25. Управління виробничими запасами та дебіторською заборгованістю.

Головна мета менеджменту виробничих запасів – визнати і підтримувати такий рівень цих запасів, який за будь-яких умов зможе забезпечити виконання замовлень клієнтів. Однак слід пам’ятати, що запаси зв’язують кошти фірми. Вартість утримання запасів – це втрачені можливості для інвестицій. Створення запасів пов’язане: з витратами на організацію збереження, а також із втратою матеріалів через їх псування і тощо; з утраченою вигодою через відмову від участі в альтернативних проектах. Отже, запаси слід збільшувати тоді, коли користь від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів. Оптимальний обсяг замовлень (ООЗ) - Обсяг товару, за якого витрати, на організацію замовлення і на зберігання запасів будуть мінімальні. Витрати на замовлення – включають заробітну плату працівників відділу постачання, витрати на комп’ютерну обробку інформації та ін. Чим частіше робляться замовлення, тим більші витрати на їх підготовку і виконання. Витрати на зберігання - включають витрати, пов’язані з роботою складів запасів і складуванням запасів. Якщо зростає кількість одиниць у кожному замовленні, зростають і складські витрати. ООЗ можна визначити за допомогою формули: ООЗ = , де Q* — оптимальний розмір замовлення, C — витрати розміщення замовлення (не залежить від величини замовлення), R — щомісячний попит на продукт, P — витрати на покупку одиниці продукту, F — коефіцієнт витрат зберігання запасу; частка витрат на покупку продукту, що використовується як витрати зберігання (звичайно 10-15%, хоча при певних обставинах може встановлюватися на рівні від 0 до 1), H — витрати зберігання одиниці товару на місяць (H = PF).

Управління дебіторською заборгованістю - це насамперед контроль обігу коштів у розрахунках. Зростання дебіторської заборгованості означає сповільнення обігу, зниження платоспроможності підприємства, зростання потреби в позикових коштах. Все це призводить до зниження економічної рентабельності активів підприємства. Для прискорення повернення коштів постійним покупцям досить часто пропонують знижки на товар. Покупцеві дуже важливо вирішити, чи скористатися знижкою і сплатити рахунок відразу, чи купити у кредит і тримати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то компанія виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які потрібно платити банкові за кредит для розрахунків із постачальником, а також втрачає можливість отримати безкоштовний кредит. Користуватися знижкою варто тоді, коли виграш перевищує витрати. Зменшення дебіторської заборгованості і прискорення її обігу можна досягти за допомогою таких фінансових інструментів, як факторинг і облік векселів. Але використовувати їх можна лише за таких умов: підприємство може перекрити витрати на ці послуги за рахунок ефективного використання отримання коштів; якщо ставки на нетривалі кредити вищі, ніж вартість факторингу чи облікової ставки;

за значного рівня інфляції.

26. Стратегія фінансування оборотних активів

Стратегія управління обіговими активами – це цілеспрямований процес, приведення обсягу та складу обігових активів у відповідність до стратегічних цілей підприємства з метою максимізації прибутку та мінімізації ризиків його діяльності. Послідовність аналізу обігових коштів підприємства: - Аналіз змін в обсязі обігових коштів у фактичних та порівняльних цінах; - Аналіз структури обігових активів за видами активів та оцінювання змін, які відбулися; - Кількісна оцінка факторів, що виливають на розмір обігових активів. При такій оцінці розраховуються обсяг обороту, швидкість обігу та структура активів; - Аналіз джерел утворення та напрямків використання обігових коштів підприємства; - Аналіз ефективності управління обіговими активами. Потребу підприємства в обігових коштах обумовлюють наступні фактори:- обсяг діяльності, сфера діяльності, тривалість виробничого процесу, ритмічність виробництва та реалізації, умови закупівлі матеріально-технічних ресурсів, умови реалізації продукції та послуг підприємства. В теорії фінансового менеджменту прийнято виділяти різні стратегії фінансування поточних активів в залежності від відношення фінансового менеджера до вибору джерел покриття варійованої частини оборотних активів. Планування потреби підприємства в обігових коштах складається з таких етапів:1. Оцінювання потреби в окремих видах обігових коштів. На цьому етапі необхідно виявити конкретні напрямки, які потребують залучення обігових активів: формування виробничих запасів та запасів готової продукції, формування інших матеріальних активів, відволікання в дебіторську заборгованість, формування грошових коштів 2. Розробка балансу обігових коштів, що узгоджує потребу в них з джерелами їх формування. Баланс обігових коштів - плановий документ, у якому узгоджується плановий обсяг обігових активів з можливими джерелами їх фінансування. Потреба в обігових активах = Джерела їх фінансування. Потреба в обігових активах = ОбКМЗ + ОбКДЗ + ОбКГР. Джерела фінансування обігових активів = ВлОбКН + ЧПОБК + КрЗ + КрБ. ОбКМЗ + ОбКДЗ + ОбКГР = ВлОбКН + ЧПОБК + КрЗ + КрБ, де - ОбКМЗ , ОбКДЗ , ОбКГР - відповідно потреба в обігових коштах для формування матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, грошових коштів; ВлОбКН - наявний розмір власних обігових коштів на початок періоду, що планується; ЧПОБК - чистий прибуток, що буде спрямований на поповнення обігових коштів у періоді, що планується; КрЗ - кредиторська заборгованість, яка очікується у періоді, що платить¬ся; КрБ - банківські кредити, які необхідно отримати в періоді, що планується для формування обігових коштів.