1. Поняття проективних методів.

2. Загальна|загальна| характеристика проективних методик: переваги і недоліки.|нестачі|

3.Теоретична основа проективних методив.

У зв'язку із зростаючою потребою в прикладних психологічних дослідженнях| особистості проективні методики стали| широко використовуватися в багатьох областях| психологічної практики. Проте|однак| не завжди їх вживання|застосування| виправдане завданнями| конкретного дослідження, а отримані| результати інтерпретуються в категоріях|, адекватних уявленням про особистість|особистість|, що склалися у вітчизняній психології. Проективні методи дослідження особистості|особистості|, ймовірно|мабуть|, - одна з найбільш складних і суперечливих|суперечних| областей психологічної психодіагностики. Це стосується практично всіх аспектів: конструювання проективних тестів, їх адаптації, апробації|випробування| і вживання|застосування|, навчання|вчення| кваліфікованих фахівців|спеціалістів| для роботи з|із| ними. Стійкий інтерес психологів до проективної діагностики зберігається вже більш за півстоліття. Різні проективні методики широко використовуються в практиці дослідження особистості|особистості| у всіх областях сучасної психології. З|із| їх допомогою не лише|не те що| отримують|одержують| знання про особистість|особистість|. Нерідко|незрідка| вони служать робочим інструментом для перевірки тих або інших теоретичних положень|становищ|. Про важливість місця, яке проективні методики займають|позичають| в сучасній психодіагностиці, свідчать міжнародні конгреси, що регулярно проводяться протягом багатьох років, створені в багатьох країнах спеціальні наукові інститути і суспільства|товариства|, |язиках| періодичні видання, що публікуються на різних мовах.

Проективні методи в психології — група методів дослідження особистості, в основі яких лежить механізм виявлення проекцій в отриманих даних експерименту з наступною їх інтерпретацією. Проективний метод бере свій початок з 1879р, коли Френсіс Гальтон створив асоціативний експеримент, який полягає в тому, що на запропонований стимул аналізуються ситуації, які виникають. Розвиток проективного методу належить Юнгу і Крепеліну. Творці проективних методик думають, що особистість робить вплив на всі психічні процеси : сприймання, пам’ять, емоції, почуття і т.д., тобто особистісні особливості проектуються і виявляються в ситуаціях активності, направленої на невизначені, слабкоструктуровані стимули різного виду.

Френк висунув три основні принципи,що лежать в основі проективного дослідження особистості:

1.Спрямоване|спрямований| на унікальне в структурі або організації особистості|особистості|. На відміну від традиційних психометричних процедур особистість|особистість| розглядається|розглядає| як система взаємозв'язаних процесів, а не перелік (набір) здібностей або рис.|меж|

2.Особистість |особистість| в проективному підході вивчається як відносно стійка система динамічних процесів, організованих на основі потреб, емоцій і індивідуального досвіду|досліду|.

З.Ця система основних динамічних процесів постійно, активно діє впродовж|упродовж| життя індивіда, «формуючи, направляючи|скеровувати|, змінюючи|зраджувати| і переінакшуючи кожну ситуацію в систему (configuration|) внутрішнього світу індивіда». Кожна нова дія, кожен емоційний|емоціональний| прояв|вияв| індивіда, його сприйняття, відчуття|почуття|, вислови|висловлювання|, рухові акти несуть на собі відбиток особистості|особистості|. Це третє і основне теоретичне положення|становище| зазвичай|звично| називають «проективною гіпотезою».

Визначаючи специфіку проективного підходу, Л. Франк пише про те, що це прийом дослідження особистості|особистості|, за допомогою якого досіджуваного ставлять в ситуацію, реакцію на яку він здійснює залежно від значення для нього цієї ситуації, його думок і відчуттів|почуттів|. Також підкреслюється те, що стимули, використовувані в проективних методиках, не є|з'являються| |суворий| однозначними, а допускають різну інтерпретацію. Стимул набуває|придбаває| сенс|зміст| не просто через його об'єктивний вміст|зміст|, а перш за все|передусім| у зв'язку з особистісним значенням, що додається|надає| йому досліджуваним.

Проективні методи характеризуються створенням експериментальної ситуації, яка допускає множину можливих інтерпретацій під час сприйняття її піддослідним. За кожною такою інтерпретацією вимальовується унікальна система особистісних смислів та особливостей когнітивного стилю суб'єкта. Проективні методи характеризуються малою стандартизованістю проведення всієї процедури обстеження і тлумачення даних, що, за думкую спеціалістів, цілком виправдана, оскільки вивчаються глибинні індивідуальні особливості особистості, обстеження яких потребує гнучкої тактики і неординарного підходу до аналізу отриманих результатів. Для оволодіння технікою роботи з проективними методиками потрібно багато часу, оскільки в деякому значенні ця процедура потребує, поряд з високою професійною кваліфкацією, творчого підходу до кожного випадку, що, як правило, приходить з досвідом роботи, нагромадженням великої маси емпіричних даних.

