовувалася виключно на русифікацію Гетьманщини, на ліквідацію її автономних утворень. Але на різних етапах історичного розвитку, при різних міжнародних обставинах керівники держави іменем царя здійснювали її не однаково. Надходили часи, коли українську автономію нібито підтримували, щоб потім знову принизити до повної ліквідації.
Історичний портрет гетьмана і. Мазепи.
Більше двох століть кожен рік, у першу неділю великоднього посту в усіх державах Російської імперії з амвона проклинали Івана Мазепу, проголошували йому анафему. У радянські часи його ім’я згадувалося тільки з лайливими епітетами, образ його змальовувався виключно чорною фарбою.
Державний діяч і політик найвищого ґатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. Різноманітна природна обдарованість поєднувалася в ньому з високою освідченістю.
Гетьман Іван Мазепа намагався зробити з України європейську державу, підняти й зміцнити значення й престиж гетьманської влади, яка за десятиріччя руїни зазнала страшної девальвації. Жодний із гетьманів не зробив так багато, як Мазепа для розвитку культури та духовності українського народу. Спроба цього гетьмана вирвати Україну з-під московського ярма, реалізувати велику ідею незалежної самостійної Української держави зазнала поразку. Але протягом трьох століть ця ідея жевріла в серцях найкращих синів і дочок українського народу.
У своїй зовнішній політиці гетьман відмовився від орієнтації на Польщу, Крим і Туреччину. Боротьба з із Росією видавалась на той час безнадійною, тому тривалий час Мазепа просто продовжував лінію Самойловича, спрямовану на забезпечення максимально можливої автономії.
У внутрішній політиці Іван Мазепа спирався на старшину, низкою законів відособивши козацтво як окремий клас. Становище козацької старшини особливо зміцнилось на початку 18 ст., зросла кількість так званих бунчукових товаришів - старшинської молоді. Всі ці заходи гетьмана, як і реформи в галузі судочинства й податків, свідчили про намагання гетьмана створити в Україні національну аристократію і з її допомогою вести боротьбу за повну автономію України. Водночас Мазепа всіляко дбав і про захист інтересів народних мас, обмежував апетити старшини, встановив максимальну панщину у два дні на тиждень, дозволив селянам винокуріння на власні потреби, намагався скасувати "оранди". Загалом гетьман дбав про інтереси всього народу, всієї країни.
Не дивлячись на багату літературу, присвячену Мазепі, його особистість залишається на сьогодні найзагадковішою постаттю у вітчизняній історії.
Корені сучасної незалежної України повною мірою лежать у великій ідеї Мазепи.