Основні принципи проективного дослідження| склалися в боротьбі, з одного боку, з|із| традиційною| експериментальною психологією, , з іншого боку — з|із| тестовими психометричними дослідженнями|, що ігнорували індивідуальні особливості| особистості|особистості| і способи досягнення тих або інших результатів. У певному значенні принцип побудови проективного експерименту близький принципу| «функціональної проби», що розвивається у вітчизняній психології.

Стімульний матеріал, використовуваний в проективних методиках, як правило, не байдужий випробовуваному, оскільки|тому що| внаслідок апеляцій до минулого досвіду|досліду| набуває|придбаває| особового сенсу|зміст|. Зображення драматичних життєвих ситуацій, особистості|лиця| людей, предмети, що асоціюються з|із| афектогенними| ситуаціями (наприклад, пістолет, могильні плити), емоційно|емоціональний| забарвлені|пофарбовані| слова або речення|речення| звернені до тих або інших індивідуально значущих переживань|вболівань| особистості|особистості|. Невизначеність, одна з основних умов діяльності випробовуваного, сприяє тому, що поведінка більш ніж коли-небудь|будь-коли| детермінується не конвенціональними нормативами, а власною системою мотивів, цінностей, диспозицій людини.

Проективні методики спрямовані|спрямовані| на вимірювання|вимірювання| властивостей особистості.|Вони мають ряд особливостей, завдяки яким істотно|суттєвий| відрізняються від стандартизованих| методів, а саме:

1. особливості стимульного| матеріалу;

2. особливості поставленого перед респондентом завдання|задачі|;

3. особливості обробки та інтерпретації результатів.

Відмітною особливістю стимульного| матеріалу проективних методик є|з'являється| його неоднозначність, невизначеність, малоструктурованість|, що є|з'являється| необхідною умовою реалізації принципу проекції. В процесі взаємодії особистості|особистості| із|із| стимульным| матеріалом відбувається|походить| його структуризація, в ході якої особистість|особистість| проектує особливості свого внутрішнього світу: потреби, конфлікти, тривогу тощо.

Відносно неструктуроване завдання|задача|, яке допускає необмежену різноманітність можливих відповідей, – одна з основних особливостей проективних методик. Тестування за допомогою проективних методик – замасковане тестування, оскільки|тому що| респондент не може здогадатися, що саме в його відповіді є|з'являється| предметом інтерпретації експериментатора. Проективні методики менше схильні до фальсифікації, ніж опитувальники, побудовані|спорудити| на відомостях про індивіда.

Існує проблема стандартизації проективних методик. Деякі методики не містять|утримують| математичного апарату для об'єктивної обробки отриманих результатів, не містять|утримують| норм.

Проективні методики мають значні можливості в дослідженні індивідуальних проявів особистості. Проте вони не відповідають вимогам психометричних інструментів, оскільки не виключають впливів на відповіді людини в проективному тесті багатьох ситуаційних факторів: інструкцій, особистості експериментатора, стимулів, тимчасових станів суб'єкта тощо. Крім цього, існує проблема надійності та валідності проективних тестів, оскільки у процесі їх використання спостерігається нестабільність результатів та суперечливість інтерпретацій даних. Однак безумовно позитивним моментом проективних методів є те, що вони полегшують демонстрацію таких змістовних моментів внутрішнього світу суб'єкта, які він часто не в змозі висловити прямо, і допомагають зорієнтуватися у складних властивостях особистості, які часто не підлягають точному виміру або оцінці. Використання проективних методів потребує широкої теоретичної підготовки психолога та наявності практичного досвіду з реалізації методик конкретного типу.

Ці методики перш за все|передусім| характеризує якісний підхід до дослідження особистості|особистості|, а не кількісний, як психометричні тести. І тому ще не розроблені адекватні методи перевірки їх надійності та валідности|. Для точнішого дослідження дані, отримані|одержувати| за допомогою проективних методик, слід співвідносити з|із| даними, отриманими|одержувати| за допомогою інших методів. Суттєва рзнака проективних методик – використання механізму в проекції. На відмінну від тестів інтелекту, в цих методиках вірних або невірних відповідей немає. Проекція – процес і результат збагнення і породження значень, які заключаються в свідомому і несвідомому перенесенні суб’єктом власних якостей або станів на зовнішні об’єкти. Розріняют декілька видів проекції : 1. Проекція класична або захисна, 2. Проекція атрибутивна; 3. Проекція аутистична. Під проекцією нерідко розуміється не тільки засіб психологічного захисту, але і обумовленість процесів сприйняття слідами пам’яті всіх минулих сприймань. Згідно Фрейду проекцією називають два істотно різномантних явищ, які об’єднуються неусвідомленістю трансформацій, яким піддаються вихідні потяги, - в свідомості ж виступає лише продукт цих трансформацій. На практиці прийнято розрізняти два типа проекції. Класифікація проекцій згідно Фрейда : 1. класична, 2. атрибутивна. 3.аутистична. 4.раціональна.

Л.Френк не розглядає проективні методики як заміну вже відомим психометричним. Призначення цих методик — дослідження внутрішньої сфери, яка може бути розглянута як спосіб організації життєвого досвіду. Проективні методики вдало доповнюють ті, що існують, дозволяючи заглянути в те, що найглибше приховано, вислизає при використанні традиційних прийомів дослідження.

Спільними|загальними| для всіх проективних методик є|з'являються| наступні|слідуючі| ознаки:

1.Невизначеність, неоднозначність використовуваних стимулів.

2.Відсутність обмежень у виборі відповіді.

3.Відсутність оцінки відповідей випробовуваних як «правильних» і «помилкових».

На розвиток проектного методу істотний|суттєвий| вплив зробили класичний психоаналіз, холістична| психологія та експериментальні дослідження New| Look|. Ці напрямки|напрями| в психології прийнято вважати теоретичними джерелами проективного методу. Кожен з них вніс щось своє в його обгрунтування.

Психоаналіз як головне|чільне| теоретичне джерело вніс до проективного методу основні пояснювальні категорії: "принцип проекції" як "захисний механізм", "несвідоме".

Проективні методики, з точки зору|з погляду| психоаналізу, спрямовані|спрямовані| на діагностику причин дезадаптації особистості|особистості|, несвідомих потягів, конфліктів і способів їх вирішення (механізмів захисту). Умовою будь-якого проективного дослідження є|з'являється| невизначеність тестової ситуації. Це сприяє зняттю тиску|тиснення| реальності, і особистість|особистість| в таких умовах проявляє|виявляє| не конвенційні, а властиві їй способи поведінки. Процес взаємодії особистості|особистості| з|із| малоструктурованим стимульным| матеріалом носить характер проектування, тобто винесення зовні несвідомих потягів, інстинктів, конфліктів тощо.

Холістична психологія внесла до проективного методу розуміння особистості|особистості| як цілісної, унікальної системи. Зв'язок проектної психології з ідеями К. Левіна Г. Олпорта не раз підкреслювалася зарубіжними дослідниками. Зокрема, він виступає в наступних положеннях проективної психології:

1. Цілісність особистості як єдиного “організму”, взаємопов'язаність окремих її “частин” (функцій), їх детермінованість “особовим контекстом”.

2. Єдність особистості і соціального середовища, їх нерозривність і постійна взаємодія.

3. Предмет проективного дослідження — не не об'єктивні стосунки особистість — середовище, а їх суб'єктивна концептуалізація індивідом.

4. Особистість — це саморегульована система, мета якої — організація суб'єктивного досвіду відповідно до адаптивних завдань.

5. Особистість — це унікальна система пізнавальних процесів, потреб, рис і способів адаптації, створюючих її індивідуальний стиль. Отже, пізнання суб'єктивного внутрішнього світу особистості|особистості| повинне виключати її вивчення шляхом виявлення деяких спільних|загальних| закономірностей і їх зіставлення з|із| "середньою особистістю|особистістю|" (як в стандартизованих| методах). Стосунки особистості|особистості| та її соціального оточення є процес структуризації "життєвого простору" в цілях створення|створіння| і підтримки "особистісного|особового| миру|світу|". Проективний експеримент, з точки зору|з погляду| холістичної| психології, моделює ці стосунки: випробовуваний перед обличчям невизначеної|неозначеної| ситуації отримує|одержує| свободу у виборі елементів "життєвого простору" і способів їх структуризації.

Експериментальні дослідження New Look внесли до проективного методу нові пояснювальні категорії: "контроль" і "когнітивний стиль", а також розуміння процесу сприйняття як селективного (виборчого) щодо стимулів: 1) релевантних (відповідних), 2) що суперечать і 3) загрозливих потребам індивіда. Проективна продукція, або, іншими словами, "відповідь" респондента на поставлене завдання, з точки зору New Look, розглядається як результат складної пізнавальної діяльності, в якій об’єднані як когнітивні (пізнавальні), так і афектно-мотиваційні компоненти особистості, тобто "когнітивний стиль" і "контроль".

Лекція 7: Класифікація проектних методик.

План лекції: